9.Класична кількісна теорія грошей,її основні постулати, та розвиток.

Суть кількісноі      теорії грошей полягає в поясненні вартості грош. і рівня цін кількістю грош. в обігу (чим більше грош. в обігу, тим вище ціни, тим нижча вартість грош.). Формування кількісної теорії припало на XV1-XV111ст.. Класична теорія базується  на 3-х постулатах:1) постулат причинності – маса грошей в обігу спричинює зміну товарних цін.2) постулат пропорційності – зміна цін відбувається пропорційно до зміни грош. маси.3) постулат однорідності. На відміну від своіх попередників ЮМ стверджував, що пропорційні зміни між грош масою і цінами досягаються не відразу, а з деякими терміновим лагом. Поширення кількісної тео- рії грош. було викликано об'єктивними причинами. Вона була реакцією на поширену в XV1-XV11ст. металістичної теорії грош.. Прихильники металістичної теорії ототожнювали гроші з дорогоцінними металами і вважали джерелом сусп. багатства збільшення запасів золота і срібла в країні. Згодом під час становлення кап-зму металістична теорія стала загальмовувати розви- ток вир-ва. На противагу металістичній теорії у XV11- XV111 cт. поширюється номіналістична теорія грошей, представники якої (Стюарт,Берклі) вважали гроші звичайними рахунковими одиницями, вартість яких визначається тим, що на них написано. Вартість грош. визначається кількісним співвідношенням товар. і грош. маси, а так як гроші мають загрозу знецінення немає сенсу перетворювати іх у скарб, більш доцільно перетворити їх у функціонуючий капітал. В цьому виявилась прогресивність класичної кількісної теорії. Також вона заклала теоретичний фундамент вивчення вартості папер. грош. Розвиток економіки виявив багато доказів обмеженості класичної кількісної теорії. Ії представники лише констатували залеж- ність між масою грошей і цінами, але не вивчали механізмів зв'язку між ними. Представники трудової теорії вартості вважали, що вартість визначається витратами праці на виготовлення товару. Адам Сміт і Рікардо вважали гроші звичайним товаром, який виступає посередником в обміні товарів. 

10.Валюти: сутність, призначення та сфера використання.

Валюта — це грошова одиниця що використовується як світові гроші тобто як міжнародна розрахункова одиниця засіб обігу і платежу. Види валют Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют: § національна валюта — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгів тощо); § іноземна валюта — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках; § колективна валюта — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ). Залежно від режиму використання: § конвертована валюта (повно або частково); § неконвертована. Залено від сфери і мети використання: § валютна оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашенням міжнародного кредиту; § валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит; § валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту. Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу. Міжнародна резервна валюта — це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу надання позик, кредиту, фінансування допомоги тощо. Її головною функцією є створення валютних державних резервів. Типовою міжнародною торговою і, водночас, резервною валютою є долар США (2/3 міжнародної торгівлі здійснюються за його допомогою). Валютні відносини — це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері.

Учасники валютних відносин: - держави; - міжнародні організації; - юридичні особи; - фізичні особи. Валютні курси та конвертованість валют. Механізм забезпечення конвертованості валюти. Валютний курс — це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовуються для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій вартісна категорія, що притаманна товарному виробництву і виражає виробничі відносини між товаровиробниками і світовим ринком.

Види валютних курсів: - офіційний (фіксований) валютний курс — встановлені урядом постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну і навпаки; - ринковий (гнучкий) валютний курс — курс, що формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції; - змішаний — контрольований курс, що застосовується до експорту й імпорту, при погашені зовнішнього боргу тощо. Залежно від механізму формування і функціонування розрізняють такі валютні курси: - коливні — курси, що змінюються залежно від попиту чи пропозиції на валютному ринку, але коригуються валютними інтервенціями центрального банку з метою вирівнювання тимчасових різких коливань; - плаваючі — це режим вільного коливання валютних курсів, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції (характерні для долара США, німецької марки, англійського фунта стерлінгів, швейцарського та французького франта тощо). В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей. Купівельна спроможність валюти — це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності (РРР) це співвідношення купівельної сили валют. Методика визначення РРР: - на основі порівняння рівня цін споживчого кошика; - на основі співвідношення витрат виробництва; - на основі співвідношення ефективних виробничих витрат.