3,4 Ранній період альпійської палеогеографічної ери у рівнинно – платформ енній частині України

Ранній період альпійської ери потрібно поділити на ранню г/к епоху, рання т/к епоха, пізня г/к епоха, пізня т/к епоха.

Клімат напередодні ери винятково сухий і жаркий, а вже з пізнього тріасу – вологий, але жаркий. В ранню г/к епоху рельєф височинний, бо в цей час низький рівень світового океану. Ще одна особливість – формування потужної кори вивітрювання. Вирівнювання відбувається тому що не дивлячись на низький рівень світового океану він має тенденцію до підвищення ( відбувається повільне підняття базису денудації ). По друге – тектонічна стабільність території. В рівнинній частині України вертикальні тектонічні рухи незначні, і до того ж клімат сприяв вирівнюванню (епоха пенеплену). На Українському кристалічному масиву кора перекрита відкладами пізньої юри (темні глини, сланці, пісковики). Море існувало в Добруджі, Карпатах, центральній частині Дніпрово-Донецькій западині. На передкарпатті відбувається інтенсивне прогинання земної кори, пов’язане з прогинанням рифтової структури приуроченої до пограничної області східно-європейської платформи. Карпатський прогин є сушею і похований під товщею флішу. У зв’язку із заляганням рифту у при крайовій зоні волино-поділля, закладаються долини. В інших рівнинних територія України, суша є денудаційного типу. Алювіальні рівнини пояснюється наявністю озер і боліт.

Рання т/к епоха приурочена до кінця середньої юри (Батський час) і кінець пізньої юри. В Дніпровсько-Донецькій западині присутній обширний морський басейн, який виходить на сусідні щити. Дана трансгресія є короткотривала. Після Батської трансгресії море із Дніпровсько-донецької області відступає і встановлюються теократичні умови. Після чого з початку пізньої юри відбувається нова трансгресія, яка проявляється не лише в Дніпрво-донецькій області, але й на Волино-Поділлі. Східне море має зв'язок із Чорним морем, Тетісом. Інтенсивно відкладаються гіпси. В інших рівнинних територіях відбувається малопомітні зміни.

3.5 Волино-Поділля у крейдовому періоді

В юрський період Волино-Поділля являло собою велику низовинну акумулятивну приморську рівнину, у межах якої формувалися відклади переважно озерно-болотного та алювіально-дельтового генезису.

На початку крейдового періоду більша частина Волино-Поділля була вкрита морем і являла собою складно побудований архіпелаг, розташований між відкритим морським басейном на заході і південному заході та великим материковим підняттям на сході – центральною й північно-західною частиною України.

У часи пізньої крейди (сеноман-кампан) море перекривало всю Волино-Подільську плиту, північно-західну і центральну частини Українського щита. Це – максимальна мезозойсько – кайнозойська трансгресія регіон, під час якої формувалися осади органогенно-хемогенного типу – мергелі і крейда.

3,6 Карпатський регіон України у крейдово-палеогеновий час

В крейдовий період відбувається значна регресія моря, коливання поверхні і чергування морських та континентальних умов.

В ранній епосі, а саме в неокомі продовжує існувати море, проте в здовж північної межі головного антикліналю відбувається розлом, що в подальшому призводить до вулканізму.

В пізній епосі, за більш менш стабільної, з точки зору тектонічних і неотектонічних процесів, ситуації активно розвивається флора і фауна, у різні віки. У відкладах знаходять брахіоподи, форамініфери, іноцерами(та інші).

В датський вік, в карпатській геосинклінальній зоні відклади поширені не повсюди, вони відомі лише в зовнішній антиклінальній зоні.

Палеогеновий період,а саме в палеоценову епоху карпатський регіон, як і за попередньої епохи крейдового періоду був вкритий морем, в якому весь цей час не припинялися процеси осадконагромадження. Карпатський регіон виповнювався флішовими, переважно, піщаними відкладами. Областю розмиву на північ від басейну були близько розташовані палеозойські споруди.

Клімат був теплим на протязі всього палеогенового періоду з невеликими змінами, а саме він ставав то більш наближений до семиаридного то до гумідного.

В ранньому еоцні море залишається в східному районі карпат. Теригенний матеріал для даного басейну поступає з південно-західних та північно-східних ділянок суходолу, а також з рухівського масиву.

Під час середнього еоцену в бугацький час, східний район карпат став мілководніший, що сприяло формуванню значної кількості конгломератів та пісковиків з форамініферами. В київський час пізнього еоцену море знову розпочало свій наступ, майже по всій території карпатського регіону, лише рухівський масив продовжував своє підняття.

В ранній і середній олігоцен карпатський регіон був затоплений морем. Відклади цього моря відносяться до нижньоменілітової світи, представлені чергуванням чорних та сірих аргілітів, алевролітів, пісковиків, кременистих мергелів та вапняків. Великий комплекс фауни форамініфер, риб та молюсків дає підставу вважати, що олігоценове море було мілководним, проте в центральних зонах воно було досить глибоке. Клімат в олігоцені, порівнюючи з пізнім еоценом, був холоднішим, але продовжував залишатися м’ягким, близьким до субтропічного.

В олігоцені відбувається «репетиція» орогенезу, піднімається мармарошський масив.