27. Причини і наслідки реформи 1961р

Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.

Причини реформи

Економічна відсталість Росії.

Поразка Росії в Кримській війні (1853—1856).

Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.

Селянські виступи (1855 р.- «Київська Козаччина»; 1856 р. — «Рух в Таврію за волею»)

Наслідки реформи

Соціальна диференціація селян.

Збереження поміщицького землеволодіння.

Тимчасово зобов'язаний стан.

Викупна операція

Зниження купівельної спроможності селян.

Обмеження самоврядування і правового статусу селян.

28.Аграрні відносини на Укр землях в складі Австро-угорщини

На кінець XIX ст. у сільському і лісовому господарстві Західної України було зайнято 75% всього населення. Активна диференціація селянства призвела до того, що на зламі віків у західноукраїнських землях налічувалося майже 80% бідняцьких, 15% середняцьких і лише 5% економічно міцних заможних селянських господарств. Для селянського землеволодіння цієї доби було характерне збільшення кількості селянських господарств внаслідок дроблення, яке супроводжувалося прогресуючим зменшенням земельних наділів. На цьому ґрунті гостро постала проблема аграрного перенаселення в західноукраїнських землях і почалася масова трудова еміграція західних українців. Основними причинами масової трудової еміграції стали:- зубожіння більшості селян, нестача землі, пошуки порятунку від голодної смерті;- малі заробітки або повна відсутність їх;- страх ще не розорених селян перед майбутніми злиднями;- тягар національного гноблення і політичного безправ'я. Шукаючи вихід із критичного становища, західноукраїнські селяни почали виїжджати за кордон - до Канади, США, Аргентини, Австралії, Бразилії тощо. Наприкінці XIX ст. із Східної Галичини та Північної Буковини емігрувало 250 тис. осіб, а із Закарпаття - 170тис. У подальшому цей процес мав тенденцію до зростання.Цього часу також мала місце і тимчасова (сезонна) заробіткова еміграція із Західної України до Угорщини, Румунії, Австрії, Німеччини, Франції, Росії. Але в цілому трудова еміграція західних українців (всього до Першої світової війни за кордон виїхало понад 1 млн осіб) лише частково розв'язувала проблему аграрного перенаселення і пом'якшувало ситуацію на селі.

1. Вплив першої світової війни на підвищення національної самосвідомості українського народу.

Перемога у Другій світовій війні, до якої український народ доклав величезних зусиль, сприяла зростанню його національної самосвідомості, гордості. Суттєвий вплив на світосприйняття українців справило перебування їх за кордоном у складі Радянської армії, участь у русі Опору в Україні та в інших країнах Європи - Чехо-Словаччині, Італії, Франції тощо, знайомство з життям народів цих країн. В народі побутувало переконання, що після величезних жертв і перемоги українці заслуговують поліпшення матеріального життя і справедливого демократичного ладу. Подібні настрої поширювалися і в Росії та інших республіках СРСР. Сталінський режим відреагував на них посиленням ідеологічного тиску на всі верстви населення, особливо на інтелігенцію, жорстоким терором. В Україні, як і в інших національних республіках, особливе занепокоєння режиму викликало зростання національної свідомості. Не останню роль у цьому відіграла і особиста неприязнь Сталіна до України і українців. Нарешті тоталітарний режим не міг почуватися в безпеці, поки в Україні тривала боротьба УПА. Народна освіта Тривала розпочата ще наприкінці війни відбудова системи народної освіти. У 1950 р. у повному обсязі відновлюється довоєнна мережа шкіл, у яких навчалося 6,8 млн дітей. Для матеріальної підтримки тих, кому батьки не могли забезпечити необхідного мінімуму для навчання, створювався фонд всеобучу. В 1948/49 навчальному році з цього фонду одержали допомогу для придбання одягу та взуття, на харчування тощо 140 тис. дітей.