2.4.3 Пошук адреси за доменним іменем

Всі комп'ютериInternet спроможні користуватися доменною системою. І працюючий у мережі комп'ютер завжди знає свою влас­ну мережну адресу.

Коли ви користуєтеся ім'ям, наприклад,phys.clisu.cv.ua, комп'ю­тер повинен перетворитийого на адресу. Для цього він починає за­питувати допомогу уDNS-серверу. Це вузли, робочі машини, що во­лодіють відповідною базою даних, в обов'язки яких входить обслу­говування такого роду запитів.DNS-сервер починає обробку імені з правого його кінця і рухається по ньому вліво, тобто спочатку про­водиться пошук адреси в найбільшій групі (домені), потім поступово звужує пошук. Але для початку опитується місцевий вузол на предмет наявності у нього потрібної інформації. Тут можливі три випадки:

1. Місцевий сервер знає адресу, тому, що ця адреса утримується в його частині всесвітньої бази даних. Наприклад, якщо ви під'єднані до мережі Інституту Фізики Високих Енергій, то ваш місцевий сервер повинен мати інформацію про всі комп'ютери локальної мережі цього інституту (mx, desert, ixwin і т.д.);

2. Місцевий сервер знає адресу, тому, що хтось нещодавно вже запитував її. Коли запитується адреса, серверDNS зберігає її у себе в пам'яті якийсь час, саме на випадок, якщо хтось ще захоче взнати пізніше ту ж адресу - це підвищує ефективність системи;

3. Місцевий сервер адреси не знає, але знає як її з'ясувати.

Як місцевий сервер може дізнатися запитану адресу? У його-прикладному або системному програмному забезпеченні є інформація про те, як зв'язатися з кореневим сервером. Це сервер, що знає адреси серверів імен вищого рівня (самих правих в імені), тут це рівень держав (рангу домену ви). У нього запитується адреса комп'ютера, відповідального за зону ви. Місцевий Б-сервер зв'язується з цим більш загальним сервером і запитує в нього адресу серверу, відповідального за домен ihep.su. Тепер вже опитується цей сервер і в нього запитується адреса робочої машини mх.

Насправді, для підвищення ефективності, пошук починається не з самого верха, а з найменшого домену, у який входите і ви, і комп'ютер, ім'я якого ви запитуєте. Наприклад, якщо ваш комп'ютер має ім'я nonlin.mipt.su, то опитування почнеться (якщо ім'я не з'ясується відразу) не з усесвітнього серверу, щоб взнати адресу серверу групи ви, а відразу з групи ви, що відразу скорочує пошук і за обсягом, і за часом.

2.4.4 Зауваження по регіональній системі імен

Поширено декілька помилок, із якими ви можете зіткнутися, маючи справу з іменами. Приведемо декілька вірних твер'джень у якості опорних, щоб застерегти від них:

• Частини доменного імені говорять про тс, хто відповідальний за підтримку цього імені, тобто в чийому підпорядкуванні-веденні воно знаходиться. Вони можуть взагалі нічого не повідомляти про власника комп'ютера, що відповідає цій ІР-адресі, або навіть (незважаючи на коди країн), де ж ця машина знаходиться. Цілком можливо мати в Антарктиді машину з ім'ямinr.msk.su.

• Частини доменного імені навіть не завжди вказують локальну мережу, у котрій розташовано комп'ютер. Часто доменні імена і мережі перекриваються, і жорстких зв'язків між ними немає: дві машини одного домену можуть не належати одній мережі. На­приклад, системи mx.decnct.ihcp.su і ms.decnet.ihcp.su можуть знаходитися у зовсім різних мережах.

• У одного комп'ютера може бути багато імен. Зокрема, це вірно для машин, які надають які-небудь послуги, що у майбутньому можуть бути переміщені під опіку іншої машини. Коли ці служ­би будуть переміщені, те ім'я, під котрим ця машина виступала в якості такого серверу, буде передано повій машині-серверу ра­зом із послугами, а для зовнішніх користувачів нічого не змі­ниться. Тобто вони будуть продовжувати користуватися цією службою, запитуючи її по тому ж імені, незалежно від того, який комп'ютер насправді займається обслуговуванням. Імена, за змістом стосовні до служби, називаються "канонічними іме­нами" (cnamcs). У Internet вони зустрічаються досить часто.

• Для зв'язку імена необов'язкові. Як-небудь вам прийде повідом­лення: "адресат невідомий", що означає, щоInternet не може пе­ретворити використане вами ім'я в число, - ім'я більш недієз­датне в тому вигляді, у якому його знає ваш комп'ютер. Одного разу одержавши числовий еквівалент імені, ваша система перестає використовувати для зв'язку на машинному рівні доменну форму адреси.

• Запам'ятовувати краще імена, а не числові адреси. Декому здається, що система імен це "ще одна ланка в ланцюгу, що мо­же вийти з ладу". Але адреси прив'язані до конкретних вузлів мережі. Якщо комп'ютер, що надає які-небудь послуги, перено­ситься з одного будинку в інше, його мережне розташування, а значить і адреса, швидше за все зміняться. Ім'я ж змінювати не потрібно. Коли адміністратор привласнює нову адресу, йому потрібно тільки обновити запис імені в базі даних так, щоб ім'я вказувало на нову адресу. Оскільки ім'я працює як і раніше, вас цілком не повинно турбувати те, що комп'ютер розташований вже в іншому місці.

• Регіональна система імен, можливо, і виглядає складно, але це одна з тих складових, що роблять спілкування з мережею більш простим і зручним, Безсумнівна перевага доменної системи полягає в тому, що вона розбиває Internet на набір цілком доступних для огляду і керованих частин. Хоча мережа включає мільйони комп'ю­терів, усі вони пойменовані, таіменування це організовано в зручній раціональній формі, що спрощує роботу.