2. Об'єкти психологічного управління у господарській організації

2.1 Особистості.

Особистість в суспільних науках розглядається як особлива якість людини, придбання в соціокультурному середовищі в процесі спільної діяльності і спілкування.

Як зазначає відомий радянський психолог С.Л. Рубінштейн: "Якщо ви хочете вивчити і охарактеризувати людини, дайте відповідь на три основних питання: чого він хоче? Що він може? Що він є?"

Перший з цих питань передбачає визначення мотиваційної сфери поведінки людини і спрямованості особистості.

Другий - професійної кваліфікації особи і її здібностей.

Третій - її типологічних, характерологічних та інших соціально (в тому числі і професійних) значущих якостей.

Розглядаючи індивідуально-психологічні властивості особистості, дуже часто говорять про наступні властивості, знання яких дозволяє знайти індивідуальний підхід до кожного співробітника.

Самооцінка. Поняття самооцінки тісно пов'язане з цінністю, значущістю, якою індивід наділяє різні сторони своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка виконує захисну і регуляторну функції, впливаючи на поведінку, діяльність і розвиток особистості, взаємини з іншими людьми. Самооцінка може характеризуватися за такими па-параметрами:

1) рівня (низька, середня, висока)

2) співвідношенню з реальною успішністю - адекватна і неадекватна (завищена або занижена).

3) Особливостям будови (конфліктна або безконфліктна).

Я-концепція.

Це система специфічних переконань, за допомогою яких людина визначає, хто він є. Я-концепція складається з елементів, психічних моделей, за допомогою яких він організує своє життя і обробляє соціальну інформацію, сприймаючи, запам'ятовуючи і оцінюючи себе й інших.

Я-концепція містить в собі не тільки переконання, хто ми є, а й уявлення про те, какими ми прагнемо бути (Я-бажане).

Темперамент

Це сукупність динамічних характеристик людини, що виявляються в загальній активності (обсяг взаємодії з оточенням, ініціативність, готовність до дії), в особливостях моторики (темп, ритм, швидкість, загальна кількість рухів, їх амплітуда), в емоційної (вразливість, збудливість, імпульсивність, швидкість виникнення емоцій, їх сила, швидкість зміни.) Найбільш відомою класифікацією властивостей темпераменту являється класифікація Гіппократа, який виділив 4 типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, меланхолійний і флегматичний.

Характер

Характер визначають як індивідуальне поєднання стійких психічних особливостей конкретної людини, що задає типовий для нього спосіб поведінки і емоційного реагування в певних життєвих обставинах. В даний час стала досить популярною теорія про акцентуаціях характеру, розроблена К. Леонгардом.

Акцентуація - це крайній прояв норми, що визначають, в числі інших, індивідуальність особистості та її прояви.

Особистості. Моделі поведінки особистості.

В рамках кожної з теорій, що прагнуть пізнати і вивчити особистість і поведінка людини створена власна модель особистості. З деякими з моделей ми вже познайомилися в рам-ках вивчених тем: "Психологічні основи економічної поведінки", "Психологія праці" та ін

Процес моделювання дозволяє поглибити і розширити уявлення про систему та проходячих в ній процесах.

Назва підходу причин поведінки Фактори, що впливають на поведінку. Що потрібно знати про об'єкт для використання моделі

Мотиваційна теорія Маслоу Структура потреб (5-7 видів) та їх диспозицію. Мотивація на базі незадоволення потреб.

Теорія очікування Очікування досяжності результату і винагороди та їх значення. Мотивація як функція очікування з приводу виконуваності завдання, отримання бажаного винагороди.

Теорія справедливості Суб'єктивна оцінка витрат і винагороду в порівнянні з витратами працівників.

Лідерська теорії Стилі, методи прийоми управління є відображенням сприйняття персоналу

Теорія лідерства К. Левіна Авторитарний стиль, якщо підлеглі-виконавці, Попустительний стиль, якщо підлеглі - самостійні творчі особистості

Демократичний стиль, якщо підлеглі - згуртована група єдино думців.

Ситуаційна теорія лідерства Врума - Йеттона Параметри ситуації:

1) наявність або відсутність явно кращого рішення;

2) наявність або відсутність досвіду у вирішенні подібних завдань та необхідної інформації,

3) ступінь структурованості проблеми;

4) відношення підлеглих до впровадження рішення;

5) прогноз поведінки підлеглих у випадку одноосібного ухвалення рішення керівником;

6) ступінь поділу підлеглими цілей організації і мотивують їх ці цілі; можливість розвитку конфліктної ситуації у зв'язку з обговоренням і прийняттям того чи іншого варіанту рішення.