3. Дайте порівняльну характеристику трьох освітніх парадигм.

Нові освітні парадигми ”ускладнюють” педагогічну діяльність як педагога, так і керівника, підвищуючи вимоги передусім до їх особистісних якостей. Як і у всі попередні періоди, в наш час побутує істина, що особа педагога, керівника має визначальне значення для розвитку освіти.

Найбільш очевидна основа – виділення конкретно-історичних освітніх парадигм, що характеризують освітні системи якісно відмінних соціально-історичних організмів. В рамках цієї системи структуризації на парадигмальному рівні виділяються найбільш характерні риси освітніх систем певної епохи, певної історико-культурної спільноти. Серед них виокремлюють такі:

Сімейно-племінна освітня парадигма (9-10 тис.років до н.е). Обряди магічно-ритуального характеру, вплив засобами первісного мистецтва. Визнання та дотримання табу і таїнств успіху. Визначне місце посідає потреба передачі життєвого досвіду. Активна участь у ритуальних, статусно-рольових іграх.

Освітня парадигма Давнього Сходу визначається як релігійно-корпоративна освіта патріархально-державницького спрямування. Виховання готовності до загробного життя, стійкості перед життєвими негараздами, сповідування цінностей помірності, визнання вищості божественних сил. Освіта та виховання здійснюються згідно із соціально-становим призначенням людей: ”Володар має бути володарем, сановник – сановником, батько – батьком, син – сином”(Конфуцій). Поміж людських здібностей домінують духовно-моральні цінності.

Посткласична освітня парадигма характеризує розви­ток освіти протягом всього XX століття, її важко охарактери­зувати з точки зору змісту освіти, оскільки саме в XX столітті в цій сфері відбулися дуже радикальні зміни. Посткласична освітня парадигма у найбільш загальному вигляді може бути охарактеризована як погранична. З одного боку, вона за багатьма напрямками завершує ту глобальну духовно-освітню революцію, що розпочалася з епохи Відродження, і знаменує практичне виконання більшості освітніх завдань, що ставилися в ту епоху, у крайньому випадку, у розвинених державах. З іншого боку, в рамках посткласичної освітньої парадигми формується новий проблемний порядок денний для глобальних освітніх змін і відповідно – нової глобальної духовно-освітньої парадигмальної революції XXI ст.

Найбільш значущою характеристикою філософсько-методологічної складової посткласичної освітньої парадигми слід вважати своєрідне зближення філософських та педагогічних систем.

4. Поясніть, у чому полягає специфіка навчальної діяльності.

Научіння може відбуватися спонтанно, неусвідомлено, нецілеспрямовано, а навчання припускає активність суб'єкта. Коли мова йде про активність, можна говорити про діяльність. У широкому сенсі діяльність - це динамічна система взаємодії людини зі світом або специфічна активність, спрямована на задоволення потреби. Людська діяльність містить у собі: потребу як неусвідомлюваний стан нестатку в чому-небудь, що виступає джерелом активності; мотив як усвідомлювану причину, що лежить в основі вибору дій і вчинків; мету як усвідомлений образ передбаченого результату, на який спрямована дія людини; задачу як дану у визначених умовах мету діяльності, що має бути досягнута перетворенням цих умов.

Навчальною називають таку діяльність, у якій провідним мотивом виступає пізнавальний інтерес або психічний розвиток індивіда. Навчальна діяльність складається з таких основних ланок: навчальної мети, способу виконання, контролю й оцінювання. Структура навчальної діяльності може бути представлена в такий спосіб: пізнавальний мотив - пізнавальна мета - пізнавальна задача - пізнавальні дії - контроль - оцінювання.

Навчальна діяльність являє собою процес, у результаті якого людина цілеспрямовано здобуває нові або змінює наявні в неї знання, уміння, навички, удосконалює та розвиває свої здібності.

Навчальна діяльність припускає два взаємозалежних процеси: научіння та навчання. Научіння - це свідомий процес, що припускає спільну діяльність учня й учителя. Коли говорять про научіння, традиційно наголошують на діяльності вчителя. Навчання як аспект навчальної діяльності більше пов'язане з діяльністю учня, його навчальними діями для розвитку здібностей і придбання необхідних навчальних компетентностей.