79.Технологія сушіння чайного листа

80. Лігнани-це димери похідних фенілпропану (С6—С3 ) , ,

фрагменти яких з'єднані С—С-зв'язком між середніми вуглецями

бічних ланцюгів: Останнім часом ці біологічно активні сполуки широко

вивчаються. Вони мають цінні фармакологічні властивості: проти-

пухлинні (подофілотоксин), стимулюючі і адаптогенні (схізанд-

рин та похідні сирінгорезинолу), антигеморагічні (сезамін), про-

тимікробні (арктиїн) та ін. Флаволігнани росторопші плямистої

виявляють гепатозахисну дію. Лігнани поширені в родинах Pinaceae, Berberidaceae, Araliaceae,

Schizandraceae, Crassulaceae, Piperaceae, де є частиною смолистого

ексудату дерев і кущів. КОРЕНЕВИЩА І КОРЕНІ ЕЛЕУТЕРОКОКАПЛОДИ ЛИМОННИКАНАСІННЯ РОЗТОРОПШІКОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ ПОДОФІЛУ

81. Ксантони-це назва походить від грецьк. xanthos, що означає ≪жовтий≫, тому

що речовини мають звичайно кремовий або жовтий колір. Ксантони звичайно поділяють на п'ять груп: власне ксан-

тони, фураноксантони, пірано- і дигідропіраноксантони, дипіра-

ноксантони, ксантолігноїди. Вивчення ксантонів пов'язане з родинами тирличеві і клузієві,

де вони переважно містяться. Ксантони виявлено також у рослинах з родин

тутові, китяткові, логанієві, аспідієві, бобові, ірисові, сумахові тощо.

Локалізуються ксантони в різних частинах рослин: квітках, плодах,

листі, стеблах, коренях, деревині.

Вважають, що ксантони беруть участь в окислювально-віднов-

них процесах, виконують захисні функції при інфікуванні рослин.

82. Звіробій звичайний Поширення. Росте по всій території України, окрім півден-

них районів, у лісах, на галявинах, берегах річок, сухих луках.

ЛРС верхівки рослин ,трава

Хімічний склад сировини. Сировина містить ксантони і лігнано-

ксантони: кількорин, макулатоксантон, катехіни; флавоноїди— квер-

цитрин (0,13 %), рутин, кверцетин, гіперин; антрахінони — гіпери-

цин, псевдогіперицин; дубильні речовини (3-8 %), ефірну олію, до

складу якої входить а- і [ї-пінен, мірцен, лімонен, гумулен та ін.

Біологічна дія та застосування. Настій трави застосовують як

бактерицидний і протистоцидний засіб.

82. Дубильні речовини(таніди) — це комплекс низько- тависокомолекулярних поліфенолів, генетично зв'язаних між собою,що виявляють дубильні властивості, мають в'яжучий смак, оса-джують білки та алкалоїди з розведених розчинів. Перша класифікація -за продуктами їх термічного розпадуна дві групи:пірогалолові (які дають при піролізі пірогалол) та пірокатехінові (які утворюють пірокатехін) -на підставі їх природної будови та хімічних властивостей на дубильні

речовини, що гідролізуються, і конденсовані. Дубильні речовини, що гідролізуються, за своєю будовоюподіляються на три групи:галотаніни — ефіри галової кислоти та сахарів;елаготаніни — ефіриелагової кислоти та сахарів;несахаридні ефіри фенолкарбонових кислот. Конденсовані дубильні речовини також поділяються на тригрупи:похідні флаванолів-3;похідні флавандіолів-3,4;похідні оксистільбенів (дифенілетилену).Значення для рослини Розчинні в клітинному соку,бу в обміні реч у росл.Частково вони відкладаються як запасні речовини і використовуються росл навесні,Був окисно-відновних і дихальних процесах,захисна роль від шкідників властивості

83. Дуб звичайнийПоширення. Зустрічається повсій Україні і є основною лісоутво-рюючою породою, особливо влісостепових районах. Площа дубових лісів досягає сотень тисячгектарів.ЛРС кора

Хімічний склад сировини. У корі містяться дубильні речо-вини переважно конденсованої групи (12%), вільна галова таелаго-ва кислоти, флавоноїди, сапоніни, вуглеводи.Біологічна дія тазастосування. Відвар використовують зов-нішньо як в'яжучий і протизапальний засіб для полоскань пригінгівітах і стоматитах, опіках і обмороженнях. Кора дуба входить до складу протигемороїдальних зборів, комплексних препаратів.

85. Гірудин є основним пептидом слинних залоз п'явки медич-

ноїУ слинних залозах п'явки містяться поліпептиди: інгібітор тром-

біну гірудин (молекулярна маса 7100), бделіни — інгібітори трип-

сину, плазміну (молекулярна маса 7000 і 5600), еглін — інгібітор

хімотрипсину і катепсину (молекулярна маса 6600-6900). Первинна

структура гірудину включає 65 амінокислотних залишків. Унікальність

його будови визначається наявністю трьох дисульфідних зв'язків

в N-кінцевій частині. С-кінцева частина багата на кислі амінокис-

лоти і відповідає за зв'язок гірудину з тромбіном. Вважають, що

реактивний центр гірудину представлений залишком лізину. П'яв-

ки продукують також ферменти гіалуронідазу, колагеназу, деста-

білазу, гістаміноподібну речовину і простагландини.

При гірудотерапії п'явки накладають на рефлексогенні точки.

Використовують цей метод при гіпертонії, тромбофлебітах, тромбо-

зах судин головного мозку, геморої, запальних процесах, захворю-

ваннях нервової системи, шкіри, в гінекології. Виготовлені з п'явок

препарати гірудон і мазь ≪Гіруф≫ мають протизапальну та тромболі-

тичну властивість. Гірудон включено до ряду косметичних засобів.__

86.Маточне молочко —Бджоли-робітниці годують матку маточним молочком, яке утворюється в їх щелепних залозах.Секрет відкладається в спеціальну воскову чарунку з личинкоюматки. Маточне молочко (апілак) одержують з маточників за допомогою шпателя або під вакуумом в асептичних умовах. Забруднення призводить до інактивації молочка. Ліофілізують апілак увакуумі при температурі 45 °С, зберігають при 0 °С в герметичних склянках, бо воно нестійке.Маточне молочко являє собою густу білувато-жовтувату сметаноподібну масу з кислуватим смаком іспецифічним запахом. До його складу входять альбуміни та глобуліни, 22 амінокислоти, ліпіди, вуглеводи, мікроелементи (магній, марганець, кальцій, хром, нікель,кобальт, цинк, залізо, сірка), вітаміни (Bt , В2, В,, В6, В| 2 , РР, Н,С), ферменти, гормоноподібні речовини, ацетилхолін, ДНК, РНК.Маточне молочко є біологічно активним і поживним продуктом з антивірусною,антимікробною дією; активізує обмін речовин, знижує рівень холестерину, стимулює кровотворення, регулює функцію залоз внутрішньої секреції, підвищує імунітет.Препарати апілак і апілактоза призначають слабким дітям,людям похилого віку, знесиленим хворим.

87. Спіруліна.— рід багатоклітинних ниткоподібних організмів з род. гормогонієві — Hormogoniophyceae, відділуціанобактерій — Cyanobacteria, царства дроб'янок — Mychota.

Спіруліна — природний компонент планктону водоймищАфрики (оз. Чад) і Центральної Америки. У багатьох країнах культивується методом біотехнології як цінне джерело білка, частішедва види — Spirulina platensis і S. maxima.Кількість білка в біомасі сиіруліни досягає 60-70 %, при харчуванні він засвоюється на 80-90 %. Склад білка характеризується збалансованим і великим вмістом незамінних амінокислот. Крімтого, містить вуглеводи (10-20 %), жирні кислоти (5-5,7 %), серед яких у-ліноленова, пальмітинова та ін.; каротиноїди (0,22-0,34 %), хлорофіл, фікоціанин, поліфосфати; нуклеїнові кислоти.Біомаса спіруліни багата на вітаміни групи В (В|, В2, В., В6, В|2),РР, Е, р-каротин, фолієву кислоту, інозитол. З важливих мікро-елементів присутні йод і залізо.Спіруліна знайшла широке застосування у вигляді біологічноактивної харчової добавки, багатої на білок, вітаміни та мікроелементи (препарати спіруліна, сплат, комплексні БАД).

88.Зміїна отрута це секрет отруйних залоз змій. Ускладній суміші органічних та неорганічних речовин головною ток-сичною частиною є токсичні білки. В медицині використовують отрути змій родів гадюка, кобра, щитомордник..У гомеопатії використовують отрути ботропсів, серед яких най-

поширенішою є жажарака (жерарака) звичайна . і гримучник страшний (каскавела) ямкоголові змії.

Тільки-но одержана отрута — це в'язка, проаора, безбарвна або жовтувата рідина. Питома вага отрути кобри —1,046, гюрзи та гадюк — 1,030-1,032. Дія на отруту води, ефіру, хлороформу, перманганату калію, УФ- та рентгенівського випромінювання призводить до втрати нею токсичності. При заморожуванні тависушуванні властивості секрету зберігаються.Отрута змій — це комплекс ферментів, білків, амінокислот,мінеральних компонентів, пігментів тощо. Токсичність її зумовлюють біілки, підсилюють пошкоджуючу дію високоактивні ферменти.За характером токсичного впливу отрути змій поділяють на двігрупи: геморагічної та нейротропної дії. Отрути геморагічної дії —

це отрути гадюкових та гримучої змії, вони містять відповідно токсичні білки — віперотоксин і крототоксин. їхня дія проявляється у руйнуванні еритроцитів, капілярів, утворенні на початку отруєння

тромбів, потім порушенні кровоспинної функції та виникненні кровотечі. Отрута кобри містить білок кобротоксин і має нейротропну__спрямованість дії. При отруєнні порушується передача нервовихімпульсів, спостерігається параліч дихального центру і скелетнихм'язів. Окрім того, всі отрути містять ферменти —фосфоліпазу А2,гіалуронідазу, оксидазу L-амінокислот, фосфодіестеразу, 5'-нуклеотидазу; отрути гадюк і щитомордника — протеази, отрута кобри ферменти ацетилхолінестеразу та лужну фосфотазу.Отрути змій застосовують для діагностики та лікування захворювань. З них виробляють ін'єкційні препарати й мазі. Ін'єкційні пре-парати віпраксин і кобротоксин з болезаспокійливою, спазмолітичною, протисудомною дією використовують для лікуванняневралгій, невритів, радикуліту, захворювань серця, нервової системи, епілепсії; віпералгін —стабілізований розчин отрути гадюкизнайшов застосування при атеросклерозі, гіпертонії, неврозах, епілепсії, тромбофлебіті, для усунення болю; епіларктин (епілептозид), стандартизований препарат отрути гримучої змії, використовують при захворюваннях нервової системи, мігрені, хореї; мазі отрутами змій віпратокс (віпракутан),віпросал, віпразид, віплетокс рекомендовані при люмбаго, міозиті, ревматизмі, невралгії.Крім того, зотрути змій виготовляють антизміїні сироватки. З окремих компонентів отрут, таких як оксидаза L-амінокислот, фосфоліпаза А2, фосфодіестераза, ендонуклеаза виготовляють хімічні реактиви для діагностики хвороб крові, нервової системи, системних захворювань.

89.Бджолина отрута виробляється отруйними залозами бджіл. У бджоли в черевці знаходяться дві отруйні залози,з'єднані з жалом, і резервуар для отрути. Коли бджола впинає жалов шкіру, отрута з резервуара по каналу жала надходить у рану. Відрив жала призводить до загибелі бджоли.Отруту одержують, подразнюючи бджіл ефіром або електричним струмом. Одна бджола дає приблизно 0,085 мг отрути. У сухому стані зберігається декілька років.До її складу входять поліпептиди (мелітин, апамін, мінімін); ферменти (фосфоліпаза А2, гіалуронідаза); ліпоїди; кислоти (мурашина,хлороводнева, ортофосфорна); амінокислоти (аланін, валін, лейцин,ізолейцин, треонін, лізин, фенілаланін, аргінін, аспарагінова кисло-та, триптофан, пролін, тірозин, цистин, метіонін, гістидин). Мелітинмає загальну токсичну, місцеву подразнювальну дію, пряму гемолітичну і гангліоблокуючу дію, підвищує секрецію глюкокортикоїдівБджолина отрута в малих дозах діє протизапально, спазмолітично, розширює судини, уповільнює згортання крові, знижує рівень холестерину.Вводять її безпосереднім жалінням (апітерапія); втиранням у шкіру вобласті хворого органа (мазі вірапін, апізартрон, форапін); за допомогою електрофорезу (таблетки аніфор), ін'єкцій (апізартрон, венапіоліп,вірапін)Препарати бджолиної отрути та апітерапія застосовуються при лікуванніревматизму, поліартритів, міозитів, радикулітів, невралгій, бронхіальної астми, мігрені, трофічних виразок, гіпертонії, тиреотоксикозів, хвороб очей

таін.

90.Бадяга-прісноводна губка,що живе в річках і ставках.В живому стані жовто-бура або оливково зелена слизувата маса.Довжина 40 см опирається на стовбори дерев,які ростуть у воді ЛРС висушені на сонці,після промивання шматки тіла губкиХСкремнезем,(скелет губки складається з голочок,які містять кремнезем)Застосуванняподрібнену сировину втирають в шкіру,що викликає почервонінням і печію,при таких захв,як радикуліт,артрит,ревматизм,є небезпека при застосуванні,недопустимо потрапляння на слизові оболонки(очі,ніс,тощо)

18