19. Андеррайтинг: поняття, сутність, роль у формуванні збалансованого страхового портфеля

Андерайтинг – це процес прийняття ризику на страхування. Він є проміжною ланкою між поданням заяви та підписанням до­говору страхування (видачею страхувальнику поліса).

Задачі андеррайтинга:

1) необхідно оцінити запропонований ризик з огляду на характеристики самого обєкта страхування (ви­ходячи з його вартості та ймовірності настання страхової події із застрахованим об'єктом) та з огляду на особу страхувальника (тобто врахувати фізичні та психологічні небезпеки).

2) на основі оцінки ступеня ризику з врахуванням фізич­них і психологічних небезпек вирішити: страхувати цей ризик чи відмовитися від пропозиції.

Тут може бути три варіанти:

а) ризик приймається на страхування автоматично, без будь-яких застережень.

б) ризик приймається на страхування з певними застережен­нями, зауваженнями та за умов виконання страхувальником пев­них заходів щодо зменшення ступеня ризику;

в) ризик відхиляється, страхова компанія не приймає пропо­зицію страхувальника.

3) якщо ризик прийнятий на страхування андеррайтер визначає конкретні умови майбутнього договору страхування: строки страхування, рівень страхового забезпечення, обсяги стра­хової відповідальності, франшизу, пільги, інші суттєві момен­ти договору.

4) узгодивши зі страхувальником конкретні умови до­говору страхування, визначити розмір страхової премії з ураху­ванням усіх чинників, які впливають на її розмір. Базова ставка страхової премії (страховий тариф), обчислена актуарієм, зазначається страховиком у Правилах страхування, які затверджує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. На основі базового страхового тарифу обчислюється страхова пре­мія.

Таким чином, процес андерайтингу завершується або відмо­вою застрахувати певний ризик, або переходом до наступного етапу страхової угоди — укладення (підписання) договору.

20. Задачі андеррайтинга. Психологічна і фізична небезпека у страхуванні.

Андерайтинг – це процес прийняття ризику на страхування. Він є проміжною ланкою між поданням заяви та підписанням до­говору страхування (видачею страхувальнику поліса).

У процесі андерайтингу страховик стикається з двома групами небезпек. Перша група – це фізичні небезпеки, пов'язані зі специфічними властивостами об’єкта страхування, умовами його зберігання чи використання. Ці характеристики стосу­ються виключно фізичної сутності об'єкта страхування й небез­пек, що випливають саме з неї, а також пов'язані з навколишнім середовищем або особливостями експлуатації цього об'єкта. Во­ни не стосуються особи страхувальника.

З особою страхувальника пов'язана друга група небезпек: психологічні небезпеки, які випливають з намірів та дій страху­вальника і які так само впливають на рішення страховика щодо укладення договору страхування. Вважається, що психологічні небезпеки мають три основні прояви:

1) уклавши договір страхування, страхувальник може втратити обережність у поводженні із застрахованим об'єктом.

2) страхувальник може розцінювати страхування як засіб отримання додаткового доходу. Такі страхувальники регулярно по­дають заяви про відшкодування збитків, навіть не маючи для цього жодних підстав; намагаються отримати страхове відшкодування у більших розмірах, ніж це випливає з умов та правил страхування.

3) страхувальник є свідомим шахраєм. Укладаючи договір страхування, він заздалегідь знає, що веде нечесну гру зі страховиком (надає перекручені відомості щодо об'єкта стра­хування, приховує інформацію, яка є важливою для визначення ступеня ризику, намагається завищити вартість об'єкта, вдається до «подвійного» страхування, приховує важкі (іноді смертельні) хронічні захворювання при укладенні договорів страхувания життя, може інсценувати страхову подію чи укласти договір страхування після події).

Задачі андеррайтинга:

1) необхідно оцінити запропонований ризик з огляду на характеристики самого обєкта страхування (ви­ходячи з його вартості та ймовірності настання страхової події із застрахованим об'єктом) та з огляду на особу страхувальника (тобто врахувати фізичні та психологічні небезпеки).

2) на основі оцінки ступеня ризику з врахуванням фізич­них і психологічних небезпек вирішити: страхувати цей ризик чи відмовитися від пропозиції.

Тут може бути три варіанти:

а) ризик приймається на страхування автоматично, без будь-яких застережень.

б) ризик приймається на страхування з певними застережен­нями, зауваженнями та за умов виконання страхувальником пев­них заходів щодо зменшення ступеня ризику;

в) ризик відхиляється, страхова компанія не приймає пропо­зицію страхувальника.

3) якщо ризик прийнятий на страхування андеррайтер визначає конкретні умови майбутнього договору страхування: строки страхування, рівень страхового забезпечення, обсяги стра­хової відповідальності, франшизу, пільги, інші суттєві момен­ти договору.

4) узгодивши зі страхувальником конкретні умови до­говору страхування, визначити розмір страхової премії з ураху­ванням усіх чинників, які впливають на її розмір. Базова ставка страхової премії (страховий тариф), обчислена актуарієм, зазначається страховиком у Правилах страхування, які затверджує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. На основі базового страхового тарифу обчислюється страхова пре­мія.

Таким чином, процес андерайтингу завершується або відмо­вою застрахувати певний ризик, або переходом до наступного етапу страхової угоди — укладення (підписання) договору.