Іван Зілинський
Іва́н Миха́йлович Зіли́нський (22 травня 1879, с. Красна (Коростенка) біля Коросна, нині Польща — 21 квітня 1952, Прага) — український мовознавець, фольклорист. Дослідник лемківських говірок. Дійсний член НТШ. Був чи не найвидатнішим дослідником діалектології у діаспорі.
Основними напрямками наукової діяльності І. Зілинського були фонетика та діалектологія. Варто зазначити, що хоча ці дві області мови у працях Зілинського були тісно пов’язані, все ж таки більшу увагу він надавав саме діалектології. Свою діяльність він присвятив двом головним питанням: фонетичним студіям української мови і класифікації українських говорів, зокрема лемківським говіркам. Як уродженець найбільш на захід висунених українських земель, діалектолог цікавився дослідженням прикордонних говірок, особливо енергійно виступав проти гіпотези окремих польських дослідників, які твердили, що основою лемківської, бойківської та навіть гуцульської говірок нібито була польська мова, чимало зусиль присвятив спробам встановлення своєрідних відмінностей між окремими говірками карпатської групи, головним чином лемківської та бойківської. Його праці з цього приводу: «Проба упорядкування українських говорів» (1913); «До питання про діалектологічну класифікацію українських говорів» (1924); «Карта українських говорів» (1933); «Питання про лемківсько-бойківську мовну границю» (1934); «Взаємовідносини між українською і польською мовою» (1934); «Границі бойківського говору» (1938); «Мова закарпатських українців» (1939).
Броніслав Кобилянський
Бронісла́в Володи́мирович Кобиля́нський (* 18 грудня 1896, село Хотимир, нині Тлумацького району Івано-Франківської області — † 1 липня 1986, Львів) — український мовознавець, педагог. Кандидат філологічних наук (1960).
1926 року закінчив Віденський університет, де здобув ступінь доктора філософії.
У 1959—1976 роках працював доцентом кафедри української мови Львівського університету.
Особливо цінні праці Б. Кобилянського. що вивчав гуцульський говір на протязі багатьох років і видав дві праці "Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття" та "Діалект і літературна мова". Пишучи в цій останній праці про її джерела, Б. Кобилянський подав цікаві інформації про те, як він збирав матеріяли із живих уст гуцулів. Це були його а) власні спостереження і записи (з 1905-1906 p.p.) окремих слів, зворотів та закликів від гуцулів — мандрівних торгівців сільськогосподарськими та домашньо-побутовими виробами в покутських селах і містечках: б) записи розмов, казок і пісень у Східніх Карпатах під час Першої світової війни (1915 р.): на північних схилах — у місцевостях Ланчин, Делятин, Яремча, Ворохта, на південних — в околицях Ясіня і Рахова; в) матеріяли, зібрані під час діялектологічних екскурсій та відряджень (1922-1924 p.p.) в селах Коломийщини, Косівщини, Печеніжинщини, Яблунівщини, в Криворівні, Жабйому та їх присілках, а також у суміжних буковинських та покутських селах." Він написав також, що "значну частину говіркового матеріалу записано тоді з побутових розмов із зустрічними людьми, лісорубами, робітниками на ремонті доріг, пастухами в полонинах (Говерла, Шпиці, Кізли, над озером Шибеним, Буркутом), а також з молільних звертань "прошаків" на дорогах та під церквами, з ділово-торгових переговорів з продавцями ягід, грибів тощо, із розмов з майстрами мистецьких виробів домашнього промислу; частина оригінального лексичного й фразеологічного матеріалу була записана на косівських ярмарках з торгових прицілювань і суперечок між продавцями та покупцями, що з'їздилися сюди з близьких і далеких гуцульських сіл та "осередків".
На підставі зібраного матеріялу Б. Кобилянський написав дисертаційну працю німецькою мовою (1924-1926 p.p.), що її в українському перекладі надруковано 1928 р. в "Українському діалектологічному збірнику", І (Київ, 1928 p.). Згадана вище його праця "Діалект і літературна мова" — це книжка на 275 сторінок, а її зміст автор визначив у підзаголовку як "східньо-карпатський і покутський діалекти, їх походження і відношення до української літературної мови".
Автор праць із діалектології:
«Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття» (1928),
«Діалект і літературна мова» (1960),
«Деякі східнокартатські архаїзми та історизми української мови» (1967),
«Лексичні паралелізми в говорах української і південнослов'янських мов» (1972),
«Східнокарпатські міфоніми» (1980).