46.Фінансові інвестиції, критерії їх визначення, види та оцінка.

Для ефективного використання тимчасово вільних активів під­приємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 квіт­ня 2000 р. № 91, П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 лип­ня 1999 р. № 176 та П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або конт­ролю над їх діяльністю;

майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.

Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гуд­вілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність.

Класифікація фінансових інвестицій

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на поточні та довгострокові.

Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Залежно від виду відносин між інвестором та об’єктом інвестування вони поділяються на:

• інвестиції, що засвідчують відносини позики;

• інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства.

Інвестиції, які засвідчують відносини позики, придбаваються підприємством із метою отримання процентів від надання в тимчасове користування вільних активів. Документами, які засвідчують факт здійснення таких інвестицій, є облігації, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання доходу від володіння часткою майна іншого підприємства у вигляді дивідендів, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.

Під час придбання всі інвестиції оцінюються за собівартістю, яка залежно від способу набуття інвестицій визначається по-різному.

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на цінні папери власної емісії, є поточна вартість таких цінних паперів на фондовому ринку, а за її відсутності — експерт­на оцінка.

Справедливою вартістю (собівартістю) інвестицій, здійснених в обмін на інші активи, виступає:

— на час отримання запасів — ціна реалізації таких запасів або сучасна собівартість придбання;

— у разі отримання основних засобів — ринкова або відновлювальна (сучасна собівартість придбання) їх вартість;

— у разі отримання нематеріальних активів — поточна ринкова вартість, а за відсутності такої — оціночна вартість.