- •1. Особливостірозвитку іспанської літератури в період раннього Середньовіччя (ііі-х ст)
- •2. Національно-героїчний епос провідний жанр народної творчості
- •3. Тема реконкісти у «Пісні про мого Сіда»
- •4. Шляхи розвитку іспанської прози в хіі-хіv ст. Основні представники, тематика, книги
- •5. Книга Хуана Руїса «El libro de buen amor» та її призначення для розвитку авантюрно-дидактичної літератури
- •6. Огляд основних явищ в літературі Передренесансу
- •7. Розвиток іспанської національної драми
- •8. Значення роману-драми ф. Де Рохаса «Трагікомедія про Калісто і Малібею»
- •9. Загальна х-ка доби відродження в Іспанії: соціально-історичне тло, правдиві явища, представники.
- •10. Жанри іспанської літератури XVI – xviі століття
- •11. Іспанський романс: жанрові особливості, проблематика.
- •12. "Дон кіхот" сервантеса та його значення для подальшого розвитку жанру роману у світовій літературі
- •13. Лопе де Вега – засновник іспанського національного театру.
- •14. Творчість представників «школи Лопе де Веги»
- •15. Бароко як художня система та світогляд. Критичні дослідження про бароко д. Наливайка
- •16. Луїс де Гонгора вершина барокової лірики - звязок з народною поезією, вплив на іспанську та світову лірику
- •17. Поезія та проза ф. Де Кеведо
- •18. Релігійна, філософська проблематика у драматургії Кальдерона
- •19. Розвиток іспанської літератури доби Просвітництва. Вплив французької літератури
- •20. Морально-філософські проблеми у драматургії Кальдерона
- •21. Особливості романтичного мистецтва і Іспанії
- •La prosa
- •El periodismo: Mariano José de Larra
- •22. Mariano José de Larra
- •23. Особливості іспанського реалізму, жанрова своєрідність. Представники.
- •24. Творчість м.Х. Де Переди як приклад регіональної літератури
- •25. Жанр соціально – психологічного роману х. Валери
- •26. Перес Гальдос – вершина критичного реалізму хіх ст.
- •27. Особливості реалізму Ібанєса
- •28. «Покоління 1898» філософські витоки, жанрова своєрідність, представники,
- •29. Творчість унамуно як ідеолога « покоління 98»
- •30. Художні особливості творчості Вальє - Інклана
- •31. Поетичні школи та представники у іспанській літературі 20-30х рр.. Хх ст.
- •32. Образна система поетичних збірок Мачадо.
- •33. Творчість Хуана Рамона Хіменеса. Збірки “Всі пори року”, “Краса”, еволюція від спостереження до пізнання суті
- •34. Жанрове розмаїття драматургії ф. Гарсія Лорки
- •36. Художні особливості літератури 40-х років. Тремендистський роман
- •37. Своєрідність іспанського детективного роману іі пол. Хх ст. Представники.
- •38. Основні тенденції розвитку літератури 60-х років.
- •39. Дослідження романної структури та літературні експерименти латиноамериканських письменників 2пол. 20 ст.
- •40. Х.Л. Борхем. Культурологічна концепція світу
37. Своєрідність іспанського детективного роману іі пол. Хх ст. Представники.
La novela de los años 50. - El realismo social: El realismo social se basa en una visión crítica de la sociedad que los rodea. Las obras destacadas son: Entre visillos (1957), de Carmen Martín Gaite; La mina (1960), de Armando López Salinas. La colmena (1951): se edito en Buenos Aires en 1951, ya que en España estaba censurada. Con ella se inaugura el realismo social de los años 50. Está estructurada en seis capítulos y un epilogo. El autor intenta reflejar la realidad social española de la época, en especial el mundo de la clase media baja, gentes mediocres y en situación inestable, que tienen un futuro incierto y han de vivir a salto de mata. Su autor es Camilo José Cela.
Principales características La novela española de esta década recoge pronto las nuevas preocupaciones sociales y abandona la visión existencial de la década anterior. En 1951 Cela publica La Colmena de tono crítico y testimonial, con un amplio personaje colectivo.
A lo largo de la década, el realismo social se intensifica y en el año 1954 alcanza su momento cumbre, pues se publican varias obras de este tipo de Ana Mª Matute, Ignacio Aldecoa, Jesús Fdez. Santos, Juan Goytisolo, Rafael Sánchez Ferlosio, Carmen Martín Gaite y Juan García Hortelano.
El tema de la novela es la propia sociedad española: la dureza de la vida en el campo, las dificultades de la transformación de los campesinos en trabajadores industriales; la explotación del proletariado y la banalidad de la vida burguesa. El estilo de la novela realista es sencillo, tanto en el lenguaje como en la técnica narrativa, se pretende llegar a un amplio público. Los contenidos testimoniales o críticos son más importantes.
La novela policíaca o novela detectivesca es una clase de textos o género literario dentro de la novela, que es a su vez un género de la épica o narrativa. Su principal móvil lo constituye la resolución de un caso. Por tanto, se trata de una estructura novelística cerrada. El protagonista, un policía o detective, resuelve el caso usando la razón (siglos XVIII - XIX), basándose en la indagación y observación, o usando la intuición , los sentimientos y la deducción (siglos XX - XXI).
38. Основні тенденції розвитку літератури 60-х років.
La nueva narrativa mantiene el enfoque crítico sobre determinados problemas de España, pero valora más el lenguaje y la estructura que el planteamiento de conflictos colectivos. Es una novela experimental o estructural, tiene como rasgos: presencia de personajes con problemas de identidad que intentan encontrarse y buscar las razones de su angustia existencial; a veces se dirigen a sí mismos. Desaparece el argumento, la trama es una excusa para que el narrador introduzca digresiones y opiniones que rompen con la coherencia del discurso.
El relato se organiza de una forma compleja, los capítulos se sustituyen por secuencias sin numerar. Se utiliza el punto de vista múltiple, que consiste en narrar desde la perspectiva de los distintos personajes que hay en la obra. Es habitual la técnica del contrapunto (se cruzan diversas historias), para narrar simultáneamente un número elevado de historias se utiliza la técnica caleidoscópica. El diálogo es poco habitual; se sustituye por el monólogo interior, que refleja el fluir del pensamiento de los personajes, dando lugar a falta de orden que muestra mediante una sintaxis desorganizada y la ausencia de signos de puntuación. Son constantes los saltos hacia el pasado utilizando la técnica de flash back, el espacio suele ser indefinido. Con relación al lenguaje literario, se introducen neologismos, extranjerismos, cultismos y coloquialismos; hay una mezcla de diversos niveles de lengua.
Las novelas de esta época son obras abiertas, es decir, el lector debe estar activo. Sus principales características son: el múltiple punto de vista, la limitación de la importancia del argumento, una compleja estructura (contrapunto y calidoscópica), los monólogos interiores, y el estilo (claro, exacto y sencillo) y el lenguaje (pendiente del nivel cultural de los personajes).
- Las obras más relevantes: Tiempo de silencio (1962) de Luis Martín-Santos. Cinco horas con Mario (1966) Delibes, Ultimas tardes con Teresa (1966) de Juan Marsé.
Destaca Luis Martín Santos y su obra tiempos de silencio, en la que el autor da un enfoque existencial a la historia narrada, rompiendo así la dinámica de la novela social en la que las clases desfavorecidas son siempre inocentes. También son representativos Miguel Delibes y Torrente Ballester.