9. Поняття про сприймання, характеристика основних його властивостей

Сприймання — це психічний процес відображення в мозку людини

предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та властивос-

тей при безпосередній дії на органи чуття.

Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процессами особистості: мисленням (ми усвідомлюємо об’єкт сприймання), мовою (називаємо його словом), почуттями (виявляємо своє ставлення до

нього), волею (свідомим зусиллям організовуємо перцептивну діяльність).

Значення:

• є дж. наших знань про оточуючу дійсність

• є необхідною умовоюорієнтування в навколишньому середовищі

• є результатом аналітико-синтетичної роботи мозку

• є якісно новою ступінню чуттєвого сприйняття з властивими йому особливостями.

Властивості сприймання:

• предметність (виявляється у співвіднесенні відомостей про об’єкти із самими об’єктами як носіями певної інформації)

• цілісність (предмети та явища сприймаються як єдине ціле, в якому його окремі компоненти постають в єдності)

• структурність (у процесі аналізу предмет розчленовується на складові, виокремлюються ті чи інші його характеристики

• константність (полягає в тому, що форма, розмір, колір предметів сприймаються більш-менш стереотипно незалежно від умов, за яких предмет сприймається)

осмисленість

10. Поняття про увагу, її властивості і функції

Увага — це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Увагу викликають не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю.

За наявністю вольової регуляції:

• Мимовільна увага – виникає несподівано незалежно від свідомості, непередбачено за умов діяльності або відпочинку, на дозвіллі, під впливом різноманітних подразників, які діють на той чи інший аналізатор організму. Мимовільна увага є короткочасною, але за певних умов залежно від сили сторонніх подразників, що діють на людину, вона може виникати досить часто, заважаючи провідній діяльності.

• Довільна увага — це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах та явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Основним компонентом довільної уваги є воля. Силою волі людина здатна мобілізувати й зосереджувати свою свідомість на необхідній діяльності досить тривалий час. Характерними особливостями довільної уваги є цілеспрямованість,організованість діяльності, усвідомлення послідовності дій, дисципліна розумової діяльності, здатність боротися зі сторонніми відволіканнями.

• Післядовільна увага – настає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність викликає певний інтерес до неї, а то й захоплює її виконавця, і увага набирає ознак мимовільного зосередження.

За спрямованістю на об*єкти:

• Зовнішня увага – виявляється в активній установці, спрямуванні органів чуття на об’єкт сприймання і спостереження, у зосередженні на діючих органах тіла — руках, ногах, на їх напруженні. Зовнішня увага (сенсорна, рухова) яскраво виявляється у своєрідних рухах очей, голови, виразах обличчя, мімічних та пантомімічних виразах і рухах, у своєрідній готовності виконувати ті чи інші трудові, навчальні, спортивні завдання.

• Внутрішня, або інтелектуальна, увага – спрямовується на аналіз діяльності психічних процесів (сприймання, пам’яті, уяви, мислення) та психічних органів і переживань. Вона яскраво виявляється, наприклад, у розв’язанні завдань подумки, у пригадуванні, міркуванні подумки.