Функції прокурора

Функції прокуратури України сучасного періоду закріплено у ст. 121 Конституції України, а також у статтях 5, 10 та Перехідних положеннях Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з цими нормами до функцій прокуратури можна віднести:

Підтримання державного обвинувачення в суді.

Представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом.

Нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе-
ративно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

4. Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах і застосування інших заходів приму-сового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

5. Нагляд за додержанням і застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

6. Досудове розслідування діянь, що містять ознаки злочину.

7. Координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі

проти злочинності.

Проаналізувавши наведену, вичерпну систему основних напрямів діяльності органів прокуратури (оскільки згідно з ч. 2 ст. 5 Закону на прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією та цим Законом) і перед тим як їх стисло проаналізувати, можна сказати таке:

по-перше, за характером ці функції є таких видів: а) наглядо
ві - під номером 3, 4, 5; б) не пов'язані з наглядом - 1, 2, 6, 7;

по-друге, всі перелічені функції за напрямом прояву є зов
нішніми. Водночас прокуратурі, як будь-якому державному орга
ну, властива і внутрішня управлінсько-контрольна діяльність, а
тому прокуратура для забезпечення свого ефективного функціо
нування виконує ще дві внутрішні функції: а) управлінську, б) конт
рольну.

Очевидно, поки що ФУНКЦІЯ НАГЛЯДУ за додержанням і правильним застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами і за значенням, і за об'ємом виконуваної в її рамках роботи займає головне місце у структурі діяльності прокуратури України (статистика цього напряму діяльності прокуратури є такою: органи прокуратури за останні п'ять років виявили близько 350 тис. порушень закону. За нехтування законами на вимогу прокурорів притягнуто до відповідальності майже 200 тис. осіб. За вказаний період задоволено понад 75 тис. протестів щодо порушення посадовими особами законодавства. Прокурори стали на захист прав громадян на основі майже 50 тис. звернень. На пропозицію прокурорів поновлено права громадян після порушень трудового законодавства у майже 7 тис. випадків; житлового законодавства - у майже 4 тис; питань соціального захисту громадян - також у майже 4 тис. випадків. Особисто прокурори прийняли близько 800 тис. громадян. Крім того, за поданнями і приписами прокурорів усунуто майже 50 тис. порушень законодавства про конституційні права і свободи громадян, а за протестами прокурорів скасовано майже 20 тис. незаконних правових актів з цих питань тощо).

Ця функція прокуратури реалізується в конкретній галузі діяльності органів прокуратури під назвою «Нагляд за додержанням і застосуванням законів». У літературі поки що вживається застаріла, але колись традиційна назва «Загальний нагляд».

Суть цього різновиду нагляду прокуратури полягає:

в діяльності прокурорів щодо вивчення одержаної з різноманіт
них, визначених законом, джерел інформації про порушення закону;

в одержанні та аналізі різного роду матеріалів, статистичних
даних про роботу піднаглядних об'єктів, в яких можуть міститися
відомості, що вимагають або проведення прокурорських перевірок
своїми силами, або із залученням відомчих або позавідомчих конт
ролюючих органів;

в оцінці правових актів з позиції відповідності їх законам;

у вживанні заходів прокурорського реагування з метою усу
нення виявлених порушень, скасування рішень (актів), що супере
чать закону.

Зміст ФУНКЦІЇ РОЗСЛІДУВАННЯ діянь, що містять ознаки злочину (або, як її ще називають у літературі, «Функція кримінального переслідування»), якщо проаналізувати зміст Закону України «Про прокуратуру», не одержав у ньому конкретного висвітлення. Зрозуміти її наближене законодавче бачення можна, проаналізувавши статті 29, ЗО, 32 Закону, а також відповідні статті КПК, у яких вона чіткіше проступає під час:

розгляду процедури порушення кримінальних справ;

проведення досудового слідства слідчими прокуратури або са
мим прокурором.

Ця функція має спільні компоненти і тісний зв'язок із функцією ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ОРГАНАМИ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ оперативно-розшукову діяльність, ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВЕ СЛІДСТВО, та з функцією ПІДТРИМАННЯ ПРОКУРОРОМ ДЕРЖАВНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ В СУДІ, а також частково з функцією ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯНИНА АБО ДЕРЖАВИ В СУДІ, головним чином у здійсненні прокурором його повноважень під час апеляційного, касаційного провадження та перегляду кримінальних справ у порядку виключного провадження, що за суттю є продовженням кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини.

Даючи вказівки органам розслідування порушити кримінальну справу, виконати досудове слідство, висунути обвинувачення, обрати запобіжний захід, затверджуючи обвинувачувальний висновок, одночасно прокурор безпосередньо здійснює функцію нагляду і частково-опосередковано — функцію розслідування злочинів.

Функція координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю також має тісний зв'язок з прокурорським наглядом за додержанням законів. Власне результати перевірок стану законності у діяльності органів внутрішніх справ, служби безпеки, подат-кової міліції, митної служби тощо виступають підставою обгово-рення на координаційних нарадах, котрі організовуються прокуро-рами, тих чи інших питань, пов'язаних із боротьбою зі злочинністю і таких, що вимагають узгоджених дій.

Закон України «Про прокуратуру» (ст. 10) наділяє прокурорів правом для забезпечення координації діяльності зазначених вище органів скликати координаційні наради, організовувати робочі групи, вимагати статистичну та іншу необхідну інформацію, брати участь в організації нарад Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при Президентові України.

Указом Президента України «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» від 12.02.2000 р. № 229—2000 впроваджено па основі вже діючого Указу Президента «Про заходи щодо вдосконалення діяльності координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» від 30.05.1994 р. № 829 - основні напрями координації діяльності та закріплено роль прокурора як її організатора.