24. Інфраструктура ринку та її елементи

Інфраструктура ринку - комплекс допоміжних сукупних інститутів і ланок, служб, підприємств, організацій, які забезпечують ефективну та безперебійну роботу ринку.

Вона містить такі підсистеми:

1. Організаційно-технічну:

- товарні біржі;- оптові ринки; - аукціони, в т. ч. земельні; - торгово-промислові палати; - сервісні центри; - ярмарки; - транспортні комунікації; - рієлтерські фірми тощо.

2. Фінансово-кредитну:

- банки; - фондові біржі; - валютні біржі; - фінансові небанківські інститути; - страхові та лізингові компанії; - інвестиційні, пенсійні та інші фонди; - ощадні каси, ломбарди.

3. Державно-регулятивну:

- законодавче регулювання ринкових відносин; - біржі праці (служби зайнятості); - ліцензійні палати; - податкова система;

- митна система; - державні фонди (фонди підтримки малого і середнього бізнесу).

4. Науково-дослідне та інформативне забезпечення:

- науково-дослідні установи; - реклама, інформаційні установи і центри, юридичні консультації.

У розвинутих країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатока-нальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі.

Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів

25. Основні аспекти торгового капіталу та сферу його функціонування

Торговий капітал – це капітал, який використовується у сфері обігу і який об-слуговує процес реалізації товарів.

У процесі поглиблення суспільного поділу праці на певному етапі розвитку товарно-грошових відносин і сфери обміну як складової суспільного відтворення від-бувається відокремлення товарної і грошової форми капіталу у відносно самостійні види капіталу:

- торговий;

- позичковий.

Метою торгового капіталіста, як і промислового, є отримання прибутку. Він при-власнює його на тому підґрунті, що торговий капітал виконує функції, які необхідні для відтворення усього суспільного капіталу, який обслуговує стадію Т-Г' в кругооборот! промислового капіталу, опосередковано сприяє зростанню додаткової вар-тост!.

«Торговий капітал, - підкреслює Карл Маркс, - не створює ні вартості, ні до-даткової вартості, а лише опосередковує їх реалізацію «. Але оскільки він обслуговує необхідну фазу пронесу виробництва, то « ... повинен таким чином приносити серед-ній річний прибуток, як і каштал, який функціонує в різних галузях виробництва «.

Джерелом торговелъного прибутку е додаткова вартість, яка створюеться в сфе-рі матеріального виробництва, частину якої привласнює торговець. Цією частиною промислові капіталісти діляться з торговцем за те, що він реалізує їх товари. Таким чином, торговий прибуток - це особлива перетворена форма додаткової вартості, що створюеться найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється тор-говими підприємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловими ка-піталістами.

Розподіл додаткової вартості між промисловими і торговельними капіталістами відбувається стихійно в результаті гострої міжгалузевої конкурентної боротьби.

Першим етапом розвитку торгового капіталу найдавнішою його формою був ку-пецький капітал. В історії розвитку товарно-грошових відносин він відігравав склад-ну і суперечливу роль.

З одного боку, він створював умови для розвитку капіталістичних відносин, оскільки стимулював процеси накопичення і концентрації грошових коштів в руках вузького кола осіб, руйнував натуральні засади виробництва, посилював диференці-ацію товаровиробників, формував і розширював світовий ринок.