26. Філософія Вернадського.

Вернадському в історії світової і вітч науки належить особл місце тому, що він поєднав у собі талант мислителя з екстрасенсорними здібностями ясновидця, ґрунтовність природничо-наук аналізу з філософ рефлексією Всесвіту, організац дія-сть з громадською, наук роботу з навч-виховною, любов до Укр з глобальністю думок «людини планети Земля». Він був першим президентом Укр Академії наук, директором Радієвого інституту АН СРСР, першої в світі біогеохім лабораторії, головою Комісії з вивч продукт сил Росії.

Разом з Е. Леруа і П. Тейяр де Шарденом проголосив необхідність глибокого філософ аналізу дія-сті людини, з'ясування ролі розуму на Землі, надав поняттю «ноосфера» природн-наук, біогеохім змісту. Зміст цього поняття він тлумачив по-різному: в одному випадку, під ноосферою мав на увазі біосферу, в другому — сферу прояву наук думки як планетарного явища, в третьому — геолог дія-сть людини. За Вернадським, існують кілька етапів виникнення і розвитку ноосфери: перший з них — це передноосфера (він відповідає прир її зародженню як геолог явища), другий етап характеризує процес її становл і розвитку, третій етап фіксує наступ «царства розуму людського», гомеостазного стану ноосфери як системи. За філософ світоглядом він був позитивістом, відстоював принципи філософ плюралізму. Він захищав свободу наук досліджень, вільний обмін наук інформацією, співпрацю вчених усіх країн. Традицією наук школи В. І. Вернадського є новаторство, її гол метою — пошук істини на благо людини і людства. В ост запису у своєму щоденнику він пов'язує невдачі рад влади зі зниженням її культурності, насильством над люд особистістю, з обмеженістю точки зору марксистів на проблеми розвитку суспільства

27. Українська філософія хх ст.

Укр філософ думка, переживши короткий період зльоту, надалі розвив 2 потоками: в Укр (рад та зх) та в діаспорі за межами України.

Серед мислителів, думки яких істотно вплинули на стан філософ думки в Укр перш за все слід назвати В.Зеньковського, який читав у Київ університеті курси психології та логіки та зробив суттєвий внесок у вивч історії руської філософії, у розуміння співвіднош філософії та релігії; Г.Флоровського, відомого історика Церкви та реліг світогляду; відомого філософа київ походження Л.Шестова, надзвичайно цікавого творця власної реліг версії філософії екзистенціалізму; О.Гілярова – у певний час професора Київ університету, видатн історика античної філософії, історика зх філософії.

У рад Укр філософія перебувала під особл контролем партійних органів і перетворена ними у засіб обгрунтув комуніст догм. Опрацювання клас філософ проблематики стало неможливим. Філософію оголосили “класовою наукою”, теорет і методолог основою марксизму. Все, що не вписувалось у марксистську с-му ідеолог координат, переслідувалось і радикально винищувалось. Те ж саме стосувалось і усіх ін сфер духовного життя. Проте і за таких умов філософи, що залишились в Укр, продовжували розпочаті раніше дослідж. Перш за все філософи вивчали погляди Сковороди, сусп-політ позиції Кирило-Мефодіївського братства, методолог засади природознавства. Достатньо активно опрацьовувались проблеми логіки та соціології. Далеко не всі вчені поділяли погляди фундаторів комуніст доктрини. Значна частина університет. інтелігенції висловлювала незгоду з матеріаліст розумінням історії, марксистськ з-нами сусп розвитку, а саме це й було визначене офіц колами як предмет філософ досліджень.

У повоєнний період в галузі філософ досліджень в Укр сталися позит зрушення: в Київ університеті створили філософ факультет, відновив дія-сть Інститут філософії Академії наук Укр. Завдяки цьому в Укр виховано декілька поколінь фахівців, котрі давали (і дають зараз) грунтовну філософ освіту студентам усіх ВНЗ. Ситуація істотно поліпшилась під час Хрущовськ “відлиги” й акт дія-сті “шістдесятників”. Філософи чи не вперше отримали можливість висловитись із тих питань, котрі раніше підлягали партійній забороні. Наприк 90-х рр. багато філософів взяли акт участь в демократ рухові, виступили ініціаторами утвор обласних орг-цій націон-демократ партій. Після здобуття Україною незалежності переважна част профес філософів долучалася до теорет опрацюв процесів укр державотворення. Щоправда, за умов певного економ занепаду, викликаного необхідн глибинних перетворень у самих засадах економ життя укр сусп-ва даються взнаки і певні, негат для розвитку філософ думки тенденції; так, наука взагалі, а гуманіт науки особливо, фінансуються за так званим “залишковим принципом”. За умов, коли на перший план в сусп процесах виходять проблеми міжіндивід стосунків, коли люд чинник життя набуває небувалої ваги, роль філософії в житті сусп-ва недооцінюється, а це загрожує нам певною духовною деградацією. У питаннях до формув наук кадрів запанував чиновницький підхід, коли в ситуації економ скрути науковцям не полегш, а ускладнюють шлях до наук надбань, підвищ профес рівня, тощо. Укр філософія тільки виходить на шлях власних надбань; перед нею – істор перспектива, і хочеться вірити в те, що вона зможе її використати і поповнити вітч духовн культуру, здобутками, гідними історії світ ф-фії