90."Руська трійця"

90. Наступний, третій етап розвитку галицького відродження пов’язаний з діяльністю гуртка львівських романтиків – «Руська трійця». На цьому етапі відродження духовний провід перебирають представники нижчого духовенства та різночинці.

Важливі впливи на формування цього гуртка справили польське повстання 1830–1831 рр. та українська школа в польській літературі, а також процес відродження, що розгортався в Наддніпрянській Україні з його увагою до української народності, літератури, фольклору. Важливе значення мали культурні імпульси чеського відродження, зокрема таких його видатних діячів, як П.Шафарик, Й.Добровський.

Вихідці із сільського духовенства, студенти греко-католицької духовної семінарії у Львові М.Шашкевич, І.Вагилевич, Я.Головацький, спілкуючись, почали виявляти інтерес до народної української мови. Через те, що між собою вони спілкувалися рідною мовою, товариші і називали їх «Руською трійцею».

Під впливом «Енеїди» І.Котляревського та збірки «Українських народних пісень» М.Максимовича, М.Шашкевич замислився над тим, чому українці соромляться своєї рідної мови. Він почав писати українською. У 1836 р. з метою довести, що українською мовою можна висловлювати філософські і релігійні думки, М.Шашкевич на традиційних урочистостях у семінарії перед духовною владою і гостями виголосив промову рідною мовою, до нього виступи виголошувалися латинською, німецькою чи польською. М.Шашкевич одним з перших почав промовляти і церковні проповіді українською, подаючи приклад іншим студентам семінарії.

У 1833 р. представник польської громадськості й культури В.Залеський видав збірку «Riesni Ludu Polskiego i Ruskiego w Galicуi» («Польські та українські народні пісні на Галичині»). Ця збірка за змістом та значенням була аналогом «Народних українських пісень» М.Максимовича в Наддніпрянській Україні. В збірці В.Залеського, що вийшла під псевдонімом «Вацлав з Олеська», було більше українських народних пісень, ніж польських. Симптоматично, що збірка мала великий вплив на формування національної свідомості галицьких українців (русинів), які, як писав І.Франко, «переконалися, що й у них в устах отсього простого холопа-панщизняника живуть пісні та оповідання, котрими можна повеличатися перед світом, живе мова, котру не тільки допускають до книжок, але в котрій чужі люди знаходять дивну красоту, якої неосвічений русин досі не бачив і не розумів».

З іншого боку, збірка В.Залеського викликала почуття невдоволення від того, що українські пісні були видрукувані польським автором і польською мовою. Саме цей факт наштовхнув «Руську трійцю» на думку видати свою власну літературну збірку рідною мовою. «Ми гордилися, – згадував пізніше Я.Головацький, – що поляк уважав українські пісні поетичнішими від польських..., але ми обурювалися, що українські пісні вміщено всуміш із польськими і видруковано польськими літерами. Нам хотілося б мати національний збірник в роді Максимовичевого».

У 1834 р. М.Шашкевич, який був ідейним лідером «Руської трійці», упорядкував альманах з власних творів і творів своїх друзів з додатком народних поезій та пісень під назвою «Зоря». Віденська цензура заборонила цей збірник. Однак Я.Головацький знайшов можливість надрукувати книгу в Угорщині, в Будапешті, де цензурні утиски не були такі суворі, як в Австрії. Цей збірник з’явився тільки 1837 р., але з іншою назвою: «Русалка Дністрова». В ньому були вміщені народні пісні – думи та весільні – з вступом І.Вагилевича, оригінальні поезії М.Шашкевича, переклади Шашкевича і Головацького із сербського епосу, Короледворського літопису, в частині історичній – статті, рецензії, нотатки. У передмові до «Русалки Дністрової» галицько-українське пробудження розглядалося у зв’язку з національними рухами південних і західних слов’ян, а також у східнослов’янських землях.

Про вплив на галицьку громадськість творів М.Шашкевича, на писаних народною українською мовою, І.Франко зазначав: «Писання Шашкевича робили дуже велике враження й були немов блискавка серед темної ночі. Він мав відвагу і дар висловити досить виразно... досить зрозуміло все те, що людей боліло, чого вони бажали й чого надіялися». За народними мотивами писав також Я.Головацький, романтичним духом були проникнуті й поезії І.Вагилевича.

Збірка «Русалка Дністрова» знаменувала новий етап національного відродження на Галичині, що характеризувався пробудженням під впливом романтичних ідей національної свідомості українців. Втім доля «Русалки Дністрової» та діячів «Руської трійці» була нещаслива. Цензура затримала більшу частину накладу. Встигли розійтися 100-200 примірників «Русалки Дністрової». Ректор духовної семінарії і водночас львівський цензор, В.Левицький вбачав у цьому альманасі політично небезпечні впливи і наслідки й заборонив його розповсюдження. Він вчинив над "трійчанами" слідство. М.Шашкевичу, як ініціатору цього проекту, загрожувало виключення з духовного стану. І.Вагилевич зовсім відмовився від участі. Я.Головацький взяв на себе частину провини і тим врятував М.Шашкевича.