3. Регламентація якості товару. Документи, що регламентують параметри та рівень якості продукції Цивільний Кодекс України Стаття 673. Якість товару
1. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
2. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
3. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
4. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
4.Управління торговими марками. Види торгових марок
Управління торговими марками (брендами) — це перевірений процес керування ними як активами з метою максимізації їхньої вартості для власників і цінності товарів для споживачів.
Управління брендом (Brand Management) - це процес управління торговими марками з метою стратегічного збільшення вартості бренду. Крім того під управлінням брендом також може розумітися персонал, відповідальний за створення індивідуальних рис бренду, зміна їх для досягнення максимальної ефективності, перевірку, що індивідуальні риси не коригуються на догоду тактичної вигоди, а також за складання планів антикризового управління брендом у разі потреби.
При формуванні бренду компанія повинна визначитися, чи бажає вона зробити свій бренд лідируючим або воліє поставити його "у ряді інших".
Рис.
2.3. Процесс управления брендами в
организациях индустрии
туризма
Етапами стратегії менеджменту бренда є:
позиціювання товарної марки як бренда;
розширення асортиментної позиції бренда;
визначення ефективних комунікацій, що має забезпечити поєднання бренда та заінтересованих сторін;
використання бренда як інструмента впливу в каналах розподілу;
запровадження преміального ціноутворення;
оцінювання норми повернення інвестицій у бренд;
формування культури товарної марки як бренда.
Новітніми у цій стратегії є останні два етапи. Фахівці вважають, що оцінювання ефективності бренда за допомогою показника норми повернення інвестицій в нього є чи не найскладнішою справою і водночас — важливим аспектом успішного управління брендом.
Види торговельних марок
Існують такі види марок:
Марка виробника, чи національна марка створюється виробником і належить їй. У світі такими марками володіють найбільші виробники (IBM, Mars, P&G, Nestle тощо.), лише марки використовують у автомобільну промисловість. У Росії її переважна більшість марок є марками виробників, що пов'язані з нерозвиненістю збутових мереж і інтеграційних процесів, дозволяють створювати спільні марки.
Приватна марка, чи роздрібна марка, марка магазину, посередника, як випливає з її назви, створюється посередником й належить йому. У світі такі марки становлять потужну конкуренцію маркам виробника (марки збутових мереж Otto, Mark & Spencer), у Росії також з'являються такі марки, але ще територія їхні діяння обмежена, зазвичай, межами міста, ще, марка часто невідома споживачам, які відвідують даний магазин. Приватні марки немає настільки сильного впливу, як ніяких звань. У Новосибірську такими марками є Артлина, Нонолет.
Ліцензійні марки часто використовують у виробництві одягу, модних аксесуарів. Виробники таких товарів набувають право використання відомої марки за певну платню (роялти).
Спільні (комбіновані) марки результат широкого розвитку на сучасному бізнесі інтеграційних процесів, що призводять до об'єднанню ресурсів конкуруючих фірм, створенню ними спільних підприємств, спільних продуктів (Taligent – марка альянсу фірм Apple, IBM, Motorola, над ринком з'явилася продукція під маркою General Electric/Hitachi).