32.Первинна оцінка виробничих запасів у бухгалтерському обліку.

Усі матеріали в кінцевих розрахунках (калькуляціях, балансових узагальненнях тощо) мають бути оцінені за їх історичною (фактичною) собівартістю придбання. Але собівартість заготовлених матеріалів може бути виявлена лише після відображення й обліку всіх заготівельних затрат. Документи на надходження і затрати матеріалів, що їх передають до бухгалтерії, потребують повсякденної обробки і відображення в тих чи інших облікових реєстрах. Для такого обліку потрібне попереднє розцінювання матеріалів у документах, а також їх таксування.

При цьому поточний облік матеріалів провадять не за фактичною собівартістю, а за купівельними або обліковими цінами. Обліковими цінами можуть бути купівельні, планово-розрахункові, бізнес-планові, договірні тощо.

Застосування облікових цін дає змогу розробляти номенклатуру-цінник.

Найбільш поширеним варіантом є облік наявності та руху матеріальних (товарних) запасів за купівельними цінами.

У разі продажу або інших операцій оцінка запасів здійснюється за такими методами: 1. ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів – оцінюються запаси, які відпускаються; послуги, які виконуються для спец. замовлень і проектів а також запаси, які не замінюють одне одного. 2. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасу шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початку звітного місяці і вартості одержаної у затратний місяць запасів на сумарну їх кількість. 3. Собівартості перших за часом надходження запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли на підприємство. Тобто запаси, які перші випускаються оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. 4. Собівартості останніх на час надходження запасів базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню. 5. Метод нормативних затрат базується на застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням виробничих потужностей. 6. Метод ціни продажу базується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту націнки на товари

33.Організація складського господарства і складського обліку.

Облік матеріалів на складах забезпечує отримання оперативних і точних даних про залишки цінностей за кожним найменуванням матеріалів у розрізі окремих їх видів і сортів.

Кількісно-сортовий облік матеріалів ведеться на складі матеріально відповідальною особою тільки за кількістю. Ця інформація фіксується у книзі складського обліку матеріалів ф. М-17. До початку записів у книзі мають бути пронумеровані всі сторінки, а їх кількість завірена підписами керівника установи і головного бухгалтера і скріплена печаткою.

Для відображення в бухгалтерському обліку інформації про оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію та витрачання яких планується здійснити протягом року, призначений клас 2 “Запаси” плану рахунків. Матеріали, прийняті на склад, оприбутковуються, тобто беруться на облік, на підставі виправдних документів тим числом, коли отримано цінності. Для обліку запасів, які призначені для виконання науково-дослідних робіт, для використання у виробництві та капітальному будівництві передбачено рахунок 20 “Виробничі запаси”.

При меморіально-ордерній формі облік надходження матеріалів відображається в різних меморіальних ордерах, зокрема № 6, № 8 та ін. Синтетичний облік витрачання матеріалів на різні потреби відображається в меморіальному ордері № 13. До меморіального ордеру заносяться дані з первинних документів про витрачання матеріалів (накладних (вимог), забірних карток та ін.). записи за дебетом субрахунків, що кореспондують з матеріальними субрахунками, здійснюються в розрізі кодів економічної класифікації видатків. Аналітичний облік матеріалів за субрахунками 231, 234-239 у бухгалтеріях бюджетних установ ведеться за найменуваннями, сортами, кількістю, вартістю і матеріально відповідальними особами на картках ф. № З-7 (у книзі ф. № З-6). Аналітичний облік запасів, придбаних за рахунок коштів спеціального фонду, ведеться за тими самими обліковими реєстрами, але окремо від операцій за рахунок коштів загального фонду.