План:

Вступ

1. Розділ 1.Розкрити підходи до облікового відображення операцій з витратами виробництва в Україні, Білорусії, Молдові,США,Данії.

1.1 Основні принципи обліку витрат виробництва в Данії.

1.2 Основні принципи обліку витрат виробництва в США.

1.3 Основні принципи обліку витрат виробництва в Молдові.

1.4 Основні принципи обліку витрат виробництва в Білорусії.

1.5 Основні принципи обліку витрат виробництва в Україні.

2. Розділ 2. Здійснити порівняльний аналіз МСФЗ та П(С)БО №16 „Витирати” .ВідповіднодоП(С)БО16„Витрати”

2.1 П(С)БО №16 „Витирати”.

2.1 Витрати згідно МСФЗ.

Висновок.

Список використаноъ літератури.

Вступ:

Постановка проблеми. Сьогодні, на кожному підприємстві, на перше місце ставиться сааме результат його діяльності – прибуток чи збиток. Достовірно оцінити результат діяльності підприємства можливо лише за даними бухгалтерського обліку. Саме від повноти та достовірності отриманої керівництвом інформації залежить адекватність прийнятих ними в тій чи іншій ситуації рішень. Тому керівництво підприємства висуває жорсткі вимоги щодо якості організації та ведення обліку фінансових результатів та витрат, що впливають на їх зміни.

В обліку фінансових результатів існує багато спірних питань. Це стосується насамперед, витрат, без яких неможливо визначити фінансовий результат діяльності підприємства. Адже, незважаючи на те, що всі національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку України (П(С)БО) більшою часткою формуються на базі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вони мають свої особливості, що обумовленні вітчизняною економікою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми та перспективи удосконалення бухгалтерськогообліку в Україні на основі МСБО досліджували такі науковці, як: Бутинець, С. Голов, О. Губачова, В. Костюченко, Ю. Кузьмінський, В. Пархоменко, В. Сопко, В. Швець та інші. Однак ряд важливих питань методології й організації бухгалтерського обліку в сучасних умовах залишаються не вирішеними повною мірою. Це стосується насамперед гармонізації ведення бухгалтерського обліку й фінансової звітності за національними стандартами, а також визначення основних шляхів удосконалення бухгалтерського обліку в Україні на основі міжнародного досвіду.

Мета дослідження.Визначення особливостей операцій бухгалтерського обліку витрат виробництва в зарубіжних країнах з метою порівняння їх з вітчизняною обліковою практикою.

Завдання дослідження:

1)Розкрити підходи до облікового відображення операцій з витратами виробництва в Україні, Білорусії, Польщі, Молдові,США.

2)Здійснити порівняльний аналіз МСФЗ та П(С)БО №16 „Витирати”.

Розділ 1.Розкрити підходи до облікового відображення операцій з витратами виробництва в Україні, Білорусії, Росії, Молдові,США,Данії.

1.1Основні принципи обліку витрат виробництва в Данії.

Облік витрат виробництва в Данії ведуть за такою схемою.

1. Затрати втрачених можливостей.

2. Облік постійних витрат:

а) залишкові і стартові витрати;

б) скачки постійних витрат.

3. Облік змінних витрат:

а) пропорційні змінні витрати;

б) дегресивні змінні витрати;

в) прогресивні змінні витрати.

4. Валові витрати.

5. Статті витрат:

а) матеріали;

б) оплата праці, в тому числі:

- заробітна плата робітників;

- винагороди працівникам;

- інші види оплати.

в) оплата за оренду приміщень;

г) маркетингові витрати;

д) амортизація;

е) інші витрати.

6. Структура витрат.

Витрати – це грошовий вираз затрат, необхідний для здійснення підприємством своєї виробничої і реалізаційної діяльності.

Під витратами втрачених можливостей розуміють витрати і втрати доходу,які виникли за рахунок надання переваги одному із способів здійснення господарських операцій і відмов від іншого можливого способу. Оскільки витрати втрачених можливостей передбачають наявність вибору між двома можливостями, то їх також називають альтернативними витратами. На стадії планування господарської діяльності фірми часто виникає проблема вибору між двома і більше кількістю можливостей. Тому доводиться планувати майбутні витрати. Віддаючи перевагу одному із можливих способів, фірма буде мати не тільки витрати, пов’язані із цим способом, і втратить дещо, відмовившись від альтернативних можливостей. Тому при підрахунку витрат в

результаті здійснення господарської діяльності певним способом необхідно оцінити їх з точки зору втрати інших можливостей.

Постійні витрати поділяються на залишкові і стартові:

До залишкових витрат відноситься та група постійних витрат, які продовжує нести підприємство незважаючи на те, що виробництво і реалізація на якийсь час повністю зупинені.

До стартових витрат відноситься та частка постійних витрат, яка виникає з відновленням виробництва і реалізації.

Між залишковими і стартовими витратами не існує чіткого розмежування.

Віднесення витрат до однієї з груп залежить від терміну зупинки господарської

діяльності. Чим більший термін зупинки господарської діяльності тим меншими будуть залишкові витрати, бо виникає можливість розірвання різних договорів (договору про найм на роботу).

Розмежування витрат на залишкові і стартові має важливе значення лише у

тому випадку, коли розглядають питання про доцільність повного припинення

господарської діяльності. Під змінними витратами розуміють витрати загальна величина яких на даний період часу безпосередньо залежить від обсягу виробництва і

реалізаціі, а також від їх структури при виробництві і реалізації кількох видів

продукції. Прикладом є витрати на придбання сировини, робочої сили і енергіі,

що необхідна в процесі виробництва. Під пропорційними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються в тій же пропорції, що і обсяги виробництва і реалізації. Під дегресивними змінними витратами розуміють витрати, які змінюються у відносно меншій пропорції, ніж обсяги виробництва і реалізації. Під валовими витратами розуміють суму його постійних і змінних витрат. Середні валові витрати розраховують шляхом ділення цих витрат на відповідну величину обсягів виробництва і реалізації.

Для більшості виробничих та торгових фірм затрати на матеріали

складають найважливішу статтю витрат. На виробничих підприємствах мова

йде про затрати на сировину та допоміжні матеріали, а також напівфабрикати,

отримані із сторони. На торгівельних підприємствах – це затрати на придбання

товарів. Оскільки величина цих витрат безпосередньо залежить від обсягу

виробництва і реалізації, тому їх відносять до змінних витрат фірми.

На більшості підприємств оплата праці також відноситься до основних

статей витрат. Але досить часто буває важко віднести витрати на оплату праці

до постійних чи змінних. Орендна плата звичайно відноситься до постійних витрат, але якщо величину орендної плати встановлюють у відсотках до обороту підприємства,

то ці витрати є змінними.

Маркетингові витрати спрямовані на збільшення обсягу реалізації фірмою

своєї продукції. Значну частину їх складають витрати на винагороду

продавцям і торговим агентам. Сюди входять витрати на рекламу, участь у

виставках, ярмарках. Ці витрати є постійними, тому вони є незмінними у

певний період часу. [6, 81-95c]