17. Емпірична філософія Бекона.

Ф. Бекон (1561—1626 рр.) — родоначальник нової форми англ матеріалізму і всієї тогочасної експеримент науки. Саме він сформулював поняття матерії як вираз природи і нескінченної сукупності речей. Матерія, за Беконом, перебуває у русі, під яким він розумів активну внутр силу, «напругу» матерії і назвав 19 видів руху. Рух і спокій він вважав рівноправними властивостями матерії, що ставило його та ін філософів перед важко вирішуваною проблемою: як, яким чином абсолютн спокій перетвор на рух, і навпаки?

Ф. Бекон обґрунтував у теорії пізнання принцип емпіризму. З цього принципу він виводить пріоритетність індукт методу і фактично стає його фундатором. Він глибоко дослідив характер індукт методу наук пізнання: отримання заг положень, загал знання про світ шляхом вивчення різноманітних індивід речей та їх властивостей. Бекон визначив також с-му «ідолів», тобто видимих і невидимих перешкод у процесі пізнання істини: ідоли роду, печери, театру та ринкової площі. Ідоли печери — це особисті вади конкретн людини, причина яких може бути різною: погане виховання, психічна неврівноваженість, власні уподобання, власні упередження тощо. Якщо ідоли роду є обумовленими загал для усіх людей природою — створювати судження за аналогією з власними здібностями, то ідоли печери обумовлені індивід природою особи, властиві лише відповідним групам, індивідам. Ідоли площі — перешкоди, що виникають внаслідок спілкув між людьми з/д слів. У багатьох випадках знач слів були встановлені, не виходячи із сутності речей, а на основі випадк враження від зустрічі з предметом. Ідоли театру — перешкоди, що народжуються серед вчених з причини некритичного засвоєння помилкової думки. Ідоли театру не властиві людині від народження, вони виникають внаслідок підкор розуму хибним уявленням. Бекон не заперечував існув Бога. Він визнавав, що Бог створив світ, але згодом перестав втручатися у його справи. Отже, він визнавав існув 2 істин: божественної і земної. Гол філос. ідея - основа пізання лежить лише через досвід людини. Що більше досвіду акумулює людина, тим ближче вона до істинного знання. Пізн має на меті допомогти людині реалізувати матер і дух потреби, сприяти прогрес розвитку сусп-ва, пануванню людини над природою.

16. Раціоналізм і дуалізм філос. Поглядів Декарта.

Р. Декарт (1596—1650 pp.) — видатний франц філософ, фізик, математик, засновник раціоналізму. Осн праці: «Роздуми про метод», «Метафіз роздуми», «Начала філософії» та ін.

В історії Нової філософії Декарт посідає особл місце як творець дуаліст філософ вчення. Він побудував свою філософ с-му на основі визнання одночасного самост існув свідомості і матерії, душі і тіла. «Світ склад з двох незал субстанцій — духовної і матер». Атрибутом духовної субстанції вважав мислення, а матер — протяжність. Людина, за Декартом, це механ поєднання цих субстанцій. Цей дуалізм субстанцій не давав змоги вирішити проблему пізн світу. Тому Декарт був вимушений ввести в свою теорію пізн третю субстанцію — Бога, який обумовлював їх єдність.

Єдино прав методом пізнання вважав раціоналізм і дедукцію, тобто виявл конкретних істин із заг посилань-принципів, які вічно і апріорно існують у розумі. Концепція раціонал включає в себе 2 елементи. Перший — це уявл про розум як найвищий спосіб досягн істини (розум всемогутній і непогрішимий). Другий — правильно розуміючи якісну відмінність раціон пізнання від чуттєвого, Декарт перебільшував можливості раціон пізнання, відривав його від емпір ступеня як єдиного джерела інформації про світ і цим штовхав раціоналізм до ідеалізму, визначаючи існування особл, чисто раціон джерела знань. Намагаючись очистити дедукт метод від схоласт формалізму, але не розуміючи ролі практ дія-сті в формув змісту логічних понять, Декарт розробляє вчення, згідно з яким вихідними поняттями для дедукції всіх наук знань мають бути «вроджені ідеї». Вони приховані в глибині інтелекту і можуть бути усвідомлені тільки інтуїтивно. Якщо основні принципи знання визнати вродженими, то знову ж таки виникає перешкода на шляху розв’язання питання про пізнання світу, що постійно розвивається.