1. Предмет і завдання психологічної науки.

Предметом вивчення психології є психіка, що включає в себе багато явищ. За допомогою одних, таких, наприклад, як відчуття і сприйняття, увагу і пам'ять, уява, мислення і мова, людина пізнає світ(пізнавальні процеси). Інші явища регулюють її спілкування з людьми, безпосередньо управляють діями і вчинками (до них відносять потреби, мотиви, цілі, інтереси, волю, почуття й емоції, схильності і здібності, знання і свідомість). Крім того, психологія вивчає людське спілкування і поведінку, їх залежність від психічних явищ і в свою чергу залежність формування і розвитку психічних явищ від них.

2. Основні форми прояву психіки людини.

Психічні процеси — це короткочасні процеси отримання, перероб­ки інформації та обміну нею (наприклад відчуття і сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо). Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. Через них формуються психічні властивості.

Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність на певні дії відповідати адекватними психічними діями (наприклад темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

3. Основні методи психологічного дослідження.

1) Спостереження

• зовнішнє (спостереження з боку);

• внутрішнє (самоспостереження);

• вільне;

• стандартизоване;

• включене;

• стороннє.

2) Опитування

• усне;

• письмове;

• вільне

• стандартизоване.

3) Тести

• тест-анкета;

• тест-завдання;

• проективний тест.

4) Експеримент

• природний;

• лабораторний.

5) Моделювання

• математичне;

• логічне:

• технічне:

• кібернетичне.

4. Напрями психології у XX ст.: біхевіоризм, психоаналіз, гуманістична, когнітивна психологія.

-Біхевіоризм-

один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення.

Біхевіористи вважали, що предметом психології може бути тільки поведінка людини, що виражається в доступному об'єктивному спостереженні матеріальних процесів, а не психічні стани.

- Психоаналіз-

Психоаналіз спирається на кліничні спостереження та дослідження, а також на ідеї щодо структури психічного апарату, динаміки ментальних процесів, придушення, супротив, перенесення, тощо.

Особистість розглядається як машина, що приводиться в рух енергією лібідо - тілесною енергією, статевим бажанням, і поступово розвивається через зовнішню заборону прямого виявлення лібідо, у переносі його на соціально схвалювані чи корисні для людини види діяльності.

Когнітивна психологія-

Це вчення у психології, що досліджує внутрішні розумові процеси, такі як процес вирішення проблеми, пам'ять та мовні процеси.

Когнітивна теорія стверджує, що вирішення проблем приймають форму алгоритмів — правил, які не обов'язково розуміти, але які обіцяють рішення, або еврістики (метод спроб і помилок) — правил, які зрозумілі, але не завжди гарантують рішення. У інших випадках рішення може бути знайдено завдяки інтуїції, раптовому усвідомленню взаємозв'язку.

-Гуманістична психологія-

Один з напрямків сучасної психології, орієнтованих на вивчення смислових структур людини. У гуманістичній психології як основні предмети виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісні стосунки.

5. Функції психіки.

Відображення навколишнього і внутрішнього світу

Регуляція поведінки і діяльності на основі відображення зовнішньої діяльності і співвідношення з потребами

Когнетивна (пвізнавальна)

Комунікативна

- вербальна (голос)

- не вербальна (міміка)

6. Психічні стани особистості

Поведінка і діяльність людини в будь-який проміжок часу залежать від того, які саме особливості психічних процесів і психічних властивостей особистості виявляються протягом цього періоду, тобто від її психічного стану.

Психічний стан – наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.

Психічний стан – психологічна характеристика людини, що відображає її тривалі, статичні душевні переживання.

Психічний стан є ефектом (наслідком) психічної діяльності та її тлом. Психічна діяльність відбувається в горизонті, “тілі” психічного стану, який має вплив на неї.

Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а повторюючись часто, набувши стійкість, можуть стати властивістю особистості.

Види психічних станів виділяють у залежності від таких параметрів:

впливу на особистість (позитивні і негативні, стенічні й астенічні);

переважних форм психіки (емоційні, вольові, інтелектуальні);

глибини (глибокі, поверхневі); часу протікання (короткочасні, тривалі та ін.); ступеня усвідомленості.

7. Поняття про відчуття, їх властивості та закономірності

Відчуття — пізнавальний психічний процес відображення в мозку

людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії

на органи чуття людини.

З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою

різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про об’єктивну реальність, про власні суб’єктивні стани й на підставі одержуваних вражень виробляє адекватні умовам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи.

Значення відчуттів:

- є превинною формою зв*язку організму з оточуючим світом

- є важливим дж. наших знань про світ і наше вн. середовище

- є первинною формою розвитку пізнавальної діяльності

- забезпечують життєдіяльність організму

- завжди емоційно забарвлені

Класифікація і різновиди відчуттів:

1) Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками:

- Контактні (рецептори реагують на подразнення, які надходять при безпосередньому контакті)

* дотикові

* смакові

* больові

* органічні

* кінестетичні

- Дистантні (рецептори реагують на подразнення, які надходять від віддалених предметів)

* зорові

* слухові

* нюхові

2)Залежно від розміщення рецептора:

- екстероцептивні (відображують властивості предметів та явищ зовнішнього світу)

* зорові

* слухові

* нюхові

* смакові

- інтероцептивні (несуть інформацію про стан внутрішніх органів)

* відчуття голоду

* спраги

* втоми

- пропріоцептивні (відображують рухи органів тіла і його стан)

* кінестетичні

* статичні

Відповідно до системи аналізаторів розрізняють відчуття:

зорові,слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, голоду і

спраги, статеві, кінестетичні та статичні

Загальні властивості:

• Якість відчуттів — це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад кольоровий тон, особливості слухових, нюхових, смакових відчуттів тощо.

• Інтенсивність відчуттів — це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша чи менша сила їх виявлення.

• Тривалість відчуттів – залежить від часу, протягом якого сенсорний образ не змінює своєї якості. При цьому відчуття виникають не відразу після початку дії подразника, а через деякий період, який називається латентним.

• Просторова локалізація відчуттів — відтворення у відчуттях місце­знаходження діючого подразника.

• Болеві

Властивості, що виявляються за конкретних умов перебігу процесу:

— адаптація – зміна чутливості аналі­затора в бік її зниження або підвищення під впливом постійно діючого подразника.

— сенсибілізація — підвищення чутли­вості аналізатора під час дії специфічних або неспецифічних подразників.

— синестезія — перенесення якості одного відчуття на інше, внаслідок чого до відчуття, специфічного для того чи того аналізатора, додається відчуття, неспецифічне для нього.

8. Сенсорна організація особистості, чутливість та її виміри.

Різні органи чуття, відомості, що дають нам, про стан що оточує нас зовнішнього світу, можуть бути більш менш чутливі до явищ, що відображуються ними, тобто можуть відображувати ці явища з більшою або меншою точністю. Чутливість органу чуття визначається мінімальним подразником, який в даних умовах опиняється здатним викликати відчуття. Мінімальна сила подразника, що викликає ледве помітне відчуття, називається нижнім абсолютним порогом чутливості.

Нижній поріг відчуттів визначає рівень абсолютної чутливості даного аналізатора. Між абсолютною чутливістю і величиною порогу існує зворотна залежність: чим менше величина порогу, тим вище чутливість даного аналізатора. Це відношення можна виразити формулою;

E = 1P,

де Е - чутливість, а Р - порогова величина подразника.

Вирушаючи від експериментальних даних Вебера, німецький фізик Г. Фехнер (1801 -1887) виразив залежність інтенсивності відчуттів від сили подразника наступною формулою:

S = KLGJ + C

де S - інтенсивність відчуття, J - сила подразника, K і З - константи. Згідно з цим положенням, яке носить назву основного психофізичного закону, інтенсивність відчуття пропорційна логарифму сили подразника. Інакше кажучи, при зростанні сили подразника в геометричній прогресії інтенсивність відчуття збільшується в арифметичній прогресії (закон Вебера - Фехнера).