25. Дидактико-методичний аналіз уроку математики

Аналіз уроку розпочинається з усвідомлення його типу, теми й мети. На етапі організації класу до роботи важливо визначити спроможність вчителя створити психологічний настрій на роботу, передати учням своє позитивне ставлення до навчального матеріалу.

Актуалізація опорних знань: доцільність вибору завдань з точки зору активізації пізнавальної активності учнів.

Робота над новим матеріалом: методи і прийоми здійснення роботи над новим матеріалом; вміння вчителя організовувати проблемно-пошуковий діалог з учнями (рух думки від простого до складного, формулювання питань в чіткій, зрозумілій дітям формі тощо); здійснення «зворотнього зв’язку» з учнями (уміння діагностувати характер засвоєння учнями навчального матеріалу, в разі необхідності перебудувати хід вивчення матеріалу тощо)

Закріплення вивченого матеріалу: використання інтерактивних методів навчання з метою активізації навчально-творчої діяльності учнів у підсистемах: «учитель – клас», «учитель – учень», «учень – учень», «учень – клас»; диференціація завдань за рівнем складності; використання завдань комбінованого характеру, завдань з логічним навантаженням тощо.

Домашнє завдання (види домашнього завдання, диференціація його за рівнем складності).

Режисура уроку: структура (послідовність, логічний зв’язок між основними етапами уроку); відповідність структури уроку його змісту і меті; розподіл часу на основні етапи уроку; постановка перед учнями мети на кожному етапі уроку; види контролю та оцінювання навчальних досягнень.

Підсумки уроку: оцінювання вчителем якості досягнення мети та завдань уроку; аналіз відхилень від запланованого та аргументація їх доцільності.

26. Організація навчання математики на діагностичній основі

Замість адаптивно-дисциплінарної моделі засвоєння суми знань, умінь та навичків розв’язується задача побудови образу світу дитини в спільній діяльності із вчителем та однокласниками; основною педагогічною метою стає збереження здоров’я дитини, розвиток пізнавальної мотивації; формування міцних знань у вигляді гнучких систем, придатних для застосування в різних життєвих ситуаціях. Особливу цінність набуває конкретно-почуттєвий життєвий досвід дитини. Вчителеві з перших хвилин уроку необхідно створити таку психологічну атмосферу, яка сприяла б активній пізнавальній діяльності дитини. Таку атмосферу можна створити за таких умов: організація цілісного контакту з усім класом, подолання стереотипних та ситуативно-негативних поглядів на окремих учнів; скорочення забороняючих педагогічних вимог та поширення позитивно-орієнтуючих; виявлення розуміння ситуативного внутрішнього настрою (психічного стану) учнів за зовнішніми ознаками (погляд, вираз обличчя тощо), врахування його, передача учням цього розуміння; вміння «транслювати» в клас власну прихильність до дітей, дружнє ставлення; формулювання яскравих цілей діяльності та показ шляхів їх досягнення. Вчитель, володіючи соціальною перцепцією, повинен вміти за потребою змінити запланований хід уроку.