3.11.Природа Південної України у пізньоміоценовий час.

Басейн знову зменшується, і на цей раз все Причорномор'я, за винятком лише окремих районів Криму, стає суходолом. Регресія басейну викликана підняттям Причорномор'я

Звільнений від морських вод суходіл в окремих місцях зазнавав розміру і являв собою таку ж низинну рівнину. Найбільше суходіл розмивався в районах, де протікали річко­ві води; останні утворювали долини, в яких нагромаджувалися глина, пісок, мергель з прісноводною і наземною фауною молюсків. Одна з таких давніх долин знаходилася в районі сучасної долини р. Інгульця.

Значно розширилась алювіальна рівнина, розташована між ріками Південним Бугом і Дністром. Тут протягом усього нагромаджувалися алювіальні осадки з багатою прісно­водною і наземною фауною молюсків та хребетних.

Велике скупчення хребетних і рослинних решток у товщі алювію па захід від р. Південного Бугу свідчить про те, що між річковими долинами і за їх межами на півдні України існували відкриті простори, на яких жили представники гіпаріонової фауни (гіпаріони, аптилопи-трагоцеруси, олені, сіно-ставці, жирафи, мастодонти, велетенські свині, зайці та ін.). У долинах річок та балок росли верба, тополя, ільм, фікус, карій, граб, рештки яких у вигляді відбитків листя виявлені в районах м. Одеси, сіл Сеймена, Гребеників. Тварини гинули під час значних розливів річок, які затопляли не лише вододіли в районі алювіальної рівнини, але частково і навколишні рів­нини.

Площа суходолу в цей час була близька до сучасної. Відтворення біономічних та гідрологічних умов басейну цього часу являє значні труднощі, бо його осадки відомі лише в окремих районах Керченського півострова.

На суходолі була поширена тургайська флора (помірно-листопадна): верба, граб, береза, вільха, ільм, сосна, смерека, клен, тюльпанове дерево, шовковиця, терновик, бузина, виноградна лоза, лютик, молочай, фіалка, аралія, пасльонові та ін. Лісові площі розташовувалися в основному вздовж річкових долин та балок, а не вкривали приморську область.

Багатим був і тваринний світ, представники якого населяли не тільки прибережну область, а й жили далі на північ. І. Я. Яцко (1949) виявив такі рештки меотичної фауни хребетних: оленя — в с. Стратіївці на північ від м. Балти, ацератерія — в околицях с. Распопени (МРСР), а також в інших пунк­тах, згаданих раніше. Фауна хребетних була представлена в основному рослиноїдними тваринами. До складу цієї фауни, крім гіперіонів, газелей, антилоп-трагоцерусів, сіноставців, зайців, страусів та інших форм відкритих просторів, у великій кількості входили олені, жирафи, мастодонти, динотерії, безрогі носороги, які живилися переважно деревною рослинністю.

Відомі також представники річкових та прирічкових біотопів — велетенські свині, бобри та черепахи. Крім рослиноїдних тварин, тут були і хижаки: гієна, вовки, шаблезубий тигр, дрібні кішки, а з птахів — страуси, кури, орли та ін.

3.12. Природа Південної частини України у ранньопліоценовий час.

Ознаменувався скороченням морського басейну на півдні України. Про регресію моря свідчать галечники і валуни кристалічних порід, піщано-гравійні відклади з рештками скам'янілих хребетних ссавців, черепашки уніопід та інших прісноводних молюсків, виявлених в Запорізькій, Херсонськії і Одеській областях.

На початку понтичного віку морський басейн знову почав розширюватися на північ, займаючи річкові долини, що впадали в нього з вододільної рівнини. В кінці євпаторійського часу відбувається короткочасна регресія моря, а в новоросійський час понтичне море знову дося­гає таких розмірів, як і в першу половину понту.

Море протягом понтичного віку було опріснене, про що свідчить фауна молюсків, яка населяла цей басейн. У євпаторійський час море заселяли конгерії і зрідка кардіїди. У ново­російський час переважали кардіїди, досить рідко абри, пиршвенуси, дрейсени, вівіпаруси, меланопсиси, уніоніди та інші прісноводні молюски. В понтичиому морі відомі також риби (чехоня, осетер, сом, щука, окунь, линок, в'юн), черепахи, тюлені і дельфіни, рештки яких знайдені на території Західного Причорномор'я. На дні описуваного басейну відкладалися по­ роди теригенного і хімічного походження. Перші з них складені глинами і пісками, другі — мергелями і карбонатними оолітами. Значну роль в утворенні карбонатних порід відігравали черепашки молюсків.

Про глибину понтичного моря можна судити па підставі осадків і фауни молюсків.

Температура басейну, була холодною, або близькою до сучасної. Такі висновки зроблені на підставі знахідок кристалічних валунів і гальки, які були зустрінуті у товщі вапняків в Одеському районі.

Характер рельєфу суходолу, розташованого за межами понтичного басейну, як і в попередній час, ще недосить з'ясований, можна лише припускати, що основні геоморфологічні елементи його в цей час були близькі до сучасних. Гори існували в Кар­патах і Криму. Добруджа, Донецький кряж і Український кри­сталічний щит являли собою підвищену рівнину.

Коливальні рухи земної поверхні, що відбувалися в пізньопонтичний вік (босфорський час), зумовили відступання понтичного моря. Розміри його настільки скоротилися, що морські води опинились в межах сучасного Чорного і Азовського морів, і тільки східніше Присивашшя окремі ділянки Керченського півострова і, можливо, південна частина Скадовського і Голопристанського районів були покриті його водами. Крим в цей час з'єднувався широкою смугою суходолу з півднем України.

Значне зниження рівня моря призвело до розмиву понтичних і нижчезалягаючих відкладів у районі долини річок Мо­лочної, Дністра, Південного Бугу та ін. Глибокі річкові долини у наступну середньопліоценову епоху були виповнені алювіаль­ними відкладами.