3.Проектний розділ

Вдосконалення організації нормування праці.

Ефективність роботи по організації нормуванню праці на підприємстві багато в

чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх виконання. Для

оцінки рівня організації і нормування праці на підприємстві слід планувати і

аналізувати наступні показники:

- Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевих,

галузевих і інших прогресивних нормативах;

- Охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці;

- Величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього об'єму

затрат праці) за рахунок покращення нормування, підвищення якості норм;

- Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання

виробничої потужності ділянки, цеху підприємства;

- Степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;

- Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку

(часу) в загальному прирості продуктивності праці.

Для забезпечення систематичного вдосконалення організації і нормування праці

на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і планувати на

п'ятирічку і по рокам наступні напрямки: нормативно-дослідну роботу по

розробці нормативів праці; зниження трудомісткості продукції і робіт по

розробці і обслуговуванню виробництва; аналіз діючих норм затрат праці і їх

перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу,

хронометраж і ін.); вивчення передового досвіду і поширення найбільш

раціональних форм і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації

спеціалістів по організації і нормуванню праці.

На підприємствах постійно ведеться робота по забезпеченню росту

продуктивності праці як головного джерела підвищення ефективності виробництва

і важливого показника всієї системи трудових показників. Велике значення

надається вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва продукції. Для

планування на підприємстві встановлюють планову нормативну, фактичну

трудомісткість. Співставлення фактичної і нормативної трудомісткості дозволяє

виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості

застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової ціни.

В залежності від категорії персоналу, праця котрого враховується при

визначенні трудомісткості, розрізняють технологічні, комплексну, виробничу і

повну заводську трудомісткість.

Технологічна трудомісткість визначається по кожній виробничій операції,

деталі, вузлу і виробу по нормам часу робітників відрядників основного

виробництва. Комплексна трудомісткість розраховується як сума технологічної

трудомісткості і затрат праці робітників-відрядників

допоміжного виробництва і всіх робітників-погодонників основних і допоміжних

цехів, які визначаються прямо або не прямо пропорційно

технологічній трудомісткості кожного виду продукції.

Виробнича трудомісткість включає комплексну трудомісткість з додаванням

затрат праці, пов'язаних з обслуговуванням процесу виробництва і створенням

необхідних умов для його нормального функціонування. Ці затрати праці

визначаються на кожну одиницю продукції за принципом

пропорційного розподілу з врахуванням комплексної трудомісткості і

об'ємів виробництва на одиницю продукції.

По підприємству, цехам, ділянкам і бригадам розраховують, планують,

аналізують зниження трудомісткості Тр в результаті впровадження відповідних

оргтехміроприємств:

а) зниження норми часу

Тр=(Нб-Нплп)QКд,

де Нб і Нпл – норми часу до і після впровадження міроприємства, нормо-год; Q

– об'єм виробництва продукції, шт.; Кд

– коефіцієнт терміну дії міроприємства;

б) збільшення норм обслуговування

Тр=(1/Ноб-1/Нопл)ФплКд,

де Ноб і Нопл – норми часу до і після впровадження міроприємства; Фпл –

плановий фонд робочого часу, год.;

в) зменшення нормативної чисельності робітників

Тр=(Чб-Чпл)ФплКд,

де Чб і Чпл – нормативна чисельність робітників до і після впровадження

міроприємств.

Планова технологічна трудомісткість Тр.пл визначається за формулою:

Тр.пл=(Т'р.пл.Q-Тр)/Q

де Т'р.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду,

нормо-год.

Планова трудомісткість обслуговування Тобс по кожному виду робіт на одиницю

основної продукції встановлюється, виходячи з трудомісткості обслуговування

на одиницю основної продукції – в базисному і плановому періодах з

врахуванням коефіцієнта зміни трудомісткості Кт по даному виду робіт:

Тобс=QбТр.плКт/Qпл,

де Qб і Qпл – об'єм одиниці основної продукції; Тр.пл – технологічна

трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.

Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості продукції дають можливість

виявити, врахувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, виявити

резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так і по окремим видам

продукції, технологічним станом її виробництва. Показник трудомісткості

продукції прямо пов'язаний з якісним рівнем нормування праці. Як

трудомісткість, так і виробіток залежать від одних і тих же факторів –

підвищення технічного рівня виробництва, росту фондоозброєності і

енергоозброєності праці, її раціоналізації, скорочення простоїв і інших

витрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.

Для виявлення шляхів зниження трудомісткості виготовлення виробів доцільно

використовувати функціонально-вартісний аналіз (ФВА), мікроелементні

нормативи і методи математичного моделювання з метою оптимальної організації

трудових процесів. ФВА дозволяє мінімізувати трудові затрати на виготовлення

виробів. Використання економіко-математичних методів і ЕОМ розкриває

можливості вирішувати такі задачі, як оптимізація варіантів розподілу і

кооперації праці, організація і обслуговування робочих місць, розрахунок норм

часу і норм обслуговування.

Завжди необхідно враховувати взаємозв’язок витрат на різні ресурси.

Наприклад, скорочення трудомісткості продукції може бути досягнуте шляхом

автоматизації обладнання, підвищення якості інструментів, що пов’язане з

додатковими витратами. Тому норми праці повинні встановлюватися такими, які

відповідали б мінімуму сумарних витрат на всі виробничі ресурси. Мінімізація

витрат здійснюється в межах спричинених технічними, психофізичними,

соціальними та іншими факторами.

З розвитком виробництва розширюється склад норм праці, посилюється

взаємозв’язок функцій нормування і організації виробництва. Для прикладу, з

появою можливостей обслуговування одним працівником декілька одиниць

обладнання стало необхідним нормувати співвідношення між кількістю обладнання

і чисельністю працівників. З переходом на колективні форми організації праці

стало необхідним нормувати чисельність бригад та структуру персоналу бригад.

Сьогодні підприємствами використовується система норм праці, що відображує

різні сторони трудової діяльності. Найбільш поширено застосовуються норми

часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані

завдання.

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення

планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на

кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи

робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас

це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати

відносно самостійно.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування,

оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку,

обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі

матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та

організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу,

основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини

в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що

постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети,

котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення

робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним

устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом,

пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для

їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною

апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими

проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і

планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів сприяє

впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі організації

робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень

організації трудових процесів.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість

виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість

устаткування, характер розміщення в просторі.

Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні

робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного

працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення

процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).

Залежно від кількості устаткування розрізняють одноверстатні та

багатоверстатні робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у

певній послідовності здійснює виробничий процес на кількох одиницях

технологічного устаткування.

За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі

місця, а за ступенем механізації — робочі місця з ручними, машинно-ручними,

машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.

Робочі місця за характером розміщення в просторі бувають стаціонарними

(робоче місце токаря, коваля, вагранника) і рухомі (робоче місце водія,

машиніста крана).

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто

забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками,

транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

• енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим

повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

• транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця,

вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і

видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

• підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями;

комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних

матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;

• інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на

робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

• налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування;

• міжремонтна — профілактичне обслуговування; • контрольна — контроль якості

сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

• облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні

заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних

формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування

робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними

трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого

потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і

паспортизацію робочих місць.

Подальше вдосконалення нормування праці передбачає:

· максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з

обслуговування виробництва та управління ним;

· широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто

розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей

сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;

· підвищення не тільки технічної, а й економічної та

фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у

виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне – у виборі

найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне – у виборі

раціональних форм поділу і кооперації праці, визначення правильного

чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;

· поліпшення якості нормування на основі науково –

технічних рекомендацій;

· широке застосування методів прямого нормування, що дає

змогу визначати трудоміскість робіт і нормованих завдань, установлювати

оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми

матеріального стимулювання;

· формування єдиної системи нормування праці, в основі

якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних

процесів;

· створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

· комп'ютеризація проектування технологічної та

організаційної документації, а також норм затрат часу;

· підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

Визначення проценту виконання і встановлення норми виробітку і норми часу.

Таблиця2 Тон=36с

Номер елементу	Елемент операції	Тривалість елементу операції,сек.,при виконанні
		1-м робітником	2-м робітником
1	Взяти пачку частинок спинки сорочки,покласти на стіл розв”язати	8,4	6,3
2	Скласти дві частини спинки сорочки,підкласти під лапку машини	6,8	6,6
3	Зшити шов спинки сорочки	21,8	20,6
4	Вийняти з-під лавки	1	1
5	Перевірити якість скласти,зв”язати й відкласти пачку	1,6	1,5

Таблиця3. Затрати часу на виконання роботи

Назва затрати часу	Поточний час
	Години	хвилини
Початок роботи	7-00	00
Підготовка робочого місця	7-08	8
Робота	7-20	12
Виправлення браку	7-22	2
Простій через відсутність матеріалу	7-25	3
Робота	7-40	15
Розмова з товаришем	7-45	5
Робота	8-10	25
Регулювання машини	8-12	2
Робота	8-23	11
Заміна шпулі	8-24	1
Робота	8-42	18
Обрив нитки	8-43	1
Робота	8-47	4
Простій з вини робітника	8-49	2
Робота	8-55	6
Обрив нитки	8-56	1
робота	9-03	7
Розмова з товаришем	9-05	2
Заміна шпулі	9-06	1
робота	10-00	54
Фіззарядка	10-10	10
Робота	10-47	37
Заміна шпулі	10-48	1
Робота	11-00	12
Обідня перерва	11-30	30
Робота	11-40	10
Виправляння браку	11-45	5
робота	12-37	52
Прибирання робочого місця	12-40	3
Робота	13-00	20
Простій через відсутність матеріалу	13-10	10
Регламентована перерва	13-22	12
Робота	13-45	23
Обрив нитки	13-46	1
Робота	14-10	24
Виправлення браку	14-15	5
Робота	15-27	12
Прибирання робочого місця	15-30	3

Визначення % виконання і освоєння норм виробітку.

Робітник 2 за місяць обробив 12500 одиниць продукції.

Протягом місяця (20 робочих днів) мали місце 5 годин через помилку машини,та

не вихід на роботу через хворобу-3 дні.

Р=342

Прм=8

1зБ=12

Простій через відсутність матеріалу=13

Розн=7

Рм=2

ЗШ=3

Он=3

Простій з вени робітника=2

Обід =30

Ф=10

Регламентована перерва=12

Прм=3

447 хв.

Таблиця4. Баланс РВ.

№	Найменування затрат часу	Такт		ОТМ	+/-  Т Хв.	Рац. хв.	баланс %
		хвилини	%
1	Норма часу Топ Тнзо Тотч	342 19 22	76,5 4,2 4,9	Додерж. Норм реж.від поч.	+60 +1 +3	402 20 25	89,9 4,5 5,6
	Сума	38,3	85,6			447	100
22 2	Не норм. Час Тпр Тпотп Тпвр	12 13 39	2,8 2,9 8,7	Підвищ Хв. Зам.	-12 -13 -39
	Сума	64	14,4		-64	447	100
	Всього	447	100%

Вф=12500 од.

Тов=20дн.

Т хвороб=3дн.

Тв.прост.=5год.

Тотр=Тяв-Тхвор.-Тго-Туп+Тл

Визначення норму виробітку:

НВ=Тсм-(Тнзо-Тотч) = 28800-(250-25) =725од/зш

Тон 36

Визначення норму часу:

Нч=Тзм/НВзм=28800/725=39,7с.

Тнзо+Тотч=Нч-Точ

Тнзо+Тотч=39,7-36=3,7с.

Визначення проценту виконання:

Р ф

ПП=Точ-Точ

Топ * 100

ПП=402-342

342 *100=17,5%

Квн= сума(Вф*Нвр) 12500/39,7

342 *100= (20-3)8)3600 *100= 101,4%

Косв=сума(Вф*Нвр)

Тор *100

Тор=Тотр-Тв*прост= 489600-5*3600= 471600с.

Косв=12500*39,7

471600 *100= 105,2%

Після впроваджених заходів:

-норма виробітку становить 725од/шт.

-норма часу становить 3,7 сек.

-процент виконання роботи становить 105,2