- •Шпора 1
- •Шпора 2
- •Шпора 3
- •Шпора 4
- •2. Економтеорія в системі економічних наук та її функції.
- •3. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.
- •Шпора 5
- •1. Система економічних законів, їх суть і класифікація.
- •2. Економічна теорія в системі економічних наук та її функції.
- •3. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.
- •4. Основні фактори суспільного вир-ва: сутність і співвідношення.
- •7. Економічні інтереси і потреби: діалектика взаємозв’язку.
- •9. Економічна система: сутність та структурні елементи.
- •10. Продуктивні сили як матеріальна основа виробництва та їх складові елементи.
- •11. Суспільний поділ праці і структура продуктивних сил.
- •14.Організаційно-ек. Відносини: суть і структура.
- •21. Товарна форма організації суспільного вир-ва: її суть та форми.
- •22. Товар та його властивості.
- •23. Вартість і ціна: взаємозв’язок та альтернативні теорії.
- •24. Розвинута (загальна) форма товарного вир-ва: сутність та основні риси.
- •25. Сутність на процес еволюції грошей(г).
- •28. Прибуток, його суть та норма. Осн. Теорії прибутку.
- •30. Ринкові відносини, їх суб’єкти та об’єкти. Ринкова інфраструктура.
- •39. Перетворення грошей у капітал і формула його руху.
- •46. Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі. Розподіл доходів.
- •48. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили.
- •49. Фактори розширеного відтворення робочої сили суспільства.
- •50. Господарський механізм (гм), його сутність і елементи.
- •51. Економічна система монополістичного капіталізму.
- •52. Фінансово-монополістичні групи (фмг) і фінансова олігархія.
- •53. Економічна система соціалізму: теорія і практика.
- •54. Сутність і ознаки змішаної економіки.
- •55. Чинники загальної кризи і розпаду світової системи соціалізму.
- •56. Зміст перехідної економіки: загальне і особливе.
- •57. Світове господарство: його суть та структура.
- •58. Міжнародні економічні відносини та їх форми.
- •59. Закон грошового обігу: сутність і значення.
- •60. Структура економічних відносин: критерії класифікації.
- •8. Єдність і суперечності в с-мі інтересів.
- •16. Екон теорія й ек політика: діалектика взаємозв'язку.
- •18. Власність як ек-на категорія, її суть, види та форми.
- •19. Власність на засоби в-ва та способи з'єднання факторів вир-ва.
- •34. Сутність кредиту та його форми.
- •35. Капітал п-ва та його кругообіг.
- •36. Основний і оборотн капітал.
- •38. Первісне нагромадження капіталу.
- •41. Сутність з/п. Номінальна і реальна з/п.
- •43. Ек функції держави та її роль в ек-ному розвитку.
- •44.Сусп продукт, його форми.
- •47. Важелі держ регул-я розподілу доходів.
- •20. Трансформація відносин власності на засоби вир-ва в Україні.
- •Путеводитель.
- •Путеводитель 2
- •Шпора 6
- •33. Процент та його економічна природа: ставка і норма процента.
- •34. Сутність кредиту та його форми.
- •35. Капітал підприємства та його кругообіг: форми, стадії.
- •36. Основний та оборотний капітал підприємства.
- •22. Ефект від збільшення масштабу виробництва та його відображення у характері виробничої функції та функції витрат
- •35. Ринково-продуктова стратегія підприємства-монополіста (визначення ціни та обсягу виробництва). Деякі варіанти стану фірми-монополіста в короткому періоді.
- •12. Цінова еластичність По: суть, методика обчислення, чинники.
- •10. Зміст поняття "попит". Індивідуальний та ринковий попит. Закон попиту і обгрунтування його дії.
- •11. Аналіз змін у попиті й у розмірі (обсязі) попиту. Чиники попиту.
- •38. Механізм установлення рівноваги п-ства в довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції (мк).
- •42. Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, суперечності, ефективність.
- •30. Ринкові відносини, їх суб’єкти та об’єкти. Ринкова інфраструктура.
- •47. Необхідність та важелі державного регулювання розподілу доходів.
- •42. Форми господарювання в сільському господарстві та їх особливості в різних країнах.
- •43. Економічні функції держави та її роль в економічному розвитку.
- •44. Суспільний продукт та його форми.
- •41. Сутність заробітної плати. Номінальна і реальна заробітна плата.
- •38. Первісне нагромадження капіталу: суть та методи.
- •29. Інституціональні основи ринкової економіки.
- •8. Єдність і суперечності в системі інтересів.
- •16. Економічна теорія й економічна політика: діалектика взаємозв’язку.
- •53. Економічна система соціалізму: теорія і практика.
- •35. Капітал підприємства та його кругообіг: форми, стадії.
- •39. Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів
- •31. Стратегія поведінки п-ства за умов досконалої конкуренції (дк). Два підхода до максимізації прибутку.
- •Шпора 7
- •Шпора 9
3. Загальні методи наукового пізнання та їх використання.
Термін “метод” походить від грецького слова “methodas”, яке означає шлях до чогось. В економічній теорії метод ― це шлях пізнання системи економічних відносин у їх взаємодії з розвитком продуктивних сил, мисленного відтворення цієї взаємодії в теорії діалектики. Головними методами економічної теорії є: 1) філософські та загальнонаукові принципи (розвитку, суперечності, детермінізму, взаємодії, об’єктивності, аналізу й синтезу, системності тощо); 2) закони діалектики (з. єдності і боротьби протилежностей, з. кількісно-якісних змін і з. заперечення заперечення); 3) категорії діалектики (кількість і якість, сутність і явище, зміст і форма та ін.); 4) закони і категорії економічної теорії (з. вартості, грошового обігу тощо; категорії вартість, гроші, прибуток та ін.). Три перші структурні елементи діалектичного методу дослідження не механічно накладаються на економічні явища і процеси, а відображаються через предмет і метод екон. теорії як науки. Найпростіший елемент діалектичного методу ― м. абстракції, що означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих зв’язків. М. абстракції тісно пов’язаний з поняттям конкретного ― цілісного об’єкту в єдності з його різноманітними сторонами, властивостями, рисами. Ядром діалект. м. є принцип суперечності. Так, товар ― це єдність двох протилежних сторін: споживчої вартості й вартості. У процесі взаємодії таких суперечностей відбувається розвиток екон. явищ і процесів, а їх єдність і боротьба ― є джерелом їх еволюції. Також використовуються методи історизму (екон. явище досліджується в екон. системі на різних етапах її розвитку), м. аналізу й синтезу, індукції та дедукції; моделювання, діаграми, математичні формули, графіки; принципи граничності, теорії оптимуму.
4. Основні фактори суспільного вир-ва: сутність і співвідношення.
Трьома основними факторами сусп вир-ва є: капітал, земля, праця. Але деякі вчені виділяють і четвертий фактор ― підприємницький талант (здібності). Кожний із факторів створює свою частину доходу. Капітал, під яким розуміють переважно засоби виробництва, приносить прибуток, земля ― ренту замлевласникові, праця ― платню робітникові; п/п талант приносить додаткові доходи підприємцю. Зараз окремими факторами виробництва ще називають також ризик, інформацію, час. Речові фактори виробництва називають ще природніми, об’єктивними, а працю людини ― суб’єктивним фактором. Речові фактори вир-ва самі не є капіталом, вони перетворюються у нього лише тоді, коли слугують засобом експлуатації найманої робочої сили, коли вони є матеріальним носієм певної суспільної форми, тобто певного виробничого відношення. Засоби вир-ва ― це речові фактори, які беруть участь у створенні споживчої вартості товарів, але вартості (і додаткової вартості також) не створюють. Їхня вартість лише частково переноситься на новостворений продукт конкретною працею робітника. Праця ― це цілеспрямована, доцільна і свідома діяльність людей, в процесі якої вони змінюють зовнішню природу. Предмети праці ― це речовини природи, на які люди діють у процесі праці, піддаючи їх обробці. Засоби праці ― це речі або їх сукупність, якими людина діє на предмети праці, а також усі матеріальні умови процесу праці (будівлі, споруди, дороги, канали). Якщо процес праці розглядати як його результат (продукти), то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці ― як засоби виробництва. 5. Виробничі ресурси. Ринок економічних ресурсів - всі види ресурсів, які використовуються в процесі виробництва товарів і послуг. До них відносяться: 1) природні ресурси – земля, вода, тваринні і рослинні ресурси; 2) трудові ресурси – люди з їх здібностями виробляти продукти і послуги; 3) засоби виробництва – виробничі будівлі, споруди, устаткування, інший основний і оборотний капітал, які називаються інвестиційними ресурсами чи виробничим капіталом; 4) підприємницькі здібності. Ціни на всі види ресурсів в ринковій економіці формуються під впливом попиту і пропозиції аналогічно цінам готової продукції. Ціною природних ресурсів є рента, трудових ресурсів – з/п, виробничих ресурсів – процент, підприємницьких здібностей – процент. Фірма чи підприємство прагне використати ренту в такій кількості і сполученні, яке дозволило б їй одержати максимальний прибуток. З боку окремої фірми попит на ресурси визначається їх граничною доходністю. Гранична доходність змінного ресурсу повільно знижується згідно з законом спадної віддачі. Фірма розширюватиме використання ресурсів поки його гранична доходність вища від граничних витрат до моменту, коли ці два показника зрівняються. В умовах, коли попит фірми на ресурс становить незначну частку ринкового попиту на нього граничними витратами ресурсу для цієї фірми дорівнюють ціни. Фірма прагне вибрати таке сполучення використаних ресурсів, яке б забезпечило їй мінімальні витрати. Це можливо, якщо гранична доходність цього ресурсу пропорційна його ціні. 6. Корисність та гранична корисність продукту: теорія, практика. Економісти вважають, що конкретні потреби споживачів можуть задовольнятися наступними одиницями продуктів, згідно із законом спадної граничної корисності. Товар має корисність, якщо він може задовольнити потребу. Корисність – це спроможність товару задовольнити потребу. Корисність товару або послуги – це задоволення або насолода, яку отримують від їх споживання. Характерні риси: 1) “корисність” і “користь”, або “функціональна придатність” не є синонімами. Картина Пікасо може не приносити користі з практичної точки зору, але мати величезну користь для знавців мистецтва; 2) корисність є суб’єктивним поняттям, корисність конкретного продукту може бути дуже різною для різних осіб; 3) оскільки корисність суб’єктивна, її важко виміряти кількісно. Проте з метою наочності, ступінь задоволення потреб вимірюється “ютилями”. Загальна корисність – це сумарна величина задоволення чи насолоди, яку отримує особа від споживання деякої конкретної кількості продукту. Гранична корисність – це додаткове задоволення, яке споживач отримує від додаткової одиниці цього продукту. Точніше, гранична корисність – це зміна загальної корисності внаслідок споживання однієї додаткової одиниці продукту. Уявлення, що гранична корисність буде знижуватись в міру того, як споживач буде отримувати додаткові одиниці деякого конкретного продукту, відоме як закон спадної граничної корисності.