55. Висвітлення проблем біоетики в змі

Журналістика, окрім інформування суспільства, повинна виступати захисником, адвокатом громадянина, утверджуючи гуманізм.

Відповідальність журналістів, які готують публікації про проблеми здоров'я, життя і смерті людини, надзвичайно висока. Можна навести безліч випадків, коли представники друкованих та елеткронних ЗМІ дискримінують інвалідів, онкологічно хворих та літніх людей. Наприклад, у Росії бурхливу дискусію викликав розгляд заяви до Громадської колегії по скаргах на пресу, яку написали батьки інвалідів з приводу статті Олександра Ніконова "Добий, щоб не мучився" в газеті "СНІД-інфо" (грудень 2009 р.). Автор закликав умертвити новонароджених дітей, які мають генетичні та інші відхилення.

На прикладі рішення, винесеного колегією, експерти акцентували увагу на тому, що деякі редакції в гонитві за рейтингами й популярністю, не усвідомлюють складність, глибину та делікатність подібних питань, не публікують протилежних думок, не дотримуються принципу "не зашкодь", який уже давно перестав бути суто медичним.

Кожне агресивне, непродумане слово може непоправно поранити людину. Журналістам слід керуватися Загальною декларацією ЮНЕСКО про біоетику і права людини, Кодексом професійної етики журрналістів та іншими документами.

56. Інформація про злочини та нещасні випадки

Робота з інформацією, отриманою із суду, прокуратури, правоохоронних органів, має свою специфіку. Журналіст повинен передавати таку інформацію максимально точно, тобто тут немає місця суб'єктивізму. Потрібно якомога збалансованіше подавати позиції всіх сторін конфлікту.

Журналіст не повинен виступати суддею, він має подавати всебічну інформацію, а висновки робитиме аудиторія. Звісно, це стосується насамперед іще не завершених справ. Коли йдеться про справи, в яких уже ухвалено вирок, а тим більше про матеріали, що розглядають злочини як соціальну проблему, то висловлення журналістом своєї позиції є невід'ємною частиною публікації.

Оприлюднивши інформацію про розкриття злочину, журналіст маг повернутися до теми після винесення рішення й повідомити аудиторію про виправдальний або обвинувальний вирок у справі.

У матеріалі про злочини не варто згадувати про національність, расову чи релігійну приналежність, родинні та службові обов'язки, участь у громадських організаціях, якщо це не маг стосунку до злочину, надто коли ідеться про прізвища та інші відомості, за якими можна ідентифікувати людину.

Неприпустимо називати людину злочинцем без вироку суду. Обов'язково слід зазначити, чи визнає себе винним підсудний. Неприпустимо використовувати в оцінюванні вчинків людей нецензурні та образливі й принизливі вислови.

Журналісти можуть висувати звинувачення, якщо власне розслідування переконало їх у провині конкретних осіб.

Журналісти мають право оприлюднювати конфіденційну інформацію, отриману від своїх джерел у правоохоронних та інших органах.

Якщо обвинуваченя особи мають вагомі аргументи на свій захист, журналіст та медіа повинні надати їм можливість викласти ці аргументи. Якщо припущення й гіпотези медіа виявилися хибними, журналісти мають публічно вибачитися і визнати свою помилку.

При розгляді судових справ медіа мають повне право критикувати правоохоронні органи, якщо вбачають в їхніх діях порушення закону, етичних норм, свідоме зволікання їх розглядом.

Особливо делікатно треба підходити до знімання осіб, які постраждали від злочину чи нещасного випадку. Такі фото- чи відеозйомки мають бути максимально коректними, вони не повинні ображати чи завдавати додаткового болю. Показ облич, обвинувачених у вчиненні злочинів, можливий лише з метою їхнього затримання чи знаходження свідків злочинів.

Останнім часом журналістам закидають порушення презумпції невинуватості. Однак у юридичних словниках презумпція невинуватості визначається як "один із принципів судочинства, тому на засоби масової інформації які не є суб'єктами судочинства, принцип презумпції невинуватості не поширюється. Отже, на ЗМІ та журналістів, які не є державними службовцями та особами, які мають повноваження накладати обмеження на права і свободи люждини і громадянина, презумпція невинуватості не поширюється.

Таким чином основне завдання журналіста полягає в наданні збалансованої інформації про злочини, дотриманні балансу між конфіденційністю розшукової інформації, правом підозрюваних на справедливий розгляд їхніх справ та правом громадськості на всебічну інформацію.