
- •Множини, їх види, операції над множинами та їх властивості. Числові множини. Точна верхня і точна нижні межі множин
- •2. Множина раціональних чисел та її властивості. Потужність множини раціональних чисел.
- •3. Множина дійсних чисел та її властивості. Арифметичні операції над дійсними числами. Упорядкування дійсних чисел
- •– Дистрибутивність.
- •4. Числові послідовності, їх види та арифметичні операції над ними. Граничні точки, границя, нижня і верхня границі послідовності та умови їх існування.
- •5.Поняття функції. Способи завдання функції та їх класифікація. Границя функції в точці за Гейне і за Коші та їх еквівалентність. Істотні границі
- •Второй замечательный предел
- •6. Означення неперервності функції в точці. Неперервність елементарних функцій. Локальні властивості неперервної функції. Точки розриву
- •Означення неперервності в точці
- •Означення неперервності в точці за Коші
- •Точки розриву
- •Локальні властивості:
- •11. Формула Тейлора диференнційовної функції та її залишковий член. Формула Тейлора для елементарних функцій та її застосування.
- •Ряд Тейлора
- •Разложение в ряд Тейлора (Маклорена) основных элементарных функций.
- •12. Умови монотонності функції. Означення екстремума функції, необхідні і достатні умови існування локального екстремума. Напрям опуклості графіка функції та точки перегину.
- •13. Поняття первісної функції, невизначеного інтегралу та їх властивості. Основні методи інтегрування (заміна змінної інтегрування, інтегрування частинами а інші).
- •2) Теорема (Інтегрування частинами)
- •14. Означений інтеграл та його властивості. Необхідні та достатні умови інтегрованості за Ріманом. Класи інтегрованих функцій. Формула Ньютона – Лейбніца.
- •19. Дослідження на локальний і тотальний екстремум функції багатьох змінних. Поняття про умовний екстремум.
- •20 Численные ряды, признаки их сх-ти. Абсолютно и условно сх-ся ряды,их св-ва
- •Числовые ряды с положительными членами: , - числовой ряд с положительными членами.
- •Властивості:
- •22. Степеневі ряди. Теорема Абеля про область збіжності степеневого ряду. Формула Коші-Адамара для визначення радіуса збіжності. Рівномірна збіжність, диференціювання і інтегрування степеневих рядів.
- •23.Функциональные последовательности и ряды.
- •2.Почленное дифференцирование
- •24. Тригонометрический ряд фурье
- •25. Кратні інтеграли (подвійні, потрійні): означення властивості, обчислення, застосування.
- •26. Скалярне та векторне поле та їх характеристики (градієнт скалярного поля, дивергенція і ротор векторного поля та ін.). Формули Грина, Остроградського-Гауса та Стокса.
- •27. Поняття функції комплексної змінної . Границя, неперервність, похідна фунції комплексної змінної. Умови Коши-Рімана диференційованості функції.
- •28. Елементарні функції комплексної змінної. Означення інтегрального лишку та його обчислення. Основна теорема про лишки та її застосування.
- •Твердження
- •Доведення
- •31. Метрические пространства. Определение и примеры метрических пространств. Сходимость последовательностей элементов метрических пространств.
- •32. Принцип сжимающих отображений.
- •33. Мера лебега в конечном евклидовом пространстве.
- •34. Интеграл лебега.
- •35. Скалярное, векторное и смешаное произведение векторов.
- •36. Прямая на плосости. Уравнение прямой на пл-ти в прямоугольной декартовой системе координат.
- •39. Элипс, парабола, гипербола и их свойства.
- •40. Приведение линии 2-го порядка к каноническому виду
5.Поняття функції. Способи завдання функції та їх класифікація. Границя функції в точці за Гейне і за Коші та їх еквівалентність. Істотні границі
Поняття функції.
Означення. Нехай дана числова множина X a R, та кожному х є X поставлено у відповідь число у є R, тоді кажуть, що на множині X задана числова функція, и пишуть y = f(x), хєХ.
В цьому записі х називають аргументом або незалежною змінною, множину X називають областю визначення функції, її позначають також D( f ). Число у{), що відповідає значенню аргументу х(), називають значенням функції в точці х0 і позначають f(x0). Множину значень функції позначають інколи E( f).
Функції
називаються основними елементарними функціями.
Означення. Елементарною функцією називають функцію, яка може бути задана за допомогою скінченого числа арифметичних операцій і композицій з основних елементарних функцій.
Означений. Графіком функції у = fix) , х є D{ f), в прямокутній системі координат Ох у називають множину усіх точок площини с координатами (x;f(x)), х є D( f).
Означення . Функцію у = fix), задану на симетричній відносно нуля множині X, називають парною (непарною), якщо для кожного хєХ виконується рівність f(-x)=f(x), (f(-x)=-f(x)).
Графік парної функції симетричний відносно осі ординат, ірафік непарної функції симетричний відносно начала координат.
Означення. Число Т = 0 називають періодом функції y = f(x), якщо для будь-якого х € D(f) виконується:
х + Т є D(f), х - Т є D(f) , f(x + Т)= f(x).
Функцію, що має період називають періодичною. Графік періодичної функції при зсуву вздовж осі Ох на період переходить у себе.
Означення. Функцію у = f(x) називають обмеженою зверху(знизу) на множині
X
D{
f),
якщо
існує С є
R
для
будь якого Y
є
X
виконується
Означення.
Функцію
обмежену зверху і знизу на множині X
називають
обмеженою на множині X .
Це еквівалентно такому: існує
С > 0
для
будь якого х
є
X =>│ f(x)│
С.
Означення.
Функцію
у
=
f(x)
називають
не зростаючою (не спадною) на множині X
D(
f),
якщо
.
Якщо
нерівності
,
строгі
то функцію
називають
строго спадною та зростаючою відповідно.
Границя функції
Означении
1. (по
Коші). Число b
називається
границею функції
в
точці а, якщо
таке,що
Означення
2.(по
Гейне).
Число b
називається границею функції
в точці а, якщо для будь-якої збіжної до
а послідовності
такої, що
, відповідно послідовність значень
функції
збігається до b.
Пишуть:
Теорема 1 . Означення 1 і 2 еквівалентні.
Теорема
2.
Нехай функції
задані
в деякому околі точки а,
окрім, можливо, самої точки а,
і
.
Тоді:
Теорема
3.
Нехай функції
задані
в деякому околі точки а, окрім,можливо,самої
точки а, і задовольняють нерівностям
. Нехай
.
Тоді
.
Способы задания функции
Функцией называется
закон, по которому числу х из заданного
множества X,
поставлено в соответствие только одно
число у, пишут
,
при этом x
называют аргументом функции, y
называют значением функции.
Существуют
разные способы задания функций.
1.
Аналитический способ.
Аналитический
способ - это наиболее часто встречающийся
способ задания функции.
Заключается
он в том, что функция задается формулой,
устанавливающей, какие операции нужно
произвести над x,
чтобы найти у.
Например:
.
Рассмотрим
первый пример -
.
Здесь значению x = 1 соответствует
,
значению x =
3 соответствует
и т. д.
Функция может быть задана
на разных частях множества X разными
функциями.
Например:
Во
всех ранее приведенных примерах
аналитического способа задания, функция
была задана явно. То есть, справа стояла
переменная y, а справа формула от
переменной х. Однако, при аналитическом
способе задания, функция может быть
задана и неявно.
Например:
.
Здесь, если мы задаем переменной x
значение, то, чтобы найти значение
переменной у (значение функции), мы
должны решить уравнение. Например, для
первой заданной функции при х = 3, будем
решать уравнение:
. То есть, значение функции при х = 3 равно -4/3. При аналитическом способе задания, функция может быть задана параметрически - это, когда х и у выражены через некоторый параметр t. Например,
Здесь при t
= 2, x = 2, y = 4.
То есть, значение функции при х
= 2 равно
4.
2.
Графический способ.
При графическом
способе вводится прямоугольная система
координат и в этой системе координат
изображается множество точек с
координатами (x,y).
При этом
.
Пример:
3.
Словесный способ.
Функция задается
с помощью словесной формулировки.
Классический пример – функция
Дирихле.
«Функция равна 1, если х
– рациональное число; функция равна 0,
если х – иррациональное число».
4.
Табличный способ.
Табличный способ
наиболее удобен, когда множество Х
конечно. При этом способе составляется
таблица, в которой каждому элементу из
множества Х, ставится в соответствие
число Y.
Пример:
Табличный
способ задания функции очень удобен
при обработке результатов исследований.
Например, при выявлении зависимости
между уровнем загрязнения окружающей
среды и количеству людей, заболевших
раком.
Істотні границі
Замеча́тельные преде́лы — термин, использующийся в советских и российских учебниках по математическому анализу для обозначения некоторых широко известных математических тождеств со взятием предела. Особенно известны:
Первый замечательный предел:
Второй замечательный предел:
Следствия