2. Поняття та правовий статус акціонерних товариств

Історично товариства — це традиційна форма підприємництва. У світовому бізнесі виробилося кілька видів товариств, відмін­ність між якими полягає в:

• способах формування та функціону­вання статутного капіталу;

• межах відповідальності учасників за зобов'язаннями товариства.

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами Законом України «Про господарські товариства» визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені¹.

З зазначеної статті випливає, що господарські товариства мають статус юридичної особи. Господарському товариству як юридичній особі притаманні такі ознаки: організаційна єдність, майнова відокремленість, наявність цивільної правоздатності і дієздатності, самостійна майнова відповідальність, господарське товариство виступає у господарських право­відносинах від свого імені².

Серед господарських товариств вагоме місце посідає т. зв. товариство капіталів. Особливості його правового статусу виражає визначення «акціонерне». Такі особливості зумовлені акціонерною власністю, акціонер­ним способом формування і функціонування статутного фонду товариства. Тому ці това­риства в законодавстві та юридичній літе­ратурі дістали назву «акціонерні».

Правове становище акціонерних това­риств (далі – АТ) регулюється низкою нормативних актів. Це, зокрема, Господарський кодекс України (ст. 80-91), Цивільний кодекс Украї­ни (ст. 152-162), Закон України «Про госпо­дарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ (ст. 24-49), Закон України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон про АТ) від 17 вересня 2008 року № 514.

Зважаючи на важливість застосування Закону про АТ окрему увагу слід приділити порядку вступу його в дію.

Згідно з пунктом 1 Прикінцевих і перехідних положень Закону про АТ, цей Закон набув чинності через 6 місяців з дня його опублікування, тобто 30 квітня 2009 р. (Закон опубліковано 29 жовтня 2008 р. в газеті «Урядовий кур'єр» № 202).

Згідно з абз. 3 Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – ДКЦПФР) від 14 липня 2009 р. № 8 «Щодо порядку застосування окремих положень розділу «Прикінцеві та пере­хідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» у зв'язку з набранням ним чинності», через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 30 квітня 2011 р.) втрачають чинність статті 1—49 Закону України «Про господарські товариства», у частині, що стосується АТ.

АТ, які створені після 29 квітня 2009 р., мають функціонувати у відповідності з новим Законом. Своєю чергою, стату­ти та інші внутрішні документи АТ, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповід­ність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом 2 років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 30 квітня 2011 р.).

АТ звільняються від сплати реєстраційного збору під час реєстрації змін до Статуту товариства або статуту у новій редакції у зв'язку з при­веденням його у відповідність із цим Законом.

Акціонер АТ, статут якого не приведено у відповідність з нормами цього Закону, має право після закінчення зазначеного у цьому пункті строку звернутися до суду з позовом про приведення статуту АТ у відповідність із цим Законом.

Відповідно до абз. 6 Роз'яснення від 14 липня 2009 р. № 8 (зі зміна­ми та доповненнями від 21 липня 2009 р.), приведення діяльності від­критих та закритих АТ у відповідність із новим Законом потребує здійснення таких дій:

• внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування АТ з відкритого та закри­того АТ на публічне АТ, або з відкритого та закритого АТ на при­ватне АТ — за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а-також виконання всіх інших вимог Закону про АТ;

• приведення внутрішніх документів товариства у відповідність з вимогами Закону про АТ та статуту товариства.

Датою приведення діяльності ВАТ і ЗАТ у відповідність із вимога­ми нового Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які також передбачають зміну найменування АТ з ВАТ на публічне/приватне або ЗАТ на публічне/приват­не АТ.

З метою виконання вимог законодав­ства щодо строків приведення статутів та інших внутрішніх документів АТ у відповідність з вимо­гами нового Закону товариствам рекомендується прийняти у 2010 році на річних загальних зборах рішення про внесення змін до статуту (викладен­ня статуту у новій редакції) у зв'язку з приведен­ням діяльності товариства у відповідність з вимо­гами нового Закону.

Якщо після набрання чинності Законом про АТ загальними зборами АТ, створеного до набрання чинності цим Законом, прийнято рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства, деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане привести свою діяльність у відповідність із цим Законом та внести відпо­відні зміни до статуту та інших внутрішніх документів товариства.

Невнесення таких змін до статуту та інших внутрішніх документів АТ є підставою для відмови в державній реєстрації випуску цінних паперів цього товариства.

У разі, якщо, починаючи з 30 квітня 2009 р., загальними зборами ВАТ або ЗАТ прийнято рі­шення про зміну розміру статутного капіталу товариства (збільшення або зменшення розміру статутного капіталу), деномінацію акцій та емісію цінних паперів, таке товариство зобов'язане при­вести свою діяльність у відповідність із цим За­коном до реєстрації ДКЦПФР відповідного ви­пуску цінних паперів.

АТ до приведення у відпо­відність із нормами Закону про АТ статуту та інших внутрішніх положень АТ мають керуватися у своїй діяльнос­ті з 30 квітня 2009 р. по 30 квітня 2011 р. Законом України «Про господарські товариства» та відпо­відними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами регулюються взаємовід­носини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.

АТ, які, починаючи з 30 квітня 2009 р., приве­ли свою діяльність у відповідність до нового Закону, мають керуватися у своїй діяльності За­коном про АТ та відповідними підзаконними нормативно-право­вими актами. Цими ж актами регулюються взає­мовідносини товариства з акціонерами, інвесто­рами, органами державної влади та іншими осо­бами.

Також, починаючи з 30 квітня 2009 р., всі АТ, в тому числі й ті, що не привели свою діяльність у відповідність із Законом про АТ, зобов'язані керуватися у своїй і діяльності нормами:

• Цивільного кодексу України;

• Господарського кодексу України;

• Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»;

• Закону України «Про національну депозитар­ну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»;

• Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

• Закону України «Про управління об'єктами державної власності».

Крім того, починаючи з 01 травня 2011 р., всім акціонерним товариствам необхідно виконувати всі вимоги Закону про АТ в повному обсязі, в тому числі положення ч. 2 ст. 20 Закону щодо виключно бездокументарної форми існування акцій (з 30 жовтня 2010 р.).

Починаючи з 30 квітня 2009 р., збори засновників АТ приймають рішення про заснування публічного або приватного АТ відповідно до нового Закону про АТ.

Таким чином, до 30 квітня 2011 р. в Україні мають існувати 4 види АТ: ВАТ і ЗАТ, які керуватимуться вимогами Закону України «Про господарські товариства», і публічні (далі – ПАТ) і приватні (далі – ПрАТ) (новостворені, а також АТ, що привели свою діяльність у відповідність із новим Законом), які керуватимуться новим Законом¹.

Закон про АТ проти інших нормативних актів детальніше визначає порядок ство­рення, діяльності, припинення, виокремлен­ня акціонерних товариств, їхній правовий статус, права та обов'язки акціонерів. Від­повідно до статті 3 Закону про АТ АТ— господарське товариство, статут­ний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однако­вої номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

АТ не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосову­ватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не можуть застосовува­тися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, визна­чених статутом товариства, відповідають за зобов'язаннями то­вариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм ак­цій.

АТ може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у АТ.

Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законо­давством порядку. Повне найменування АТ українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (АТ).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами)¹.

Визначення поняття АТ як господарського товариства, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями, відповідає в основному відповідним положенням Закону України «Про господарські товариства» (ст. 24), ГК (ч. 2 ст. 80), ЦК (ст. 152) з новаціями, що стосуються посвідчення акціями корпоративних прав. У ч. 1 ст. 3 закріплені найбільш істотні ознаки АТ, що, власне, дали йому цю назву — акціонерне (наявність акцій як найдрібнішої частки статутного капіталу, в результаті володіння якими виникають корпоративні права, що посвідчуються специфічним цінним папером з тією ж назвою — акція).

Першочергово АТ — юридична особа, один із видів господарських товариств. Його при­мітна риса — формування статутного капі­талу шляхом випуску (емісії) акцій.

Для цього статутний капітал ділиться на визначену кіль­кість акцій однакової номінальної вартості (вона має бути не меншою ніж 1 копійка, сума номіналів усіх акцій має дорівнювати розміру статутного капіталу). На етапі створення АТ засновники мають пер­шими оплатити випущені акції, тим самим вони сформують статутний капітал. Він стає майновою базою для розвитку товариства. Засновники — власники акцій набувають відповідних корпоративних прав: брати участь в управлінні АТ, отримува­ти дивіденди, частину активів у разі ліквідації товариства та інші.

Потім АТ може збільшувати статутний капітал, проводячи другу, третю й наступні емісії цінних паперів (додаткові емісії) або збільшуючи номінальну вартість уже випущених.

АТ може випускати акції:

1. За типом: прості та привілейовані. Перші надають їх власникам однакові права, а власники других мають переважні, порівняно з власниками простих акцій, права на отримання дивідендів, частини майна АТ у разі його лікві­дації тощо, а от щодо можливості управління АТ їх права обмежуються.

2. За формою існування: документарні та бездокументарні. Випуск перших передбачає виготовлення та видачу акціонерам сертифі­катів акцій. Натомість бездокументарні існу­ють тільки в електронному вигляді й обліко­вуються на рахунках у цінних паперах, які веде зберігач. Власнику бездокументарної акції ви­дають виписку з рахунка в цінних паперах¹.

У ч. 2 ст. 3 Закону про АТ закріплено другу ознаку АТ як класичного об’єднання капіталів: розмежування відповідальності АТ і його акціонерів. Згідно з цим принципом АТ не відповідає за зобов'язаннями своїх акціонерів, а також до нього та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції у разі вчинення акціонерами протиправних дій. У свою чергу, акціонери як власники акцій (тобто особи, які вже виконали свій майновий обов'язок перед АТ щодо повної оплати акцій) несуть не майнову відповідальність за зобов'язаннями АТ, а лише — ризик збитків, пов'язаних з діяльністю АТ, у межах вартості належних їм акцій. Цей принцип відповідальності традиційно (в законодавстві країн розвинених ринкових відносин, у вітчизняному — дореволюційному, періоду НЕПу, а у пострадянському, що діяло до набуття чинності ГК та ЦК, тобто до 1 січня 2004 р.) визначається як обмежена відповідальність акціонерів (при цьому мається на увазі не безпосередня відповідальність акціонерів своїм майном/коштами, а так звана опосередкована відповідальність, відповідно до якої акціонер втрачає певні можливості майнового характеру (наприклад повернення сплачених за акції коштів у разі банкрутства АТ).

Разом з тим, одна особа — акціонер одночасно може бути: 1) власником акцій (в результаті їх повної оплати) та 2) особою, що придбала акції товариства, які додатково розміщуються в результаті збільшення статутного капіталу АТ чи продаються товариством після їх викупу у акціонерів, сплативши при цьому лише частину їх вартості (якщо умовами емісії акцій чи їх продажу передбачена їх поетапна оплата). Відтак, цей акціонер (у разі, скажімо, недо­статності майна АТ, визнаного банкрутом, для покриття забор­гованості перед його кредиторами) нестиме відповідальність за зобов'язаннями АТ у межах неоплаченої частини акцій, щодо яких він не виконав свого майнового обов'язку перед АТ¹.

Створення АТ може відбуватися в результаті: 1) його за­снування (не передбачає правонаступництва) або 2) реорганіза­ції шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення підприєм­ницького товариства (господарського товариства іншого, ніж АТ, виду чи виробничого кооперативу) або унітарного підпри­ємства/підприємств (державного/державних, комунального/комунальних тощо) у АТ.

За загальним правилом, АТ створюється без обмеження стро­ку діяльності, проте його статутом може бути передбачений та­кий строк (календарний чи обумовлений досягненням товари­ством певної мети).

Створення АТ як юридичної особи завершується його дер­жавною реєстрацією в установленому порядку і саме з дати такої реєстрації воно вважається створеним і набуває прав юридичної особи.

АТ повинно мати повне найменування українською мовою, яке має містити назву його типу (публічне чи приватне) і орга­нізаційно-правової форми (АТ), а також мо­же мати скорочене найменування українською мовою (напри­клад, повне найменування — державне АТ «Будівельна компанія «Укрбуд», скорочене — компанія «Укрбуд»), повне та скорочене найменування іноземною мовою/мо­вами (в нашому прикладі: російською мовою: повне — государственное акционерное общество «Строительная компания «Укр­буд»; скорочене — компания «Укрбуд»; англійською мовою: повне — state joint stock company «Building company «Ukrbud»; скорочене — company «Ukrbud»)¹.