
- •1.Ортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •2. Неортодокс філософ с-ми Старод Індії.
- •3.Філософія конфуціанства. Філософія даосизму.
- •4. Філософія Мілетської школи.
- •5. Елейська школа в античній філософії.
- •6. Філософія Демокріта.
- •7. Вчення про ідеї та теорія пізнання Платона.
- •8. Філософія та етика Аристотеля
- •9. Сократ та сократичні філософські школи. Стоїцизм, скептицизм, епікуреїзм.
- •10. Апологетика як етап філософії середніх віків.
- •11. Патристика як етап філософії середніх віків.
- •12. Схоластика як етап філософії середніх віків.
- •13. Натурфілософія доби Відродження (Коперник, Бруно).
- •14. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження
- •15. Філософія Реформації.. (Лютер, Кальвін)
- •17. Емпірична філософія Бекона.
- •16. Раціоналізм і дуалізм філос. Поглядів Декарта.
- •18. Натуралістичний пантеїзм Спінози.
- •19. Теорія пізнання Канта.
- •20. Метод і система філософії Гегеля.
- •21. Формаційна теорія розвитку к. Маркса
- •22. Філос. Думка Київської Русі.
- •23. Філософія Сковороди.
- •24. «Філософія серця» Юркевича.
- •25. Філософія Франка.
- •26. Філософія Вернадського.
- •27. Українська філософія хх ст.
- •28. Екзестанційна філософі ж.П. Сарта
- •29. Філософія позитивізму і прагматизму
- •30. Філософія Неофрейдизму.
4. Філософія Мілетської школи.
Осн представниками є Фалес, Анаксімандр, Анаксімен. Засновником вважають Фалеса. Філософи Мілетськой школи стояли у витоків грецької науки: астрономії, географії, математики, метеорології, фізики. Ввели першу наук термінологію, вперше стали писати свої вигадування прозою. Школа розглядала світ як живе ціле; не робила принципової відмінності між живим і мертвим, психічним і фізичним. Свої астрономічні, географ і фізичні пізнання Фалес зв'язав в уявлення, матеріаліст в основі не дивлячись на ясні сліди міфологічних уявлень. Фалес вважав, що те, що все існує виникло з якогось вологого первовещества, або «води». З цього єдиного джерела все постійно народжується. По символічній картині Фалеса, сама Земля тримається на воді і оточена з усіх боків океаном; вона перебуває на воді, як диск або дошка, плаваюча на поверхні водоймища. В той же час речова першооснова «води» і вся природа, що сталася з нього, не мертві, не позбавлені одухотвореності. У Всесвіті все повно богів, все одухотворено, все має душу. Приклад і доказ заг одухотвореності Фалес бачив у властивостях магніта і янтару; оскільки магніт і янтар здатні приводити тіла в рух, то, отже, мають душу. Анаксімандр першим дійшов до категоріальн визнач начала. Таким він назвав айперон. Це щось безкінечне, всеохоплююче і безмежне, незнищуване і таке, що перебуває в постійн активності і русі. Земля, формою подібна до зрізу колони, займає середину світу і нерухома; тварини і люди утворилися з відкладень висохлого морського дна і змінили форми при переході на сушу. Світ не вічний, але після руйнув його з безмежного виділ новий світ, і цій зміні світів немає кінця. Анаксімен бачив в основі всього сущого повітря, яке він вважав найбільш безликим із 4 стихій. Повітря називає айперос, а айперон – це властив повітря. Найцікавішим у його філософії є розуміння ним душі. Анаксімен бачив у безмежному повітрі начало і тіла, і душі. Душа є повітряне явище, і, маючи властивості повітря здатна до творіння і творчості.
5. Елейська школа в античній філософії.
Виникла в Елеї на пд Італії у VI-V ст. до н.е. Гол її представники: Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський, Мелісс Самоський, Горгій. На відміну від мілетської та піфагорейської традицій розглядати дійсність як узгодження, єднання протилежностей; аргументовано критикують всі вчення, де визнається рухома, мінлива першооснова речей; обґрунтовують поняття про незмінну сутність істинного буття. Елейська школа вперше розрізнила мислення (мислиме буття) та чуттєві дані (буття, що сприймається чуттєво), виділила буття як поняття про дійсність. Завдяки цьому вперше був здійснений поділ між поняттям і тим, що воно позначає, поняття стає окремим предметом дослідж. Ксенофан оригінально розуміє єдність світу. На його думку, єдність світ – це і є бог, а Бог – це чистий розум. У цього Бога немає тілесної сили, бо його сила у мудрості. За Ксенофаном філософ - Бог. Такий Бог є найвищим проявом цілісності, а в основі такої цілісності - думка, розум. Він фіксує думку, що будь-яка філософія є ідеалізм. Поняття про Богофілософа продовжує Парменід, довівши його до поняття цілісності буття. Доводив, що існує лише вічне і незмінне Буття, тотожне думці. Осн його тези: 1.Окрім Буття немає нічого. Також і мислення є Буття, бо не можна мислити ні про що.2. Буття ніким і нічим не породжено, інакше довелося б визнати, що воно сталося з Небуття, але Небуття немає. 3.Буття не схильне до псування і загибелі, інакше воно перетворилося б на Небуття, але Небуття не існує. 4.В Буття немає ні минулого, ні майбутнього. Буття є чисте сьогодення. Воно нерухоме, однорідно, абсолютно і обмежено, має форму сфери. Зенон вважав, що поняття про рух є суперечливим, а отже, неістинним. Його міркування дістало назву епіхейрема – стислий умовивід, та апорія – безвихідне становище. З/д апорій Зенон доводив одиничність буття. Увесь хід думок говорить, що буття у нього є просторовим явищем, що існуючим є те, що має величину або просторовий об’єм. Йому належить ціла низка апорй проти істинності вчення про рух. Згідно з його ученням, предмет, який рухається, не здатен рухатися взагалі.