1.5Основні принципи обліку витрат виробництва в Україні.

Визнання витрат: -Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. -Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. -Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: -Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо. -Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг. -Погашення одержаних позик. -Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань. -Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. -Балансова вартість валюти. Склад витрат -Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». -Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: -прямі матеріальні витрати; -прямі витрати на оплату праці; -інші прямі витрати; -змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: -прямі матеріальні витрати; -прямі витрати на оплату праці; -інші прямі витрати; -змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку. До складу загальновиробничих витрат включаються: -Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

-Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. -Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного)призначення. -Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. -Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо). -Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. -Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг). -Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища. -Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей,напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо). Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні: До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством. [2]

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний, калькуляційний рахунок 23 "Виробництво". За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90). [7, 545]

Порівняльна характеристика обліку витират виробництва в Україні, Білорусії, Молдові,США,Данії.

Розглянувши облік витрат виробництва в Україні, Білорусії, Молдові, США і Данії можна зробити такі висновки: Облік витрат виробництва в цих країнах великих відмінностей не має, проте наприклад в США використовують директ-костинг– це метод калькуляції витрат виробництва при якому в затрати на виробництво включають тільки змінні витрати, а постійні та постійні накладні витрати не входять до елементів собівартості, вони як витрати даного періоду списуються з отриманого прибутку протягом того

періоду, в який вони були здійснені також використовують дві системи обліку

виробничих витрат і калькуляції собівартості продукції: система обліку затрат

за замовленнями та система обліку затрат за процесами. Всі дані країни здійснюють розподіл витрат на постійні і змінні на прямі і непрямі. В Данії використовують таку статтю витрат, як витрати втрачених можливостей або альтернативні витрати. В Білорусії всі витрати підприємства розподіляють на три групи. В Молдові облік витрат регулюється : Закон РМ "Про бухгалтерський облік, НСБО 3 "Склад витрат і витрат підприємства",НСБО 5 "Подання фінансових звітів".

Порівняльна характеристика обліку витират виробництва в Україні, Білорусії, Молдові,США,Данії. Таблиця №1.2

Ознака порівняння	Україна	Данія	Білорусія	США	Молдова
Стандарт, який регламентує	П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (в частині визначення терміну).	Єдиного спеціалізованого стандарту немає	Єдиного спеціалізованого стандарту немає	GAAP US, Єдиного спеціалізованого стандарту немає	Закон РМ "Про бухгалтерський облік, НСБО 3 "Склад витрат і витрат підприємства",НСБО 5 "Подання фінансових звітів".
Витрати	Витрати — зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).	Витрати – це грошовий вираз затрат, необхідний для здійснення підприємством своєї виробничої і реалізаційної діяльності.	Витрати - зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення власних джерел організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників.	Витрати — зменшення обсягу матеріальних цінностей, коштів тощо, які відбуваються в процесі свідомої людської діяльності; зменшення певних ресурсів у фізичних процесах	Витрати - це використані ресурси, пов'язані з виготовленням продукції і наданням послуг. Вони знаходять своє матеріальне втілення в запасах незавершеного виробництва і готової продукції
Визнання витрат.	Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.	Витрати визнаються у тому звітному періоді, в якому були визнані відповідні їм доходи, незалежно від часу фактичного надходження грошових коштів в оплату реалізованих товарів, продукції, робіт, послуг.	Витрати визнаються у тому звітному періоді, в якому були визнані відповідні їм доходи, незалежно від часу фактичного надходження грошових коштів в оплату реалізованих товарів, продукції, робіт, послуг.	За термінами виникнення витрати виробництва поділяють на фактичні минулі витрати і кошторисні майбутні витрати. Фактичні витрати фірми, пов’язані із виробництвом та реалізацією товарів і послуг, в грошовому виразі за певний період часу відносять до минулих витрат. Минулі (фактичні) витрати групуються на відновні і невідновні.	Витрати визнаються відповідно до методу нарахування в тому звітному періоді, в якому вони мали місце, незалежно від моменту виплати цих коштів або іншої форми компенсації. Згідно з принципом відповідності витрати та доходи, пов'язані з одними господарськими операціями, повинні відображатися одночасно в бухгалтерському обліку та фінансових звітах.
Поспійні витрати.	До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.	Постійні витрати поділяються на залишкові і стартові. До залишкових витрат відноситься та група постійних витрат, які продовжує нести підприємство незважаючи на те, що виробництво і реалізація на якийсь час повністю зупинені. До стартових витрат відноситься та частка постійних витрат, яка виникає з відновленням виробництва і реалізації.	Постыйны витрати запишається практично незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата, заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання.	Сума постійних витрат залишається незмінною незалежно від кількості виготовленої продукції (наданих послуг), тоді як сума змінних витрат коливається залежно від кількості випущеної продукції чи наданих послуг.	постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (це витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).
Змінні витрати.	До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.	Під змінними витратами розуміють витрати загальна величина яких на даний період часу безпосередньо залежить від обсягу виробництва і реалізаціі, а також від їх структури при виробництві і реалізації кількох видів продукції.	змінні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину, матеріали, технологічне паливо і енергію, на оплату праці виробничого персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи тощо);	змінні витрати змінюються в тому ж напрямку, що і обсяг, однак вони не знаходяться в прямому співвідношенні з обсягом.	Сумою змінних виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо пропорційно до кількості виготовленої продукції.

Розділ 2. Здійснити порівняльний аналіз МСФЗ та П(С)БО №16 „Витирати” .ВідповіднодоП(С)БО16„Витрати” Об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Визнання витрат: -Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. -Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. -Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: -Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо. -Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг. -Погашення одержаних позик. -Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань. -Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. -Балансова вартість валюти. Склад витрат -Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». -Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: -прямі матеріальні витрати; -прямі витрати на оплату праці; -інші прямі витрати; -змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: -прямі матеріальні витрати; -прямі витрати на оплату праці; -інші прямі витрати; -змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку. До складу загальновиробничих витрат включаються: -Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

-Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. -Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. -Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. -Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо). -Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень. -Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг). -Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища. -Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей,напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо). Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні: До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюються підприємством. [2]

Витрати згідно МСФЗ:

За міжнародними стандартами повні витрати на продукцію (витрати на виробництво і реалізацію продукції) розділяють на два види: -виробничі витрати (витрати на виробництво продукції); -адміністративні та комерційні витрати. У свою чергу виробничі витрати складаються з таких на-прямків: -прямі матеріальні затрати, які включають вартість си-ровини та основних матеріалів, напівфабрикатів та ком-плектуючих виробів, допоміжних матеріалів для виго-товлення об’єкту витрат; -прямі витрати на оплату праці – це заробітна плата та інші виплати робітникам при виробництві продукції, ви-конанні робіт або наданні послуг, що можуть бути віднесені до об’єкту витрат; -інші прямі витрати, що зв’язані з виробництвом про-дукції, у тому числі відрахування на соціальні заходи, плата оренди земельних і майнових паїв, амортизація тощо; -загальновиробничі витрати, які включають:витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування, оплата службових відряджень); амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення та їх нематеріальних активів; витрати на необоротні активи загальновиробничого призначення (витрати наутримання, експлуатацію, ремонт, страхування), витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; витрати на опалення та освітлення, водопостачання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально-виробничому персоналу, відрахування на соціальні нужди та медичне обслуговування працівників тощо); витрати від втрат браку, оплата простоїв обладнання і т.ін. В залежності від обсягу виробництва загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Постійні витрати – це витрати на обслуговування та управління виробництвом, які не змінюються (мало змінюються) при зміні обсягів виробниц-тва. Змінними витратами вважаються ті витрати на обслугову-вання та управління виробництвом, які змінюються прямо про-порційно до змін обсягів виробництва.

До адміністративно-комерційних витрат відносять адміністративні витрати, витрати на збут та інші комерційні витрати.Класифікацію витрат на продукцію проводять також за економічними елементами (витратами на сировину, матеріали, паливо, оплату праці, амортизацію тощо), що потрібно для ви-значення статистичної оцінки їх впливу. [3,475с]

Порівняльна характеристика МСФЗ і П(С)БО.

Визначення витрат у МСФЗ і П(С)БО є практично ідентичними, в системі МСФЗ немає спеціального стандарту,аналогічного П(С)БО 16 «Витрати». Відповідно до П(С)БО, витрати класифікуються залежно від виду діяльності, від якого вони виникли, а також по економічним елементам і статтям витрат. За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні й надзвичайні.

По МСФЗ витрати визнаються на основі безпосереднього зіставлення між понесеними витратами і прибутками по конкретних статях доходів, що припускає одночасне визнання прибутків і витрат, що виникають безпосередньо і спільно від одних і тих же операцій або інших подій. [4, с 560]

Відповідно П(С)БО, за умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Витрати негайно відображаються у звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами) .

У МСФЗ відсутні спеціально викладені в окремому стандарті правила відносно оцінки витрат підприємства.

В той же час окремі стандарти, наприклад, МСФЗ 2 «Запаси», МСФЗ 16 «Основних засобів», МСФЗ 11 «Договорів підряду», МСФЗ2 «Виплати, заснованої на акціях», МСФЗ39 «Фінансових інструментів», МСФЗ 36 «Знецінення активів», МСФЗ 19 «Винагород працівникам», містять пооження, що визначають оцінку відповідних витрат, що визнаються в Звіті про прибутки і збитки. [5, 340-344с]

Порівняльна характеристика витрат по МСФЗі П(С)БО. Таблиця№2.3

Ознака порівняння	МСФЗ	П(С)БО
Стандарт, який регламентує	Єдиного спеціалізованого стандарту немає.	П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (в частині визначення терміну).
Визначення терміну	Витрати – це зменшення економічних вигід протягом звітного періоду, що відбувається у формі відтоку або зменшення активів або збільшення зобов'язань, які ведуть до зменшення капіталу, не пов'язаних з його розподілом між учасниками акціонерного капіталу.	Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збіль-шення зобов'язань, які при- зводять до зменшення влас- ного капіталу.
Класифікація та групування витрат	МСФЗ виходять із існування загальноприйнятої практики розмежування в звітності статей витрат, які виникають в процесі звичайної діяльності організації та статтями витрат, які не пов'язані із звичайною діяльністю.	Витрати класифікуються в залежності від виду діяльнос- ті, від якого вони виникли, по економічним елементам і статтям витрат. А також виділяють прямі й непрямі витрати, змінні й постійні, одноелементні і комплексні, поточні витрати, витрати минулих і майбутніх періодів, продуктивні, непро- дуктивні й надзвичайні ви- трати.
Визнання витрат	По МСФЗ витрати визнаються на основі безпосереднього зіставлення між понесеними витратами і прибутками по конкретних статтях доходів, що припускає одночасне визнання прибутків і витрат, що виника- ють безпосередньо і спільно відодних і тих же операцій або інших подій.	Витрати визнаються у звітно- сті в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємс- тва, на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом тих звітних пері- одів, коли надходять відпові- дні економічні вигоди.
Оцінка ви- трат	У МСФЗ відсутні спеціально викладені в окремому стандарті правила відносно оцінки витрат організації, але в деяких стандарти, містяться положення, що визначають оцінку відповідних витрат, що визнаються в Звіті про прибутки і збитки.	У П(С)БО відсутні спеціальні, викладені в окремо узятому стандарті, правила відносно оцінки витрат організації, але стандарти указують на деякі особливості оцінки витрат.