11. Методика аналізу дз.

Завданнями аналізу ДЗ є вивчення і оцінка: складу і структури ДЗ; питомої ваги ДЗ в сумі поточних активів; її реальності та правильності оформлення; показників якості та ліквідності; впливу ДЗ на рез. д-сті під-ва; пошуку шляхів прискорення оборотності ДЗ.

Для аналізу ДЗ будують аналітичну таблицю, яка дає змогу проаналізувати в динаміці зміни в складі і структурі. Далі розраховують темпи зміни ДЗ і порівнюють їх з минулими періодами. Більш високі темпи зростання ДЗ свідчать про погіршення фін. ситуації на під-ві. Дані дають оцінку вірогідності повернення ДЗ. Вона розраховується за досвідом минулих років.

Розрахунок показників якості ДЗ. Для цього розраховують:

1.оборотність ДЗ в днях: Од = (сер. ДЗ * Д)/ РП,

2. коефіцієнт оборотності ДЗ в разах: Коб = РП / сер. ДЗ

3. тривалість періоду стягнення ДЗ (період інкасування): Одз = (сер. ДЗ * Д)/ РК,

Для оцінки вірогідності повернення ДЗ в повному обсязі їх класифікують за термінами: до 1 міс., 1-3 міс., 3-6 міс., 6-12 міс., більше 12 міс.

Показники оборотності ДЗ розраховуються в динаміці, порівнюються з середньогалузевими показниками та з періодом оборотності, передбаченим договорами.

Можна порахувати величину ефекту, отриманого від інвестування коштів у ДЗ. Для цього використ. таку формулу: Е_ДЗ = П_ДЗ – ПЗ_ДЗ - ФВ_ДЗ, де

Е_ДЗ – ефект ; П_ДЗ – додатковий прибуток під-ва, отриманий за рах. продажу в кредит; ПЗ_ДЗ – поточні затрати під-ва, пов’язані з організацією кредитування і стягненням боргу; ФВ_ДЗ – фін. втрати під-ва від неповернення боргу покупцям

Крім того, можна розрах. коефіцієнт ефективності інвестування коштів у ДЗ: Кеф = Е_ДЗ / сер. ДЗ

Контроль за станом ДЗ включає: вживання термінових заходів для стягнення простроченої ДЗ; орієнтацію по можливості на більшу к-сть покупців; використ. методу надання знижок при достроковій оплаті; вивчення співвідношення між ДЗ і КЗ; залучення установ, які займаються стягненням боргів; уникнення дебіторів з високим ступенем ризику д-сті; отримання застави на суму, не меншу за суму ДЗ.

12. Методи аналізу фін звітів.

Головна мета аналізу фін звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки в фін д-ті та знаходити резерви поліпшення фін стану п-ва та його платоспром.При цьому необхідно вирішити наступні задачі:

1) На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками вир, комерційної і фін д-ті дати оцінку виконання плану по надходженню фін ресурсів і їх викор-ню з позиції поліпшення фін стану п-ва.

2) Прогнозування можливих фін результатів, рентабельності, виходячи з реальних умов госп д-ті й наявність власних і позикових ресурсів, розробка моделей фін стану за різноманітних варіантах викор-ня ресурсів.

3) Розробка конкретних заходів, які направлені на більш еф-не викор-ня фін ресурсів і зміцнення фін стану п-ва.

Осн джерелами і-ції для аналізу фін стану п-ва є звітний бух баланс (форма №1), звіт про фін результати (форма №2), звіт про ВК (форма №3), звіт про рух грош коштів (форма №4), дані первинного й аналітичного БО, які деталізують окремі статті балансу.

Мета аналізу фін звітів – допомогти фін аналітикам обґрунтувати свої фін плани, виявити слабкі місця у фін оп-ях фірми, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про най еф-ше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майб д-ті фірми.

Аналіз фін звітів допомагає також вивчити ліквідність, платоспром, фін стійкість, кредитоспром п-ва.

Головне в аналізі фін звітів – це зрозуміти та правильно інтерпретувати результати обробки даних.

При аналізі фін звітів викор-ся різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять: 1) горизонтальний (часовий) аналіз; 2) вертикальний (с-рний) аналіз; 3) трендовий аналіз; 4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів); 5) порівняльний аналіз; 6) факторний аналіз.

Методи можна узагальнити в дві основні групи: 1) формалізовані – передбачають побудову чітких аналітичних залежностей у вигляді економіко-математичних чи статистичних моделей. 2) неформалізовані - передбачають сукупність аналітичних процедур і суб’єктивну оцінку результатів.

За частотою використання м-ди ФА поділ на 3 групи:

1. Традиційні:

- абсолютні та відносні величини. Абсолютні величини – це форми к-сного виразу показників, що х-зують розміри явищ, їх ознаки в одиницях міри, ваги. Відносні величини є мірою к-сного співвідношення показників: коеф-ти, рази, %;

- ряди динаміки – будуються на основі абсолютних і відносних величин. осн. показниками є: абсолютний приріст, коеф-т зростання, темп приросту;

- групування – полягає у форм-ні з масиву даних що аналізуються класифікаційних груп за різними ознаками залежно від аналітичних задач. Є стуктурне і аналітичне;

- середні величини (сер. арифметична, гармонійна, хронологічна, геометрична) – це абстрактні величини за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових однорідних явищ, процесів, показників;

- порівняння. викор-ть порівняння з планом, нормативними значеннями показників, показниками конкурентів, середньо галузевими показниками, попереднім періодом, аналогічним періодом попереднього року;

- балансовий м-д – розкриває логічну єдність госп. процесів та результатів д-ті;

- м-ди елімінування (ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, індексний) – викор-ся для кількісного вимірювання впливу факторів на аналізованій показник.

2. Е-ко-матем. м-ди: м-ди елементарної математики; графічний м-д; матричний; м-ди матем аналізу; м-ди матем статистики; економетричні; м-ди матем програмування.

3. Інтуїтивні: експертних оцінок; анкетування; бальної оцінки; аналогії; «мозкового штурму».