Мве. 88. Оцініть перваги та недоліки застосування ігрових методів у екномічній освіті у порівнянні з традтційними методами навчання

Наша держава потребує активних і творчих спеціалістів, які, по-перше, мали б ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку з обраного фаху, по-друге, були б спроможні самостійно приймати рішення, пов’язані із професійною діяльністю, а отже, створювати власними силами нові цінності. Крім того, кожний молодий спеціаліст, зокрема менеджер, має усвідомлювати, що з отриманням диплома про освіту його навчання не закінчується: він повинен бути готовим до безперервної самоосвіти, до постійного оновлення своїх знань, уміти адаптуватися до змін і навіть коректувати свою професійну діяльність. Студент має стати не споживачем, а творчим здобувачем знань як у навчальній роботі під керівництвом викладача, так і в позааудиторній самостійній роботі.

Великі можливості щодо формування творчої особистості фахівця містить імітаційно-ігровий підхід до організації навчальної роботи зі студентами, а використання дидактичних ігор на заняттях забезпечує професійне спрямування, позитивну мотивацію навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Ігрові форми навчання використовуються не для того, щоб розважити студентів, а щоб розбудити в них прагнення до подолання труднощів. Мета ігрових форм – вдало поєднати ігрові та навчальні мотиви і в цій діяльності, поступово зробити перехід від ігрових мотивів до навчальних, пізнавальних. Для цього під час розробки методики ігрових занять потрібно дотримуватись того, щоб діяльність студентів була ігровою за формою, тобто викликала такі ж емоції, переживання, що і гра, і в той же час давала можливість активно одержувати необхідні відомості, поновлювати “прогалини” в знаннях, сприяла б вихованню пізнавальних інтересів.

Оцінюючи навчальні ігри в цілому, можна виділити їх переваги порівняно із традиційними формами навчання:

- гра сприяє встановленню відносин співробітництва між викладачем і студентом, а також між студентами в рамках ігрової підгрупи;

- гра сприяє глибинному засвоєнню і запам’ятовуванню навчального матеріалу, його творчому сприйняттю, розумінню і використанню;

- - гра порівняно з традиційними методами переносить центр ваги виховного впливу з викладача на колектив;

- - гра послаблює рецептивну і підсилює самостійну роботу студентів;

- - гра активізує пізнавальну, інтелектуальну і творчу потребу студентів і активізує відповідну ініціативу;

- - гра активізує самоосвіту студентів;

- - гра формує комунікативні вміння;

- - у грі об’єктивізується оцінка діяльності студентів;

- - гра надає студентам задоволення процесом навчання.

До недоліків навчальних ігор слід віднести:

- - в умовах гри студент не може працювати над окремими питаннями стільки часу, скільки в силу його інтелектуальних особливостей йому буває необхідно; він вимушений підкорятися ритму гри;в умовах гри студент збуджений, він часто виходить на пік активності та інколи не має можливості думати спокійно.

Важливою педагогічною умовою ефективного використання ігрових занять професійної спрямованості є створення умов для самовираження особистості, що забезпечують розвиток ініціативності, самостійності та творчості. Доцільність використання ігрових занять полягає в тому, що вони розраховані на більш широкий діапазон мотивів. Так, у студентів, у яких відсутні пізнавальні інтереси, вони можуть викликати ігровий мотив – діяльність буде творчою; для студентів зі стійкими навчальними інтересами ігровий мотив буде лише підкріпленням пізнавальних мотивів.

МВЕ. 89. Розкрийте зміст сучасних технологій навчання в системі економічної освіти.

Часто в шкільному житті доводиться користуватися терміном "звичайні" уроки, як відносно робочих, так і відкритих. Слово "звичайний" має багатогранний зміст. Його можна розуміти як повсякденний, загальноприйнятий, пересічний, ординарний, рядовий. Є в ньому частка й позитивного значення - нормальний і, навіть, стабільний. Та саме на уроці йде підготовка свідомості: чи до звичайного існування на рівні виживання, чи до активної діяльності по перетворенню самого себе і просуванню до добробуту - як власного, так і всього суспільства. Урок - це не тільки "форма організації навчального процесу", це і певний фрагмент нашого життя, структурування якого починається з навчання в школі. Під час проведення нами уроків, помітили, що вчителі, часто покладаються на ті методи навчання, які завжди використовуємо, незважаючи на бажання учнів навчатися активно. Вибір навчальних методів є радше справою звички, а ніж обміркованим рішенням, що базується на навчальних цілях курсу та щоденному змісті. Іншими словами, вчителі навчаєть так, як навчали їх. Проте наше сьогодення висуває все нові і нові вимоги до процесу навчання та освітньої діяльності. Однак, проблема полягає не в новизні вимог, а в новизні їх розуміння нами. Мета навчання змінилась і полягає у нагромадженні суми знань, умінь і навичок, а також у підготовці учня як суб'єкта освітньої діяльності. Але задачі уроку залишаються незмінними десятиліттями: це все те саме виховання, навчання і розвиток особистості і основним засобом вирішення вказаних задач залишається пізнавальна активність.     Розглянемо сам термін "активне навчання". Більшість вчителів вважає, що навчання саме по собі є активним, навіть якщо учні на уроці просто слухають пояснення вчителя або працюють самостійно з підручником. Однак, дослідження свідчать, що учні під час навчання повинні робити набагато більше, аніж просто слухати або писати. Вони повинні читати, писати, обговорювати, вирішувати проблеми, спостерігати, застосовувати нові знання та навички на практиці, коригувати свої дії з урахуванням зворотного зв'язку. Учнів необхідно залучати до розумових операцій вищого рівня - аналізу, синтезу, оцінюванню. Отже, активне навчання - це навчання, яке спрямоване на використання різних форм у навчанні і осмислення школярами того, що вони роблять. Для вчителя важливе не те, скільки знає учень, а чи в змозі він використовувати отримані знання у повсякденному житті. Незважаючи на нове розуміння важливості навчання, зміни є важкими. Ось деякі з перешкод на шляху до змін:Вплив освітніх традицій;Почуття дискомфорту, який виникає при будь-яких змінах;Брак мотивації до змін;Брак моделей та інформації стосовно ефективного навчання.Найбільшим гальмом у використанні активних методів навчання є ризик, що учні не братимуть участі у розумових операціях вищого рівня, побоювання, що вчитель втратить контроль над класом або буде розкритикований за такий неортодоксальний стиль навчання.

Економічна освіта в Україні набуває свого розвитку. Зростаюча необхідність в економічній освіті викликає і зростання вимог до неї. А саме, вона має бути всесторонньою, стосуватись не лише суто економічної сторони, а й включати також моральні, етичні, психологічні аспекти, які так чи інакше пов’язані з економікою. Дедалі частіше при вивченні економічних дисциплін відходять від використання традиційних методів навчання. Їх місце займають активні методи навчання. Ця прогресивна течія в педагогіці дає змогу розвивати у особ, що навчаються гнучкість мислення, адаптованість до будь-яких ситуацій, ініціативну самостійність у прийнятті рішень і разом з тим вміння працювати у колективі, творчий підхід до вирішення проблем. У процесі дослідно-експерементальної роботи було виявлено, що найбільш продуктивно процес формування проф. умінь майбутніх фахівців з економіки відбувається за умови застосування різноманітних методів активізації навчально-пізнавальної діяльності у їх оптимальному поєднанні. Це такі методи і форми занять: 1)вхідний контроль знань методами програмованого навчання; 2)проблемні лекції, дискусії, «мозкова атака»; 3)лекція-консультація, індивідуальні консультації; 4)аналіз ситуації, розв’язання виробничих завдань, ігри, тренінги; 5)тематична дискусія, «круглий стіл», стажування; 6)розробки і захист підсумкових робіт.