Закупівельна логістика

1. Закупівельна логістика — це управління матеріальними потоками:  

1) на транспортних ділянках;

 2) у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами;

3) у процесі реалізації продукції;

 4) у процесі створення матеріальних благ або надання матеріальних послуг. 2. Під час використанні концепції логістики розрахунки всіх параметрів виробничо-господарської діяльності проводяться у напрямку:

 1) закупівлі-виробництво-збут;  2) збут-виробництво-закупівлі;  3) виробництво-збуту-закупівлі;  4) закупівлі-збут-виробництво.

3. До критеріїв формування системи закупівельної логістики належать:

 1) оптимальна структура матеріальних потоків;  2) всі відповіді вірні;  3) оптимальна періодичність постачань;  4) мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

4. Сутність завдання «зробити або купити» полягає в обґрунтованому вирішенні питання про:

 1) самостійне виробництво предметів праці або закупівлі їх із зовнішніх джерел та ступінь використання у виробничому процесі власних засобів праці;  2) ступінь використання у виробничому процесі власних засобів праці;  3) самостійне виробництво предметів праці або закупівлі їх із зовнішніх джерел;  4) вибір постачальника.

5. Рішення на користь закупівель і проти власного виробництва може бути прийняте, якщо:

 1) наявні необхідні для виробництва потужності, адміністративний і технічний досвід;  2) існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;  3) необхідно зберігати комерційну таємницю у сфері технології та виробництва;  4) потреба у комплектуючих виробах стабільна і достатньо велика.

6. Рішення на користь власного виробництва і проти закупівель може бути прийняте, якщо:

 1) відсутній адміністративний або технічний досвід для виробництва необхідних виробів;  2) потреба у комплектуючих виробах невелика;  3) існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;  4) існуючі постачальники не в змозі забезпечити необхідних параметрів якості.

7. Найбільш доцільним методом вибору постачальника під час закупівлі матеріальних ресурсів на велику грошову суму або встановлення довгострокових зв'язків між постачальником і споживачем є:

1) тендер;  2) відвідування виставок і ярмарків;  3) листування з можливими постачальниками;  4) вивчення рекламних матеріалів.

8. Якщо підприємство закуповує товар, дефіцит якого є недопу­стимим, то серед критеріїв вибору постачальника на перше місце буде поставлено критерій:

 1) якість;  2) умови платежу. ;  3) ціна;  4) надійність.

9. Не характерно для постачання «точно у термін»:

 1) здійснення закупівлі дрібними партіями з частими постачаннями;  2) відсутність страхових запасів;  3) велика кількість постачальників, між якими підтримується конкуренція;  4) відсутність дефектів продукції, яку закуповують.

10. Не характерно для традиційного постачання:

 1) створення запасів для захисту виробництва від ненадійності постачальників;  2) здійснення закупівлі великими партіями з нечастими постачаннями;  3) відсутність приймального контролю якості продукції, яку закуповують;  4) велика кількість постачальників, між якими підтримується конкуренція.

Виробнича логістика

1. У традиційному розумінні виробнича логістика розглядає процеси, які відбуваються в сфері:

а) матеріального виробництва,

б) нематеріального виробництва,

в) фізичного розподілу,

г) правильні відповіді «а» і «б».

2. Характерною рисою логістичної концепції організації виробництва є:

 1) відмова від надлишкових матеріальних і товарних запасів;  2) орієнтація виробництва на максимізацію партій продукції, яка виготовляється, на складування;  3) розгляд виробничої інтеграції як другорядного завдання;  4) оптимізація окремих функцій.

2. Характерною рисою традиційної концепції організації виробництва є:

 1) оптимізація потокових процесів;  2) пасивність в оптимізації внутрішньовиробничих переміщень;  3) високий ступінь виробничої інтеграції;  4) відмова від виготовлення продукції, на яку немає замовлення покуп-ців.

3. Традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов:

1) перевищення пропозиції над попитом;  2) «ринку покупця»;  3) «ринку продавця»;  4) все перераховане вірно.

5. Не відповідає поняттю «штовхаюча система»:

1) система управління запасами впродовж всього логістичного ланцюга, у якій рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано;  2) система організації виробництва, у якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються;  3) стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо попиту формування товарних запасів в оптовому і роздрібному торговому підприємствах;  4) система організації виробництва, у якій предмети праці подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.

6. Не відповідає поняттю «тягнуча система»:

 1) система управління матеріальними потоками з децентралізованим процесом прийняття рішень про поповнення запасів;  2) система організації виробництва, у якій предмети праці подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності;  3) стратегія збуту, спрямована на випереджальне щодо формування товарних запасів стимулювання попиту на продукцію в оптовій і роздрібній торговій ланці;  4) система управління запасами впродовж всього логістичного ланцюга, у якій рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано.

7. Не є обов'язковим параметром «тягнучої системи» організації виробництва:

1) загальна комп'ютеризація виробництва,

2) висока дисципліна і дотримання параметрів постачань,

3) підвищена відповідальність персоналу всіх рівнів,

4) обмежене централізоване регулювання виробничих процесів.

8. Не належить до тягнучих мікрологістичних систем:

1) MRP;

2) KANBAN;

3) ОПТ;

4) «Худе виробництво».

9. Є штовхаючою мікрологістичною системою:

1) «Худе виробництво»;

2) MRP;

3) KANBAN;

4) ОПТ.

10. Мікрологістична система MRP ґрунтується на концепції:

1) «реагування на попит»;

2) «загальної відповідальності»;

3) «точно у термін»;

4) «планування потреб/ресурсів».

11 Входом системи MRPІ є:

1) дані про необхідні матеріальні ресурси;

2) дані про запаси матеріальних ресурсів;

3) машино- і відеограми;

4) замовлення споживачів, підкріплені прогнозами попиту на готову продукцію фірми.

12. До недопіків мікрологістичних систем, які ґрунтуються на MRP-підході відносяться:

1) недостатньо строге відстеження попиту з обов'язковою наявністю страхових запасів;

2) значний обсяг розрахунків, підготовки і попередньої обробки вихідної інформації;

3) всі відповіді вірні. ;

4) значну кількість відмов у системі через її велику розмірність і переван-таженість.

13. Відмінною рисою концепції «точно у термін» є:

1) максимальні запаси ресурсів;

2) велика кількість постачальників;

3) виробництво з нульовим запасом;

4) страхові запаси готової продукції

14. Мікрологістична система KANBAN ґрунтується на концепції:

1) «реагування на попит»;

2) «точно у термін»;

3) «загальної відповідальності»;

4) «планування потреб/ресурсів».

15. Система KANBAN вперше була реалізована корпорацією:

а) Ford Motors;

б) Toyota Motors;

в) General Motors;

г) Mitsubishi.

16. KANBAN у перекладі означає:

а) точно в термін;

б) картка;

в) відбір;

г) замовлення.

17. Основою інформаційної системи KANBAN є:

1) картки відбору;

2) картки виробничого замовлення;

3) транспортні та постачальницькі графіки;

4) все перераховане вірно.

18. Практичне застосування системи KANBAN машинобудівними фірмами дозволило скоротити виробничі запаси на:

а) 20 %;

б) 50 %;

в) 70 %;

г) 100 %.

19. Мікрологістична концепція «OРT» є комп'ютеризованим варі­антом системи:

1) MRPI;

2) «Худе виробництво»;

3) MRPII;

4) KANBAN.

20. Сутність концепції «худе виробництво» полягає в:

1) поєднанні елементів систем KANBAN і MRP;

2) зменшенні розмірів партій продукції та часу виробництва;

3) всі відповіді вірні. ;

4) усуненні «зайвих» операцій звичайного масового виробництва.

Розподільча логістика

1. Вертикальні канали розподілу

це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система.

2. Типи торгових посередників у каналах розподілу: від свого імені і за свій рахунок

1) Дилер; 2) дистриб’ютор; 3) комісіонер; 4) агент, брокер.

Розподільча логістика

3. Типи торгових посередників у каналах розподілу: від чужого імені і за свій рахунок: Дистриб’ютори

4. Типи торгових посередників у каналах розподілу: від свого імені і за чужий рахунок: Комісіонери

5. Типи торгових посередників у каналах розподілу:від чужого імені і за чужий рахунок: Агенти, брокери

6. Горизонтальні канали розподілу це – є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного/декількох незалежних посередників.

7. Генеральні агенти –вкладають тільки угоди, зазначені в дорученні.

8. Універсальні агенти – здійснюють будь-які юридичні дії від імені принципала.

9. Інтенсивний розподіл це – передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств.

10. Ексклюзивний дилер це – є єдиним представником виробника в даному регіоні та наділений виключними правами щодо реалізації його продукції.

Транспортна логістика

1. Перше місце по фактору «частота відправлень» серед різних видів транспорту займає: Трубопровідний

2. Перше місце по фактору «час доставки» серед різних видів транспорту займає: Повітряний

3. Перше місце по фактору «надійність дотримання графіка доставки вантажу» серед різних видів транспорту займає: Трубопровідний

4. Перше місце по фактору «здатність перевозити різні вантажі» серед різних видів транспорту займає: Водний

5. Перше місце по фактору «здатність доставити вантаж у будь-яку точку території» серед різних видів транспорту займає: Автомобільний

6. Перше місце по фактору «вартість перевезення» серед різних видів транспорту займає: Водний

7. Транспорт загального користування це – галузь народного гос­подарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного госпо­дарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його ча­сто називають магістральним. Поняття транспорту загального кори­стування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морсь­кий і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.

8. Транспорт незагального користування це – внутрішньовироб­ничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що нале­жать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою час­тиною яких-небудь виробничих систем і повинен бути органічно в них вписаний.

Логістика запасів

1.Відповідно до методу Парето множина керованих об'єктів поділяється на дві частини у пропорції: 80/20 Зазвичай на 20% всіх товарів із запасів припадає 80% всіх витрат.

2. Диференціація запасів за методом ABC проводиться на основі: Витрат на придбання запасів

3. Визначите черговість етапів проведення авс-аналізу:

Визначите черговість етапів проведення АВС-аналізу: 1) розбиття товарів на групи залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання; 2) розташування товарів за зменшенням ціни; 3) встановлення вартості товарів за закупними цінами; 4) сумування даних про кількість і витрати на придбання ?

1) 1 - 4 - 2 - 3;

2) 3 - 2 - 4 - 1;

3) 2 - 3 - 1 - 4;

4) 4 - 2 - 1 - 3.

4. Згідно з аналізом ABC до групи «А» зараховують: Група «А»: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони становлять лише 10-20% загальної кількості товарів, які зберігаються.

5. Диференціація запасів за методом XYZ проводиться на основі: ступеня рівномірності попиту і точності прогнозування

6. Згідно з аналізом XYZ товари із сезонним характером попиту можуть бути зараховані до групи: Група «Z»

7. Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до групи X, Y або Z є: коефіцієнт варіації попиту (v) за цією позицією.