- •Предмет і структура політології як науки.
- •Структура політології
- •Методи політологічних досліджень.
- •Основні категорії і функції політології.
- •Місце політології в системі наук про суспільство.
- •Основні національні школи сучасної зарубіжної політології.
- •Пріоритетні напрями досліджень зарубіжної політології в ххі ст.: загальна характеристика.
- •Теоретико-методологічні засади біхевіоралізму та постбіхевіоралізму.
- •3 Основні гіпотези б:
- •Етапи становлення та розвитку політичної науки у Франції.
- •3) Дискусії навколо питання про співвідношення теоретичної та практичної політичної науки.
- •Основні етапи становлення та розвитку політичної науки у Великобританії.
- •Етап: поч.90-х рр.- по цей час – Сучасний етап.
- •Становлення та розвиток політичної науки в сша (методологічні особливості).
- •Етап: кін і св.В – кін іі св.В: етап професіоналізації пн
- •Етап: кін дсв – кін 60х рр. 20 ст.: домінування поведінкового підходу (біхевіоралізму)
- •4 Етап: поч. 70х рр – до сьогодні: постбіхевіоралістичний.
- •Сутність політики та її значення для життєдіяльності суспільства.
- •Основні концепції політики.
- •2. Субстанційні визначення.
- •Специфіка та структура політичної діяльності.
- •Суб’єкти політики: поняття і класифікація.
- •Влада як інструмент політики.
- •Основні політологічні концепції влади.
- •Проблема ефективності політичної влади.
- •Легітимність політичної влади.
- •Соціальні відносини як відносини політичні.
- •Соціальна стратифікація і політика.
- •Соціальна політика і соціальна справедливість.
- •Етнонаціональні спільності як суб’єкти та об’єкти політики.
- •Особливості державного регулювання національних відносин в умовах незалежної України.
- •Сутність, типологія та функції соціально-політичних конфліктів.
- •Основні шляхи подолання соціально-політичних конфліктів.
- •Демократія як суспільне явище і наукове поняття.
- •Основні політологічні концепції демократії.
- •Політичні принципи демократії.
- •Сутність демократизації як політичного процесу.
- •Класична парадигма транзиту в політологічній теорії.
- •Особливості політичного транзиту в Європі та пострадянському просторі.
- •Відмінності між країнами цсє та снд
- •Роль мас та еліт у процесах демократичних транзитів.
- •Легітимність і політична стабільність як чинники демократичного транзиту.
- •Особливості демократичного транзиту в Україні.
- •Поняття та структура політичної системи суспільства.
- •Типологія політичних систем сучасного суспільства.
- •Політична система України.
- •Держава, її основні ознаки та функції.
- •Правова держава та проблеми її побудови в Україні.
- •Держава і громадянське суспільство.
- •Основні типи сучасних виборчих систем.
- •Парламентаризм в системі сучасної демократії.
- •Структура сучасних парламентів.
- •Бікамералізм у світовій парламентській практиці.
- •Депутатський імунітет та індемнітет і практика їх застосування в сучасних парламентах.
- •Функції парламентів.
- •Форми парламентського контролю.
- •Процедура розпуску парламентів: світова практика.
- •Громадські організації і рухи в політичному житті суспільства.
- •Ознаки і функції політичних партій.
- •Типологія політичних партій.
- •Сучасні партійні системи.
- •Групи інтересів і політика.
- •Сутність та основні типи політичних режимів.
- •Сутність, структура і функції політичної культури.
- •Сутність і структура політичної свідомості.
- •Політична ідеологія та її функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Концепція громадянської культури г. Алмонда і с.Верби.
- •Особливості політичної культури сучасного українського суспільства.
- •Політична поведінка особи.
- •Політична соціалізація.
- •Роль засобів масової інформації у політичному житті суспільства.
- •Сутність та обґрунтування теорії політичних еліт.
- •Елітаризм і демократія.
- •Бюрократія як соціально-політичне явище.
- •Бюрократія і демократія.
- •Лідерство як закономірність політичного процесу.
- •Типологія політичного лідерства.
- •Основні вимоги до сучасного лідера.
- •Тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.
- •Основні цілі і засоби здійснення зовнішньої політики держави.
- •Генезис і основні риси консерватизму.
- •Лібералізм та його вплив на розвиток суспільства.
- •Еволюція соціалізму як ідеї і політичної практики.
- •Сутність та ідейні засади різновидів політичного екстремізму.
- •Політичний розвиток як модернізація
- •Роль еліти в політичний модернізації України.
- •Роль менталітету, традицій у політичній модернізації.
- •Національні версії політичної модернізації в сша, Франції, Японії.
- •6. Государство сыграло большую роль в модернизации экономики Японии.
- •Стратегії політичної модернізації в Україні в контексті євроінтеграції.
- •Поняття геополітики та основні підходи до його визначення.
- •Форми та сценарії політичного насилля у сучасному світі.
- •Геополітична концепція атлантизму.
- •Геополітична концепція євразійства.
- •Головні вектори сучасної української геостратегії.
- •Основні ідеї та представники європейської геополітичної думки.
- •2 Причини необхідності з’ясувати шляхи перетворення суто географічного терміну серединна Європа в політичну дійсність:
- •Основні напрями діяльності Римського клубу.
- •Світові цивілізації в глобальному вимірі.
- •Глобальні проблеми сучасності: політичний вимір.
- •Глобалізація та інформаційна революція як чинники сучасних політичних процесів.
- •Мондіалізм – доктрина «нового світового порядку».
- •Теоретичні джерела та концептуальні витоки порівняльної політології.
- •Обновления и экспансии, «новая сравнительная политология» (с начала 50-х по конец 70-х годов);
- •Кризиса и отпочковывания субдисциплин, «плюралистичная сравнительная политология» (с середины 70-х годов по настоящее время).
- •Генезис сучасної порівняльної політології в сша, Європі, посткомуністичному світі.
- •Сша и Западная Европа:
- •Механізми виконавчої влади в порівняльній перспективі: переваги та недоліки.
- •1. Неконституционная исполнительная власть
- •2. Федерализм
- •3. Президентские системы
- •Достоинства и недостатки президенциализма
- •4. Президентско-парламентская система
- •5. Премьерско-президентская система
- •Полупрезидентские системы
- •6. Парламентская система
- •Механізми відносин місцевої влади з центром: переваги та недоліки.
- •1. Модель относительной автономии.
- •Специфіка мови як одного із засобів політики.
- •Основні методи політичного прогнозування.
- •Основні етапи та методи розробки і прийняття політичних рішень.
- •100.Технології лобіювання та тиску на політичну владу.
- •Популізм як політична технологія.
- •Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
- •Потенційний політичний товар.
- •Стратегія концентрованого політичного маркетингу.
- •Владний ресурс як базова категорія політичного маркетингу.
- •Социально-энергетические ресурсы власти:
- •Экономические ресурсы власти:
- •Культурно-информационные ресурсы:
- •Особливості державного політичного маркетингу.
- •Політика інформаційної безпеки. Фактори посилення уваги до охорони інформації в державній політиці.
- •108. Поняття „інформаційна еліта” та „медіабюрократія”.
- •109. Вплив Інтернету на політичні процеси: інформаційні війни, антиглобалістські акції, Інтернет-партії, „псевдодержави”.
- •110. Поняття „психологічна війна”. Військово-політичні аспекти розгортання інформаційної війни.
Популізм як політична технологія.
Популі́зм — (лат. populus — народ) — політична позиція або стиль риторики, який апелює до широких народних мас
Популізм – підвищена чуттєвість великих мас людей до простих пояснень складних проблем, до примітивних галасливих закликів; це демагогічні політичні дії політиків, які прагнуть використати цю чуттєвість (Д. Видрін).
Популісти будують свою риторику на акцентуванні економічних і соціальних інтересів звичайних людей. Багато дослідників популізму, починаючи з 1980-х, розглядали його як стиль риторики, який може служити не одній, а безлічі ідеологій. Залежно від підтримуваної ідеології, розрізняють «лівий» і «правий» популізм.
Популізм включає критику існуючого режиму, а також може бути заснований на ідеях націоналізму, расизму або релігійного фундаменталізму. Багато популістів представляють себе захисниками окремих регіонів або окремих соціальних груп, таких як, наприклад, трудящі, жінки, городяни, сільські жителі, працівники якоїсь галузі промисловості і так далі. В риториці популісти часто використовують дихотомію (принцип «або-або», тобто «третього не дано») і стверджують, що виражають інтереси більшості населення.
До найбільш поширеної термінології популізму відносяться вирази «пряма демократія», «авторитетний лідер», «антинародний уряд», «критика бюрократії», «боротьба з корупцією». Популісти часто стверджують, що соціальні проблеми мають прості рішення. Як рішення пропонується боротьба з владою політичних угрупувань або корпорацій, боротьба з корупціонерами і бюрократами, залучення до управління представників народу.
Прихильники популізму вважають його дійсною демократією, а супротивники — демагогією.
Засади популізму:
1. “Підігравання” мінливим настроям та вимогам мас.
2. Використання емоційних станів мас людей (страх, ненависть, ворожість).
3. Загравання з масами.
4. Використання лексики натовпу.
5. Завищені обіцянки.
6. Апеляція до найменш-освіченої частини мас.
7. Створення ідеологічних кліше.
8. Презумпція малих але конкретних справ.
9. “Істинність простих рішень”.
Необхідно враховувати той аспект, що в той чи іншій мірі популістом є кожен політичний діяч, що зумовлено ірраціональністю великих мас людей.
Концепція соціально відповідального маркетингу. Проблема довіри в політичній сфері.
За умов цивілізованого змагання за право управляти політичною сферою суспільства під політичним маркетингом ми будемо розуміти сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження у суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за ринком влади.
Концепция социетального (социально-этического, социально ответственного) маркетинга развивает положения концепции маркетинга в русле парадигмы взаимоотношений. Концепция имеет довольно выраженный нормативный характер, однако следует учитывать, что парадигма партнерских отношений не означает обращения к деонтологиче- скому подходу, исходящему из жесткого универсального критерия при оценке этичности поступков. Маркетинг руководствуется, скорее, объективным релятивизмом, согласно которому этически правильные решения зависят от обстоятельств, что во многом совпадает с взглядами Аристотеля на «принцип и обстоятельства, объединенные конкретной ситуацией». Маркетинг взаимоотношений позиционируется как теория и механизм согласования интересов акторов политического процесса. Он ставит целью создание условий для обеспечения бесконфликтных трансакций (или их видимости — следует помнить о манипулятивном характере маркетинговых технологий), являясь своеобразным прочтением идеи Вебера об экономическом поведении как мирном взаимодействии (friedliches), а также концепций «мирного эгоизма» теории общественного выбора.
Концепция социетального (социально-этического, социально ответственно
Философское видение стратегических задач организации/ партии - Снаружи вовнутрь
Базовое понятие -Лояльность, доверие акторов обмена
Основная задача организации – управление отношениями «организацтя гражданин», «производство доверия»
Ориентация деятельности организации - Достижение стабильного общественного благополучия посредством предоставления высшей потребительской ценности
Стратегия поведения с потребителем/ избирателем -Интерактивное сотрудничество с клиентами/ избирателями; клиент/избиратель из объекта отношений превращается в субъект отношений
Согласно социетальному маркетингу, интересы общества должны быть включены в отправной пункт и конечную цель деятельности партии
Если центральной задачей теорий и технологий политического маркетинга прошлого века было создание политического продукта, максимально отвечающего ожиданиям избирателя, то в третьем тысячелетии — это производство доверия (building trust).
Маркетологи полагают, что основной вызов представительным демократиям сегодня состоит в стремительной потере доверия граждан к органам власти
Тому що криза легітимності називається політичними маркетологами однієї з основних причин, що підвищують вартість трансакцій у сучасному суспільстві, центральною темою соціетального маркетингу стає концепт довіра. Він здобуває значення структуроутворюючого елемента політичного процесу. Виробництво довіри постульоване найважливішим завданням комерційних організацій і політичних партій в XXI столітті.
Маркетологи вважають, що виклик західної демократії складається не в тім, за що голосують виборці, а в тім, чому вони втрачають довіру до партій і виборних органів влади в цілому й відмовляються голосувати. Проблема довіри вкрай важлива й для російського суспільства, трансформація якого супроводжується посиленням соціальної напруженості, кризою легітимності влади, різким падінням ефективності політичної системи, на які вказують багато російських дослідників46. Невизнання «керованими праве керуючих правити» (трактування легітимності М. Вебером) приводить до згортання процесу институционализации елементом цивільного суспільства, демократичних практик і процедур.
Виробництво довіри є не нормативною, а сугубо прагматичною установкою ПМ. Не випадково це завдання стало головною темою повісток дня двох різних, але значимих кожного у своїй області, з буття - Світового економічного форуму в Давосі в 2003 р. і міжнародної конференції маркетологів і політологів в 1988 р. і Манчестері. Економічна еліта миру й маркетологи назвали виробництво довіри найважливішою умовою стабільного розвитку суспільства постмодерна.
Цікаво, що конференція маркетологів була присвячена 500-летию правління Макиавелли як другий секретар Флорентійської республіки. На перший погляд - несподіваний привід.
Макиавелли був названий гуру маркетингу взаємин. Чому? Тому що лояльність, довіра постійно перебували в центрі уваги великого флорентийца. Учасники конференції відзначали, що «Государ» і інші праці Макиавелли стали альтернативними підручниками сучасних маркетологів, що відкрито визнають це (на відміну від політиків).
Між макіавеллізмом і політичним маркетингом багато загального. Макиавелли перетворився в синонім політичного підступництва й лукавства стараннями тих, хто лише «висмикував» його афоризми із загального контексту міркувань. Політичний маркетинг також найчастіше сприймається як «чорний PR» стараннями тих, хто лише «висмикує» його окремі технології із усього концептуального контексту. Всупереч розхожій думці Макиавелли не є автором фрази «ціль виправдує кошти». Навпаки, він багаторазово вказував на те, що сам государ є засіб досягнення мети, що більше його: установлення соціального порядку48.
Социетальный маркетинг також постулирует, що «государ» - виборна влада - є лише кошти задоволення потреб суспільства й виборців.
Знамениті ради Макиавелли государеві охоплюють багато тим, ключова з яких — завоювання довіри, лояльності громадян. Макиавелли докладно розглядає лояльність як кошти эффективности державного керування із всіх точок зору. Як заслужити лояльність? Як завоювати, купити, насаджувати, зрощувати неї, лякати людей з метою її домогтися? Як підривати відданість до ворожих государів і держав? Як розпізнавати нелояль- I юсть і що із цим робити? Всього його відступу від теми приводять назад, до лояльності49.
Нащадок Никколо Макиавелли, графиня Беатрис Рангони Макиавелли, президент Європейського комітету з економіці й соціальній політиці, підкреслює, що Макиавелли ніколи не визнав би себе «макіавеллістом» у сучасному розумінні цього визначення: «Для нього кожне рішення в житті індивідуумів, комерції або керування було політичним вибором, результатом оцінки пріоритетів і принципів, керуючих нашим поводженням. Динаміка сучасної політики, що обертається в контексті конкуренції й згоди, знаходить свою інтелектуальну підставу в роботах секретаря Флорентійської республіки»50.
«Живильним » середовищем для формування маркетингового концепту довіра є теорія раціонального вибору, роботи відомих суспільствознавців (Sztompka, Giddens, Coleman, Luhmann). У контексті виробництва довіри маркетологи особливу увагу приділяють впливу «м'яких змінних» («символ», «цінність»), символічному характеру політичного продукту й політичного обміну. Споживання політичного продукту є споживання сукупності його символічних змістів, а відповідно до концепції социетального маркетингу, «споживання символічного значення є головним джерелом соціальної стабільності». Тканина цивільного суспільства розпадається без ниток міжособистісної, соціальної й інституціональної довіри. Учасники конференції відзначали, що маркетинговий концепт довгострокових довірчих відносин повинен будуватися на розумінні основ цивільного суспільства. «Соціальна ринкова парадигма висуває на перший план наступні фактори: ринкові інститути не є формами спонтанного порядку — це артефакти людства, плоди юридичної майстерності політичного втручання... Ринкові інститути повинні бути доповнені іншими інститутами й формами суспільної політики... Ринки, які не виражають лежачу в їхній основі національну культуру, не є ні законними, ні стабільними. Ринки не будуть прийняті населенням і не одержать політичної стабільності, якщо вони не відповідають стандартам законності, установленим лежачими в їхній основі культурами. Маркетинг взаємин, як і навчання Макиавелли, виходить із того, що «політичні інститути й цінності невіддільні від звичаїв і способу життя».