23.Загальна будова квітки.

Квітка — відозмінений укорочений, нерозгалужений пагін з обмеженою здатністю до росту, метаморфізованими листками, призначений для запилення, статевого процесу і утворення насіння та плодів, що формується у квіткових рослин. Квітка — складна система органів, що забезпечує насіннєве розмноження покритонасінних (квіткових) рослин. Квітки можуть бути різним чином згруповані у суцвіття. Ніжка суцвіття або одиночної квітки називається квітконос, а ніжка окремої квітки у суцвітті – квітконіжкою. Квітколоже – це частина квітконіжки до якої кріпляться елементи квітки. Як і будь який кінець стебла, воно складається з вузлів та міжвузлів, але міжвузля дуже короткі, а вузли дуже зближені. Багато квіток мають два набори стерильних придатків – чашолистків та пелюсток, що прикріплені до квітколожу нижче фертильних елементів, пиляків та плодолистиків (чашолистки відходять нижче пелюсток, а пиляки – нижче плодолистиків). Спільно перші утворюють чашечку, а другі – віночок. Чашечка та віночок утворюють оцвітину. Чашолистки та пелюстки за своєю будовою нагадують листя. Чашолистки зазвичай зелені, а пелюстки яскраво забарвлені, хоча іноді обидва кола мають один колір. Пиляки утворюють андроцей – це мікроспорофіли. У сучасних покритонасінних, за деякими виключеннями, вони складаються з тонкого «стебла» (пильникова нитка) з розділеним на дві половинки пильника, що включає чотири мікроспорангія, або пильникових мішків. Плодолистки, або карпелі, разом складають гінецей – це мегаспорофіли складені у довжину. Вони заключають всередині себе один або більше насінних зачатків. У квітці може бути одна, чи більше карпелій, іноді повністю, іноді частково зрослих між собою. Окремий плодолистик або структуру, утворену зрослими плодолистиками часто називають маточкою. У більшості квіток маточки диференційовані на нижню частину – зав’язок, який включає насінні зачатки, та верхню – рильце, що уловлює пилок. Часто рильце та зав’язок поєднуються подовженим утворенням - стовпчиком. Якщо плодолистики зростаються, вони або зливаються, або зберігають індивідуальні стовпчики та рильця. Спільних зав’язок зрощених карпелій зазвичай (але не завжди) розчленований на два або більше гнізд, в яких знаходяться насінні зачатки. Кількість гнізд, як правило, відповідає кількості плодолистиків у гінецеї. Місця виникнення та прикріплення до зрілого стану насінних зачатків у зав’язку називають плацентами. Їх розташування у різних груп квіткових різне. Між квітками різних рослин існує велика різниця, хоча основна будова у них однакова. Більшість з них мають пиляки та плодолистики – це досконалі квітки. Якщо пиляки або плодолистики відсутні – це недосконалі квітки. Будь яке коло квітки – чашолистки, пелюстки, пиляки, плодолистики можуть бути відсутнє. Якщо присутні всі чотири кола, то це повна квітка. Якщо хоча б одне коло відсутнє – це неповна квітка. Недосконала квітка – неповна, але не всі неповні квітки недосконалі. Частини квітки можуть розташовуватись або спірально на подовженому квітколожі, або однакові елементи прикріплюються у вузлі кільцями (мутовками – група з трьох і більше колоподібно розташованих листків, гілок, квіток та інших органів рослин, що відходять на одному рівні від осьового органу). При цьому в середині однієї мутовки вони можуть зростатися між собою, або приростати до елементів інших кілець. Якщо вони зрослись, то для опису квітки використовується прифікс « апо-», якщо ні, то «син-». Наприклад, апокарпний або синкарпний гінецей. Квітки також розрізняються рівнем розташування частин до вісі квітки по відношенню до гінецею. Якщо всі елементи відходять від квітколожа нижче його, говорять, що зав’язь верхня, а квітка гіпогінна. У деяких таких квіток чашолистки, пелюстки та пиляки зливаються, утворюючи чашоподібне продовження квітколожа, яке зветься гіпантій. Такі квітки – перигінні. При цьому пелюстки та пиляки здаються відходячими від краю чаші. В інших випадках вони ніби зростаються від верхівки так званого нижнього зав’язку (епігінні квітки Квіткою закінчується головне або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. У сидячих квіток квітконіжка вкорочена або відсутня. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути різною, на ньому розташовані усі інші частини квітки: чашолистки, що утворюють чашечку, пелюстки, які формують віночок, тичинки і маточка. В повній квітці є всі частини. Нижні її долі утворюють оцвітину, що часто складається з чашечки та віночка, вище розташовані тичинки та маточка (або маточки). Пагін, на якому розташована квітка або суцвіття, часто називають квітконосом. Листок, з пазухи якого виходить квітка, називають криючим по відношенню до даної квітки. У багатьох рослин на квітконіжці є невеликі листочки — приквітки. Іноді приквітками називають криючі листки, а листочки на квітконіжках — приквітничками (наприклад, у фіалки).