4. Шляхи поліпшення інвестиційної активності в Україні на сучасному етапі

Створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні є надзвичайно важливою проблемою. Зарубіжний досвід дає підстави вважати, що залучення іноземного капіталу відіграє вирішальну роль у зміцненні економічного розвитку країни лише за умов активної і організованої участі держави в інвестиційному процесі.

В державі досі відсутня цілісна політика залучення іноземних інвестицій. Функції державного регулювання і контролю за зов­нішніми надходженнями в Україну виконують Кабінет Міністрі України, Валютно-кредитна рада при Кабінеті Міністрів України, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Міністерство за­кордонних справ України, а також різноманітні структурні органи при цих міністерствах.

Держава здійснює кредитування державних інвестиційних програм, які мають ключове значення для розвитку економіки, її пріоритетних галузей [2].

Щоб збільшити надходження інвестицій в Україну уряд повинен і надалі демонструвати надійність, послідовність дій, юридичну відкритість, зменшення тиску адміністративного регу­лювання.

Стабільний валютний курс є запорукою стабільності цін для підприємств, які займаються експортно-імпортними операціями.

Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечувати захист інвестора від інвестиційних ризиків (непередбачуваних фінансових втрат капіталу і доходів)[3].

Податкова політика держави також вважається одним із ва­гомих напрямків регулювання інвестиційної діяльності.

Податкова політика держави має сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні через:

- розширення бази оподаткування шляхом скасування пільг, які безпосередньо не пов'язані з інноваційною та інвестиційною діяльністю;

- запровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктами - платниками податків;

- запровадження оподаткування нерухомості;

- підвищення рівня сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- недопущення подвійного оподаткування нерезидентів.

   Значний вплив на рівень інвестиційної активності має грошово-кредитна політика держави, яка проводиться Національ­ним банком України, і в рамках якої можуть застосовуватися інструменти прямого державного регулювання. У даному, випад­ку об'єктом регулювання виступає грошова маса, яка у від­повідних співвідношеннях з основними макроекономічними по­казниками позитивно або негативно впливає на економічне зро­стання в країні та на рівень інвестиційної активності[4].

     Переважна більшість прямих іноземних інвестицій надходить в Україну шляхом створення спільних українсько-зарубіжних під­приємств. На самому початку їх створення очікувалося, що вони будуть функціонувати саме у виробничій сфері. Для цього в країні була прийнята Державна програма заохочення іноземних інвести­цій, створена пільгова система оподаткування. Українське законо­давство про іноземні інвестиції вважалось найбільш прогресивним з усіх створених у країнах СНД. Проте спільні підприємства в Україні розвивають свою діяльність переважно у сфері торгівлі і послуг, займаються посередницькою діяльністю, паралельно нала­годжуючи і власне виробництво. Для розвитку спільних підпри­ємств з прямими іноземними інвестиціями, які б займалися вироб­ництвом, потрібно розробити такі законодавчі акти, які б стиму­лювали саме їх виробничу діяльність. А пільги слід було б надава­ти саме тим підприємствам, які виготовляють продукцію, і тільки тим, які розробляють нові технології, нові види продукції. Тому зважена і економічно обґрунтована державна стратегія формуван­ня спільних підприємств є необхідною умовою їх ефективного функціонування[3].

Отже, основною метою регулювання інвестиційного клімату є збільшення обсягів валового внутрішнього продукту, зменшення безробіття, поліпшення життєвого рівня населення.

Створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні за­лежить передусім від політичної волі виконавчої влади і створен­ня та вдосконалення відповідної нормативно-правової бази. Проте перспективи на покращення інвестиційного клімату в Україні залежать не тільки від дій влади, але й від наполегливості потенційних інвесторів у справлянні впливу на владу. Так чи інакше, але капітал має здатність накопичуватись і вимагає вкладення. Рано чи пізно баланс інтересів між владою і капіталом встановиться, і процес покращення інвестиційного клімату набуде незворотного характеру [5].