- •Поняття про відчуття, їх властивості та закономірності
- •Сенсорна організація особистості, чутливість та її виміри.
- •Поняття про сприймання, характеристика основних його властивостей
- •Поняття про увагу, її властивості і функції
- •Види уваги та їх характеристика.
- •Розвиток і виховання уваги.
- •Основні процеси пам'яті, суть та закономірності протікання.
- •Суть мислення як вищої форми діяльності мозку.
- •Поняття про основні розумові дії (операції).
- •Види та форми мислення
- •Поняття про волю, етапи вольової дії
- •Поняття про емоції, їх властивості і функції
- •Уява та фантазія. Розвиток уяви
- •Поняття про пам'ять, види пам'яті
- •Види спілкування. Педагогічне спілкування.
- •Поняття про здібності структура здібностей
- •Групи та їх класифікація
- •Лідерство і керівництво в Малі групі
- •Стилі управління, їх характеристика
- •Поняття про діяльність, її психологічна структура
- •Види діяльності
- •Роль потреб і мотивів у поведінці та діяльності людини
- •Предмет і завдання педагогіки, її основні категорії
- •Поняття розпитку і формування особистості Виховання як провідний фактор розвитої формування особистості
- •Роль спадковості і середовища в розвитку і формуванні особистості
- •Рушійні сили і закономірності розвитку особистості
- •Мета виховання, її об'єктивний характер. Мета національного виховання.
- •Основні напрямки всебічного розвитку особистості.
- •Структура діяльності вчителя в навчальному процесі
- •Види навчання
- •Поняття про методи навчання і їх класифікація
- •Класифікація
- •Словесні методи навчання.
- •Методи формування пізнавальних інтересів учнів
- •Методи стимулювання обов'язку і відповідальності в навчанні.
- •Самоконтроль і самооцінка.
- •Засоби навчання
- •Комп'ютер як засіб навчання
- •Поняття про форми організації навчання
- •Основні традиційні вимоги до уроку.
- •Суть і основні види контролю успішності учнів
- •Основні вимоги до перевірки і оцінки успішності
- •Процес виховання, його специфіка, структурні елементи, рушійні сили
- •Резульати процесу виховання, їх виявлення
- •Закономірності процесу виховання
Стилі управління, їх характеристика
Стиль керівництва — система принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей.
Згідно з однією із класифікацій виокремлюють такі стилі керівництва: — авторитарний. Його характеризують жорсткі методи управління, визначення стратегії діяльності групи, обмеження ініціативи й можливості обговорення прийнятих рішень, одноосібне прийняття рішення та ін.; — демократичний. Основні його ознаки — колегіальність, заохочення ініціативи тощо; — ліберальний. В основі його — відмова від прямого керування.
У наукових дослідженнях зафіксовано певні зв'язки між стилем, типом керівника, ефективністю діяльності організації та її культурою управління. Загалом вони зводяться до таких положень: — стиль відображає усталені способи діяльності певного типу керівника; тісно пов'язаний з психологічними особливостями його мислення, прийняття рішень, спілкування тощо; — стиль не є вродженою якістю, а формується в процесі діяльності і змінюється, його можна коригувати та розвивати. Стилів керівництва можна також навчати; — опис та класифікація стилів певною мірою відтворюють змістові характеристики (параметри) управлінської діяльності (специфіка поставлених завдань, взаємини з підлеглими тощо); — стиль керівництва зумовлений культурними цінностями, традиціями організації; — чинники зовнішнього середовища (соціально-економічні, політичні, соціально-психологічні тощо) впливають на формування стилю керівництва. Стиль керівництва має як об'єктивну, так і суб'єктивну основу. Він залежить від моральних норм, соціально-економічних та політичних чинників, сформованої системи відносин, а також від особистісних рис керівника. З огляду на співвідношення суб'єктивного і об'єктивного в процесі управління, сформувалися такі підходи до аналізу стилів керівництва: 1. Орієнтація на структуру особистісно-ділових якостей керівника. Він базується на тому, що кожний керівник є індивідуальністю, неповторно поєднує в собі структурні компоненти особистісно-ділових якостей. 2. Орієнтація на об'єктивні чинники в управлінні. На цій підставі розрізняють діловий, компанійський та кабінетний стилі
Схильність до сповідування певного стилю керівництва зумовлена психологічними якостями особистості, умовами, в яких відбувалося професійне становлення керівника тощо. Проте її не слід вважати абсолютною, оскільки з часом керівник може під впливом різноманітних чинників опанувати принципово нову культуру взаємодії з підлеглими.
Поняття про діяльність, її психологічна структура
Діяльність - одна з основних категорій психологічної науки. Предметом психології є саме цілісна діяльність суб'єкта в різних формах та видах, у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному розвитку.
Основною, генетичне вихідною е зовнішня, предметна діяльність, яка породжує всі види внутрішньої психологічної діяльності.
Складовими діяльності є дії та операції, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями.
Головими процесами діяльності виступають інтеріоризація її зовнішньої форми та екстеріоризація внутрішньої; перша веде до створення образу дійсності, друга - до упредметнення образу
Саме прдметність є конституціональною характеристикою діяльності: спочатку діяльність визначається предметом, потім вона опосередковується та регулюється його образом як суб'єктивним продуктом.
Загальну психологічну структуру діяльності характеризують також, крім названих вище складових цілей, засоби діяльності. В ній можна вирізнити:
• суб'єкт діяльності;
• процес діяльності;
• предмет діяльності;
• умови діяльності;
• продукт діяльності.
Прийнято розрізняти три основні види людської діяльності: гру, навчання та працю. Кожен із цих видів визначається своїми мотивами, цілями й засобами.
У грі дитину приваблює сам її процес, домінуюче значення має «виконання» певних ігрових ролей.
Головна мета навчання - засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до трудової діяльності.
Праця пов'язана зі свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення матеріальних і духовних цінностей. У всіх цих видах діяльності важливу роль відіграє спілкування.
Методи психологічного аналізу діяльності спрямовані на з'ясування її конкретно-історичної природи, структури, предметного змісту і співвідношення різних її форм, їхніх взаємозв'язків.
Поняття діяльності є одним із основних понять психологічної науки. Однак не дивлячись на методологічну і теоретичну важливість проблема діяльності і її зв”язок із свідомістю розроблена недостатньо. Численні спроби психологів і філософів дати чітке визначення поняття не дало бажаних наслідків. Тому це поняття вживається вченими в самих різноманітних значеннях. Що ж собою являє діяльність?
Загальною характеристикою живої матерії є її активність, за допомогою якої здійснюється обмін речовин із середовищем. Чим вищий рівень розвитку живої матерії, тим складнішою і різноманітнішою є її активність. Активність рослин практично обмежена обміном речовин з оточуючим середовищем. Активність тварин включає елементарні форми дослідження цього середовища і научіння. Самою різноманітною є активність людини. Вона суттєво відрізняється від активності тварин, а тому для її характеристики використовують поняття „діяльність”, залишаючи для тварин поняття „життєдіяльність”. Діяльність – це зовнішня ( фізична ) і внутрішня ( психічна ) активність людини, що регулюється усвідомлюваною метою