4. Засади побудови податкової системи

Засадами побудови под. системи є: Системний підхід(Взаємозв’язок, взаємозалежність податків та Реалізація функцій под. – фіскальної, регулюючої), Установлення визначальної бази (Функції держави => Видатки бюджету => Податки. Основою є саме Видатки бюджету) та Вибір вихідних принципів. Вимога системності - всі податки мають бути взаємопов’язаними між собою, органічно доповнювати один одного, не суперечити один одному і системі в цілому.При системному підході мають реалізовуватись обидві функції податків. Податкова система повинна містити фіскально-надійні податки: ПДВ, ПДФО, Под. на землю і на майноє. Визначальною базою при побудові податкової системи є обсяг державних видатків. Видатки, у свою чергу, залежать від функцій держави. Важливо, щоб держ виконувала сусп.-необхідні ф-ії, це ті ф-ії, що делегує державі сусп.-во для реалізації спільних або індивід. Інтересів. Якщо ж ф-ії держ виходять за межі сусп.-необхідних, то под. відносини набувають конфліктних форм і фіскальне навантаження перестає відігравати першочергову роль при прийнятті рішення сплачувати чи ні под.

Податкова система має бути побудована на певних принципах. При цьому слід чітко розрізняти принципи оподаткування і принципи побудови податкової системи. Принципи оподаткування відображають засади справляння податків, а принципи формування податкової системи визначають правила співвідношення різних видів податків та механізмів їх справляння (кожного окремо). Між ними існує певний взаємозв’язок: при побудові податкової системи мають бути реалізовані принципи оподаткування. Принципи оподаткування уперше були сформульовані А. Смітом. (4 принципи: справедливість, зручність, економія, визначеність).

Принципи за А. Вагнером

-фінансові принципи, серед яких достатність та еластичність.

-господарські принципи – належний вибір джерела обкладення, правильна комбінація різних податків у таку систему, яка б зважала на наслідки і умови їх перекладення.

-етичні принципи, принципи справедливості: загальність оподаткування та рівномірність.

-сукупність адміністративно-технічних правил чи принципів податкового управління: визначеність обкладення, зручність сплати податку та максимальне зменшення витрат на стягнення.

Як видно з наведеної класифікації, принципи справедливості А. Вагнер ставив не на головне місце в запропонованій системі. Їх реалізація вважалась автором доцільною в межах, які надають фінансові принципи в їх сукупності. Тобто слід підкреслити важливість не лише достатності, але й рухомості (еластичності) оподаткування, що відображає здатність адаптуватися до державних потреб. З практичної точки зору це означало рухомість складу податкової системи, оскільки різні податки володіють неоднаковим рівнем еластичності.

За Нітті – принцип ефективності – под. не повинні заважати розвитку виробництва.

Принципи за В. М. Опаріним. 1)Принцип рівнонапруженості означає такий розподіл податкового тягаря між суб’єктами оподаткування, який відображає усі аспекти їх діяльності, а саме: (рівень отриманих доходів, споживання, тобто його участь у розподілі і використанні створеного ВВП, майновий стан, що характеризує рівень доходів платників). Принцип рівнонапруженості сформувався на основі поєднання принципів рівномірності і соціальної справедливості. 2) Принцип урівноваженості інтересів – значить установити відповідність між функціями держави і уподобаннями платників. 3) Принцип фіскальної достатності – встановлені податки, збори та інші обов’язкові платежі, система їх адміністрування та контролю повинні забезпечувати доходи, достатні для фінансування видатків. 4) Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових регуляторів. Для цього треба чітко уявляти, як певна комбінація податків і механізми їх справляння впливатимуть на соціально-економічний розвиток загалом, окремих галузей та на добробут окремих категорій населення.