4. Конференція оон з торгівлі і розвитку (юнктад) як міжнародна економічна організація.

Конфере́нція ООН з торгі́влі та ро́звитку (ЮНКТАД) — орган Генеральної асамблеї ООН, який не є міжнародною торговою організацією, а є міжнародною економічною організацією. Створений в 1964 р. і нараховує 194 країн-членів. Основні завдання — сприяння розвитку міжнародної торгівлі, рівноправної взаємовигідної співпраці між державами, напрацювання рекомендацій по функціонуванню міжнародних економічних відносин. Резолюції, заяви ЮНКТАД мають характер рекомендацій. Під егідою ЮНКТАД розробляються багатосторонні угоди і конвенції. Найвищий орган ЮНКТАД — Конференція і Рада з торгівлі та розвитку, в рамках якої працює шість комітетів.

Функції ЮНКТАД

1. сприяння розвитку міжнародної торгівлі, забезпечення співробітництва між країнами;

2. вироблення принципів політики в міжнародній торгівлі, механізмів її функціювання;

3. розробка заходів з реалізації принципів міжнародної торгівлі;

4. створення юридичної бази міжнародної торгівлі, прийняття міжнародних правових актів у галузі торгівлі;

5. координація діяльності у сфері міжнародної торгівлі;

6. проблема діяльності ТНК, регулювання заборгованості країн, що розвиваються тощо.

5. Правове регулювання використання морського транспорту в міжнародних економічних відносинах

Важливе значення для регулювання морських перевезень має міжнар. морське право як система правових норм і принципів, що регулюють відносини, які виникають у процесі використання Світового океану для торгового і військового мореплавства, риболовецького і морського промислу, добування біологічних і мінеральних ресурсів, проведення наукових досліджень тощо.  В основі таких відносин лежить принцип свободи відкритого моря, відповідно до якого всі держави і народи мають рівні права на користування Світовим океаном.  Джерелами міжнародного морського права є Статут ООН, Женевські Конвенції 1958 р. (Про територіальне море і зону, яка прилягає до нього; Про відкрите море; Про континентальний шельф; Про рибальство і охорону живих ресурсів), Брюссельська конвенція 1910р., Лондонська конвенція 1954р., Конвенція охорони людського життя на морі 1960 р. Особливо важливе значення має Конвенція ООН з морського права 1982 р., яка була підписана 159 державами. Вона охоплює питання, пов'язані з мореплавством і перельотами, розвідкою і розробкою ресурсів, рибальством і судноплавством та ін. Конвенція визначає морські зони, правила проведення морських кордонів, права, обов'язки та відповідальність держав, механізм урегулювання спорів тощо.  Правове регулювання міжнародних морських перевезень передбачає також з'ясування питань, пов'язаних з визначенням, по-перше, режиму торгових суден у відкритому морі та в територіальних водах і, по-друге, режиму торгових суден у міжнародних протоках і каналах, а також у портах.  "Відкрите море" (всі частини моря, які не входять як до територіальних, так і до внутрішніх вод якої-небудь держави) вільне для доступу всіх держав і жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його частини своєму суверенітету. Важливе значення мають питання, пов'язані з користуванням протоками. Вони мають різний міжнародно-правовий режим. Так, користування протоками Гібралтарською, Балтійською, Магеллановою і Лаперуза є вільним і безмитним. Щодо режиму Чорноморських проток, то він визначений спеціальною Конвенцією 1936 р., підписаною у Монтре. Конкретним міжнародно-правовим режимом наділені і порти. Згідно з положеннями Барселонської конференції (1921 р.) флоти всіх країн вільно користуються будь-яким відкритим портом. Крім того, всі збори в портах мають здійснюватися на умовах рівності і в розумних межах.