12. Основні концепції політики.

1. Директивне, або силове чи авторитарне, розуміння політики має в своїй основі твердження про владу як сутність політики.

2. Функ­ціональне розуміння політики, започатковане ще Платоном, виходить з того, що сутність політики полягає в розподілі обов'язків і повноважень з неодмінним їх узгодженням, а також у забезпеченні ефективності управління й цілісності суспільства як політичної спільноти. Політика при цьому трактується як уміння, здатність домогтися розподілу функцій, зберігаючи їх взаємодію та цілісність суспільної системи.

3. Комунікативне розуміння політики, біля витоків якого стояв Арістотель, виходить із всеосяжності політики як людського спілкування, взаємодії людей, вирішення ними спільних справ, які розуміють як справи держави.

Усі концепції політики тісно взаємозв'язані. Директив­ний підхід охоплюється функціональним, оскільки керів­ництво та управління суспільством як найважливіша функція політики грунтуються на використанні влади. Всі функції політики формуються і визначаються у процесі спілкування, а це означає, що комунікативне розуміння політики включає в себе також функціональне, а через нього — й директивне.

Концепції за Соловйовим і Пугачовим:

1.Соціологічні. Характеризують політику через інші сусп.явища: ек., соц. групи, право, мораль, культуру, релігію.

• Економічні визначення політики (марксзм ) – П. як надбудова над ек. базисом, як концентрований вираз економіки.

• Стратіфікаційні – П. як суперництво певних сусп. груп: класів і націй (марксизм) або зацікавлених груп — за реалізацію своїх інтересів за допомогою влади (А. Бентлі, Д. Трумен та інші).

• Правові – П., держава є похідними від права ( прир. прав людини). Теорії «суспільного договору»

• Етичні - П. - діяльність, направлена на досягнення загального блага.

2. Субстанційні визначення.

• Через владу – П. як сукупність дій, направлених на владу: її отримання, утримання і використання.

• Через інститути - в яких втілюється і матеріалізується влада (перш за все - держава)

• Антропологічні – П. як форма цивілізованого спілкування людей на основі права,

• Конфліктно-консенуальні – П. - діяльність із насильницького і мирному вирішення конфліктів.

3. Науково сконструйовані, пов'язані із специфічною інтерпретацією політики.

• Діяльнісні – П. як процес підготовки, ухвалення і практичної реалізації обов'язкових для всього сус-ва рішень.

• Теолеологічні – П. - діяльність ефективного досягнення колективних цілей.

• Системні – П. є самостійною системою, складним соц. організмом, цілісністю, відмежованою від навк. сер-ща.

13. Специфіка та структура політичної діяльності.

Політична діяльність є одним з різновидів людської діяльності взагалі.

Поняття «політична діяль­ність» відображає всю багатоманітність дій людей у сфері політики як у персоналізованих, так і в інституціоналізованих формах.

Політична діяльність – (політ. дія, політична поведінка) – це сукупність дій як окремих індивідів, так і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання і утримання влади.

Риси політичної діяльності:

1. Свідома діяльність

• 2. Це цілеспрямована діяльність

• 3. Впливає на інші сфери суспільної діяльності, в той час і залежить від них.

• визначеність політичної діяльності по відношенню до задоволення безпосередніх потреб людей

• політична діяльність є публічно-владною діяльністю

• політична діяльність є специфічно творчою діяльністю

• публічно-владний х-р

• 4.творча діяльність

• 5.специф. зв'язок діяльності і бездіяльності, позитивних пол. дій і негативних пол. впливів

• 6. особливе співвідношення виявів вмотивованої цілеспрямованої активності пол. Sів і різних форм спонтанної участі

Особливості політичної діяльності

1 ПД має суспільно свідомий характер

2 ПД має вторинний характер по відношенню до задоволення безпосередніх (життєвих) потреб людини

3.ПД має публічно-владний характер

4 ПД має творчий характер

5 ПД по регулюванню людських інтересів, це діяльність в епіцентрі людських інтересів

У ПД поєдн раціон та ірріаціонал чинники: ПД як наука і як мистецтво.

ПД – є діяльн по регулюв суп інтересів.

Рівні мотивації ПД:

- заг. благо

- самореалізація

- задоволення індивід інтересів

Структура та форми політичної діяльності.

Політика, як діяльність людей має різні форми.

Так, поняття «політична активність» наголошує на певній спрямованості політичної діяльності — спрямо­ваності на вдосконалення або зміну соціально-економічного й політичного порядку, політичних інститутів.

Поняття «політична участь» використовується в політо­логії для позначення тих форм політики, які не пов'язані з професійною політичною діяльністю. Формами політичної участі є, наприклад, участь у виборах, референдумах, мітин­гах, демонстраціях тощо.

Під політичною поведінкою розумі­ють будь-яку форму участі у здійсненні влади або протидії її здійсненню. Це поняття розкриває структуру й механізм політичної діяльності.

З точки зору включеності люд в політ процес:

1) Політ участь – це тимчасові дії, які направлені на виявл тих чи інш інтересів або на вплив на політ владу.

Форми виявл політ участі: Процедура виборів – передача владних повноважень, мітинг – колективні збори, маніфестація, демонстрація.

2) Політичне функціонування – здійсн життєдіяльності інститутів політики: кадрова політика, розробка та прийн політ рішень (проектув, планув, організація)

З т.з стиля ПД – манери та форми ПД

1)екстримістський (повстання, переворот, терор)

2) компромісно-консенсусний

Участь в політиці (За Вебером ПД)

1)випадкова участь у ПД

2)участь у політ за сумісництвом

3)участь у політ як професія

Структурні рівні ПД (З т.з. інтенсивності ПД)

1 реакція на політ процеси

2 участь у період діях

3 діяльн у політ організаціях

4 викон політ функцій у рамках політ інститутів

5 пряма ПД напрямл проти існуючої політ системи