22.Хінне дерево

Поширене в дикому вигляді , в Перу ,Болівії, півден. Америці, на сх.схилах Анд, культивується. ЛРС: кора дерева після 6-7 років життя .

Склад: в корі 30 алкалоїдів в сумі від 5% до 15%, найважливіші хінін, хінідин, цинхонін, цинхонідин. Крім того є наявність хіно дубильної кислоти.

Застосування: покращує і стимулює апетит, солі хініну є протиплазматичними отрутами ( протималярійні засоби) .

24.Мак снодійний Papdver somniferum L., Рослина однорічна трав'янис-

та гола або розсіянощетиниста.Стебло прямостояче, просте або вгорі

розгалужене, заввишки 50-120 см. Листки, крім найнижчих,стеблообгортні, цілісні, великозубчасті або надрізанолопатеві, сизі. Квітки великі, двостатеві, чотирипелюсткові, одиничні, на довгих кінцевих квітконосах; пелюстки

білі, фіолетові або пурпурові, з білою, фіолетовою або жовтавою плямою при основі. Плід — куляста або барильцеподібна коробочка. Культивування маку снотворного і виробництво опію знаходиться під контролем Міжнародного комітету з наркотиків при ООН. Вирощувати мак в Україні заборонено.

Поширення. Мак культивують у Туреччині, Казахстані, Узбекистані, Румунії, Австралії, Франції, Іспанії. На переробні заводи надходить опій-сирець або відходи олійного маку у вигляді макової соломки.

Хімічний склад опію. Виявлено близько ЗО алкалоїдів різних

підгруп ізохінолінового ряду: 1) підгрупа морфіну — морфін, ко-

деїн, тебаїн; 2) підгрупа бензилізохіноліну та бензилтетрагідро-

ізохіноліну — папаверин, наркотин, нарцеїн. В опію 80% маси скла-

дають баластні речовини. У тому, який переробляють з медичною

метою, повинно бути не менш як 10% морфіну.

Опій містить 3-5% меконової кислоти, яка знаходиться як у

вільному стані, так і у вигляді солей (меконатів) з морфіном, кодеї-

ном та іншими алкалоїдами. Меконова кислота легко визначається у

вільному і зв'язаному стані за пурпуровим (червоним) забарвлен-

ням із хлоридом заліза. Наявність цієї кислоти підтверджує при-

сутність опійних алкалоїдів. Біологічна дія та застосування. Омнопон (суміш гідрохлоридів опію) і морфін призначають як болетамувальні засоби при

травмах, тривалих болях тощо. Для зменшення наркотичної дії морфіну був розроблений морфілонг, який є 0,5 % розчином морфіну гідрохлориду у ЗО % водному розчині полівінілпіролідону. Цей препарат використовують як бо-

летамувальний засіб, що не викликає пристрасті. Кодеїн (кодеїну фосфат і кодеїн-основа), кодтерпін, таблетки від кашлю призначають для заспокоєння кашлю. Папаверин є спазмолітичним засобом, що застосовують при

спазмах кровоносних судин (гіпертензія, стенокардія, мігрень),

спазмах гладенької мускулатури органів черевної порожнини, брон-

хіальній астмі. Папаверин входить до складу комбінованих препаратів: пафілін

(папаверин + платифілін), папазол (папаверин + дибазол), келіверин

(папаверин + келін), келатрин (папаверин + келін + атропін), бепа-

сал, ніковерин, палюфін, теоверин, тепафілин тощо. У гомеопатії використовується опій як засіб, що збуджує дихальний центр, відновлює кровообіг; при білій гарячці, запорах,спазмі сфінктера сечового міхура, заїканні, епілепсії, безсонні, при збудженні нервової системи.

26.Чистотіл великий-ЛРС та поширенняChelidoniiim majus L., Рослина багаторічна трав'яниста, з багатоголовим розгалуженим коренем, зовні червоно-бурим, усередині бурим.Стебло розгалужене. Прикореневі та нижні стеблові листки черешкові, верхні — сидячі,

чергові. Усі вони глибокоперисторозсічені, з трьома —

п'ятьма парами долей; долі округлі, нерівномірногородчасті, верхня частка кругліша, звичайно трилопатева; листки зверху зелені, зісподу — характерного сизого забарвлення. Квітки чотиримірні, жовті, зібрані по 3-8 у прості зонтики. Зав'язь верхня, видовжена, з дволопатевою сидячою приймочкою. Плід — багатонасіннєва видовжена коробочка. Насінини чорні, блискучі, з білим

гребенеподібним придатком. Уся рослина містить жовтий молочний

сік. Поширення. Росте по всій Україні в тінистих місцях поміж ку-

щами, у лісах; великих заростей не утворює. Хімічний склад сировини. Усі органи рослини містять алкалоїди (1,8-3 %): хелідонін, гомо-, окси-, метоксихелідонін, хелеритрин, сангвінарин, протопін, а- і (З-алокриптопін, спартеїн, берберин та ін. Алкалоїди знаходяться у чистому вигляді або зв'язані з

хелідоновою кислотою.

У траві знайдені сапоніни, флавоноїди, аскорбінова кислота, каротин,

органічні кислоти.

Біологічна дія та застосування. Застосовують настій трави чистоті-

лу, сік свіжої трави та коренів для лікування кондилом та папіломатозу гор-

лянки.У малих дозах препарати чистотілу вживають усередину при

захворюваннях печінки та жовчного міхура. В експерименті затримують ріст

злоякісних пухлин, виявляють фунгістатичну та бактеріостатичну дію на

збудників туберкульозу.У гомеопатії використовується свіжа квітуча трава разом з коренями при болях під лопаткою, гіркому присмаку у роті, сильній нудоті, зовні —при бородавках та поліпах.

28.Стефанія гладка- ЛРС та поширення Stephania

gldbra Рослина. Дводомна багаторічна ліана з великою округлою

бульбою і відростаючими від неї у нижній частині тонкими мичкуватими коренями. Стебло голе, в нижній частині здерев'яніле. Листки великі, завдовжки до 20 см, округлі, гострокінцеві, на черешках, що довші за лист-

ки. Квітки зеленкувато-жовті, в головчастих, зонтичних суцвіт-

тях. Плід — червона шаровидна кістянка із соковитим оплоднем.

Поширення. Батьківщина стефанії — Китай, Індокитай, Індія. Там

її пагони досягають у довжину 10-15 м. Роботи з інтродукції рослини

зосереджені в Батумському ботанічному саду та Закавказькій зональній

дослідній станції (Кобулеті). алкалоїд із бульб стефанії індійського походження — гіндарин (до 30 % від суми), 15-18% становить стефаглабрин (стефарин). Бульби, що вирощені у Закавказзі, містять 6-7,5 % алкалоїдів, третину

яких становить гіндарин і близько 10% — циклеанін.

Біологічна дія та застосування. Гіндарину гідрохлорид відносить-

ся до транквілізаторів і застосовується при функціональних розладах ЦНС,

виявляє седативну, легку снотворну та гіпотензивну дію. Стефаглабрину

сульфат — антихолінестеразний засіб.

30. Анабазин 31. Атропін 32.Ефедрин

33.Скополамін 34.Кокаїн 35.Морфін

36.N-метилефедрин 37.Лобелін 38.Папаверин

39. Кокаїн 40.Нуфаридин 41.Нуфлеїн

42.Хінін 43. Цинхонін 44.Буфадієноліди

45. Карденолід 46.Флавон 47. Лігнани

48. Ксантони 49. Пірогалол 50.Пірокатехін

51.Флюроглюцин

52.Глікозиди-це…З чого складається глікозид -це складна група безазотистих органічних сполук, що складаються з цукрового (Глікон) та нецукровий (агліконів - Генін) частин. Отримані в чистому вигляді, вони являють собою кристалічні речовини, легко розчинні у воді, важче - в спирті; гіркі на смак; багато хто з них отруйні. Для лікувальних цілей застосовуються в малих дозах. Дуже близькі до гормонів. Лікувальна дія глікозидів визначається найчастіше агліконів. Глікозиди відрізняються один від одного не тільки структурою агліконів, але і будовою цукрового ланцюга. Глікозиди, на відміну від алкалоїдів, речовини нестійкі, швидко розщеплюються ферментами (ензимами), які містяться в цьому ж рослині, і так само швидко розкладаються в присутності води, після чого втрачають свої лікувальні властивості. 53.Класифікація О- глікозидів Найбільше поширення мають 0-глікозиди, вони відрізняються великою різноманітністю, що обумовлено характером цукру і агліконів, що визначає їх фармакологічна дія. Вони збуджують апетит, виявляють місцеве подразнюючу дію, агресивні проти патогенних мікроорганізмів, що викликають запалення шкірних покривів, здатні активізувати серцевий м'яз За цими ознаками оксіглікозіди розділені на групи:  - Ціаногенние глікозиди, агліконів яких є сполуки, що містять синильну кислоту;  - Серцеві глікозиди, агліконів яких представляють собою карденоліди і буфадіеноліди;  - Сапоніни, агліконів яких служать тритерпенові і стероїдні з'єднання;  - Антраглікозіди, глікозиди, агліконів яких є похідні антрацену;  - Глікозиди-гіркоти, глікозиди, що входять до складу рослин, що застосовуються як полин!  54.Серцеві глікозиди:їх класифікація, представники ,формули кожного класу Серцеві глікозиди – група лікарських засобів рослинного походження, що мають вплив на серцево-судинну систему. Серцеві глікозиди, як і будь-які глікозиди, складаються із двох частин – вуглеводної (глікону) та аглікону стероїдної будови, глікозилювання (приєднання глікону до аглікону) відбувається по гідроксилу у третьому положенні аглікону. Глікон може містити від однієї до трьох моносахаридних ланок. В залежності від будови глікона серцеві глікозиди поділяютьна первинні та вторинні, які утворюються при ферментативному відщепленні деяких залишків вуглеводів від первинних За характером бічного ланцюга С17 поділяються на:

• карденоліди (група наперстянки, строфанту) — мають у С17 ненасичене лактонне кільце

• буфадієноліди (група борозника, луківки) — мають у С17 шестичленне ненасичене кільце з двома подвійними зв’язками

55.Гіркий мигдаль: ЛРС та поширенняГіллястий кущ або невелике (4—8 м заввишки) дерево родини розо вих Поширення. Гіркомигдальні дере ва дико ростуть у горах Копет дагу (Туркменія), у західному Тянь-Шані та в південній Вірме нії. На Україні, переважно в Кри му, мигдаль вирощують. У куль турі переважно сорти з солодким ядром. Діючі речовини: жирне масло, білок, слиз, ферменти і глікозид синильної кислоти (J-аміго-Далін); крім того, холін, аспарагін і вітамін С. Хімічний склад. цукри (3—5%) і жирної олії (20-60%) глікозид синильної кислоти амигдаліну (3-5%). Білкові реч,2-3%цукри,ферм емульсинЛРСнасінняЗастосування. Мигдаль гіркий використовується перш всього в гомеопатії - при астмі і дифтерії,Заспокійливий знеболюючий

57.СтрофантПоширення. Строфант комбе росте у вологих тропічних лісахСхідної Африки. Його та строфанти щетинистий і привабливий куль-тивують в Африці та Індії.Заготівля. Заготовляють стигле насіння. Рослина отруйна.Хімічний склад сировини. У насінні строфанту комбе вмістсуми серцевих глікозидів становить 8-10, у строфантів щетинистогота привабливого — 4-8 %. Основні кардіоглікозиди строфанту комбета привабливого —- 4-8 %. Основні кардюглікозиди строфанту комбеГоловний глікозид строфанту привабливого — G-строфантин абоуабаїн. (становить до 90 % від суми усіх глікозидів).Крім серцевих глікозидів, насіння містить сапоніни, тригонелін,холін, ферменти і до 30 % жирної оліїта щетинистого: К-строфантозид (2-3 %), К-строфантин-р\ цимарин,строфантидол, цимарол. Останні два мають у С-10 положенні меток-сильну групу — СН2ОН. Біологічна дія та застосування. Для лікування в основному за-стосовується строфантин-К (розчин в ампулах). Строфантин-G ви-користовують як стандарт при біологічній оцінці сировини та препа-ратів. Як засоби ≪швидкої допомоги≫ застосовують такі ін'єкційніпрепарати: строфантин-К. що є сумішшю глікозидів строфанту ком-

бе (в основному К-строфантин-|і і К-строфантозид), строфантин-Gта ацетилстрофантин.У гомеопатії використовується дозріле насіння при різкомупадінні кров'яного тиску у гіпертоніків, тахікардії в уражених базе-довою хворобою, слабкому, нерівному пульсі

59.Конвалія — багаторічна рослина з двома-трьома великими еліптичними листками, білими дзвоникуватими невеликими квітками на голому стеблі заввишки 15—30 см, повзучим кореневищем ЛРС трава,квітиХС Надземні частини конвалії звичайної містять сер цеві глікозиди (конвалятоксин, конвалозид, дезглюкохейротоксин, валаротоксин та ін.), сапонін конвалярин, флавоноїди (3-гліко-зиди ізорамнетину, квертецину і кемпферолу), яблучну і лимонну кислоти. В квітках, крім того, є ефірна олія. Поширена повсюди. Росте в лісах, у тінистих місцях, у заростях, здебільшого в долинах річок. ЗастПрепарати з конвалії регулюють діяльність серця, кумулятивних властивостей не мають. Застосовують спиртові настойки, рідше — в чистому вигляді, частіше — з валеріаною. Свіжа трава використовується в гомеопатії.

61.Наперстянка пурпурова-ЛРС та поширенняПоширення. Вітчизна — центральні та західні області Західної Європи. Культивується в Україні. Заготівля. На плантаціях першого року листя збирають двічі: в кінціліта, коли воно досягає довжини 15-25 см, та восени; на плантаціях другогороку — почігааючи з фази цвітіння і до визрівання плодів, у міру відростання листя.Перед сушінням черешки краще зрізати, бо вони бідні на глікозиди і довго сохнуть. Слшать листя швидко, при температурі 55-

60 °С. або повільно, при 20 °С, протягом 7-10 днів.Хімічнийскладсировини.Встановлено, що в усіх частинах рос-лини знаходиться більш як 50 кардіотонічних глікозидів та їхніхагліконів, активність яких дорівнює 50-70 ЖОД. Найбільш вивче-ними генуїнними глікозидами наперстянки пурпурової є пурпу-реаглікозид А. пурпуреаглікозид В і глюкогіталоксин. що маютьрізні радикали у С-16.Крім карденолідів, знайдені стероїдні сапоніни (дигітонін.гітонін. тігонін). флавоноїди (глікозиди апігеніна і лютеоліни/),ароматичні кислоти (оксибензойна. ванілінова, п-кумарова. ко-фейна, ферулова та ін.).

Первинний тетразид пурпуреаглікозид А містить три залишкидигітоксози і один — глюкози, при відщепленні якого утворюєть-ся вторинний триозід дигітокснн. Застосування. Дигітоксин, гітоксин, кор-дигіт вживаються при хронічній (рідше гострій) серцевій недостат-ності II та III ступеня, яка супроводжується порушенням кровообі-гу. Дія цих препаратів настає через 30-60 хв після вживання,терапевтичний ефект триває від 8 до 24 год. Щодо тривалості діїінші препарати серцевих глікозидів не можуть зрівнятися з препара-тами наперстянок. Та препарати наперстянки мають властивість ку-му люватися, тобто накопичуватися в організмі, тому слід чергуватиїх з препаратами інших рослин (конвалії, горицвіту, жовтушника), якіне виявляють кумулятивних властивостей.У гомеопатії використовується свіже листя, зібране перед по-чатком цвітіння, при ревматизмі, слабкому пульсі, катаракті, уретриті, набряках.

61.Наперстянка шорстистаПоширення. У дикому вигляді рос-те на Балканах; зустрічається на Закар-патті та в Молдові, вирощується в Угор-щині, Швеції та ряді інших країн Європи.Культивується в Україні.Заготівля. Збирають сировину напершому році життя рослини, коли дов-жина листя розетки не менш як 6 см, надругому році збирають до цвітіння рос-лини, оскільки в цей період вміст карде-нолідів максимальний (до 18 мг на 1 гсировини).Сушать так, як листя наперстянки пурпурової.Рослина отруйна!Хімічний склад сировини. Листямістить близько ЗО карденолідів. Основ-ними є первинні глікозиди — ланатози-ди А, В, С, D і Е. Близькі за будовою допурпуреаглікозидів, вониг відрізняються

наявністю ацетильної групи у молекулідигітоксози.Біологічна активність сировини не менш як 100 ЖОД.З інших класів природних сполук листя містить флавоноїди (лютеолін,скутелярин) та стероїдні сапоніни. Біологічна дія та застосування. Препарати наперстянки шер-стистої мають ряд переваг перед препаратами наперстянки пурпуро-вої: швидше діють на серце; мають менші кумулятивні властивостіта краще переносяться хворими.У медичній практиці застосовуються дигоксин, целанід, ізоланід, ланікор, ланатозид, ланатозид С. до складу якого входитьдигоксин. а також новогаленовий препарат, що містить суму серце-вих глікозидів наперстянки шерстистої.

63.Горицвіт веснянийПоширення. Росте на різнотравних степах, на узліссях степових дібровта лісів у степовій та лісостеповій зонах в Україні, Криму, на ПівнічномуКавказі та в Західному Сибіру.Заготівля. Від початку цвітіння до осипання плодів траву зріза-ють, обов'язково ножем або серпом (оскільки в неї коротке кореневище, то, якщо зривати її, пошкоджується коріння і кореневище всихає). Сушать швидко (притемпературі 50-60 °С) або повільно (притемпературі 20 °С), в залежності від того, які пгіюзиди необхідно отримати. 1г трави містить 50-60 ЖОД, або 6,3-8 КОДХімічний склад сировини. У траві містяться серцеві глікозиди(0,7 %): адонітоксин, цимарин, К-стррфантин-Р (утворюється приповільному сушінні із цимарину) та ін. Виявлено також флаво-ноїди, сапоніни, в коренях — кумарини (вернадин тощо).Біологічна дія та застосування. Разом з кардіотонічною дією, якаслабкіша аніж у строфанту та наперстянки, препарати горицвіту заспокою-ють ЦНС. Настій трави горицвіту входить до складу мікстури Бехтєрєва,яка містить також натрію бромід, кодеїн (або кодеїну фосфат). Екстрактгорицвіту сухий (випускається 1:1 та 2:1) використовують для виготов-лення таблеток та настою. Таблетки адоніс-бром, вкриті оболонкою,містять: сухого екстракту горицвіту (1:1) — 0,25 або (2:1) — 0,125 г. Використовуєтьсяяк заспокійливий засіб. Адонізид — новогаленовий препарат, який містить суму глікозидів горицвіту, входить до складу препарату кардіовален; адонізид сухий, кардіофіт.У гомеопатії використовується ціла свіжа рослина при серцевій недостатності з аритмією, серцебиттям, набряками, альбумінурією.

65.Морозник кавказький Виростає на Кавказі по всій території Грузії, на південно-заході Краснодарського краю в дубових, букових і ялицево-ялинових лісах на висоті до 1000 м над рівнем моря, на сонячних схилах.ЛРСкорені з кореневищамиХСглікозиди кардіотонічної дії,корельборин-К,вони нал до буфадієнолідівЗастпри хрон серц недост.,має кумулятивний ефект

67.Сапоніни-це— біологічно активні глікозиди рослинного походження, більшість з яких виявляє поверхневу та гемо літичну активність і токсичність відносно холоднокровних тварин. Водні розчини С. або витяжки із сапоніноносної сировини утворюють при їх струшуванні стійку піну, внаслідок чого ці речовини й одержали назву С. Їх молекула, як і інших глікозидів, складається з цукрової частини та аглікону — сапогеніну. Сапогеніни — по ліядерні сполуки, що містять гідроксильні, метильні та карбоксильні групи. Залежно від хімічної структури аглікону С. поділяють на дві групи: стероїдні та тритерпенові. Водні розчини стеро їдних С. мають нейтральну рН, тому їх називають нейтральними С. При розчиненні у воді тритерпенові С. зазвичай утворюють розчини кислої реакції, тому їх називають кислими С.

68.Солодка голаПшир росте у степових пуст зонах Азії,казахстануу,кримуЛР коріньХімічний склад сировини. гліциризинова кислота. ,також тритерпеновіглікозиди, флавоноїди, пектинові речовини та ін. Тритерпеновісполуки (20 %) представлені сапогеніном — гліциретиновою кис-лотою та біозидом — гліциризиновою кислотою, в молекулі якоїдва залишки глюкуронової кислоти приєднані до аглікону у положенні С-3. Із біологічно активних сполук містяться також вуглеводи(20%) — моно- та дисахариди, пектини (4-6 %), є такожсмоли,ліпіди, гіркі сполуки. Вміст водорозчинних речовин коливається від30 до 40%.Біологічна дія та застосування. Густий екстракт та сироп полегшують відходженняхаркотиння та поліпшують смак ліків; сухий екстракт та порошоккоренів у суміші з іншими рослинами вживають як відхаркувальнийзасіб.Тепер встановлено, що тритерпени солодки впливають на вод-но-сольовий обмін в організмі аналогічно гормонам кори наднир-кової залози. Враховуючи це. на основі тритерпенових сапонінів булостворено ряд препаратів: гліцирам — моноамонійна сіль гліциризи-нової кислоти (виявляєпротизапальну та протиалергійну дію, є си-нергістом кортнкоїдних гормонів) і використовується для лікування бронхіальної астми та надниркової недостатності. Гліциренол —натрієва сіль гліциретинової кислоти — виявляє протизапальний таантимікробний ефект, використовується для лікування трихомонадних кольпітів.

70. Гірчиця сарептськаПоширення. Зустрічається повсій території України та Росії, на Кав-казі, Далекому Сході; трапляється зди-чавіло на забур'янених місцях у сте-повій, рідше — лісостеповій зонах.Широко культивується в країнах Євро-пи та Азії.Заготівля. Коли дозріваютьнижні й серединні стручки, рос-лину скошують, досушують у вал-ках, слідкуючи за тим, щобстручки не пересохли і не висипалося насіння, а потім обмолочують і просівають на решеті.Зберігають у сухих приміщенняхз доброю вентиляцією.Хімічний склад сировини. Насіння містить глюкозинолати, головним є синігрін — подвійнийефір алілізотіоціанату з бісульфатом калію і глюкозою; вміст його досягає 1,4 %. В присутності води і під впливом ензимного комплексу він поступовогідролізується з утворенням алілізотіоціанату, який називається ефірною гірчичною олією (Oleum Sinapis aetereum). До складу жирноїолії (27-42 %) входять ерукова, пальмітинова, олеїнова, лінолева, ліноленова й ейкозанова кислоти.Біологічна дія та застосування. Макуха, яка залишається після от-римання жирної гірчичної олії, використовується для виготовленнягірчичників, гірчичних пакетів, що мають подразнюючу, відволікаючу та слабку протизапальну дію. Гірчична ефірна олія у формі гірчичного спирту (2 % спиртовий розчин ефірної олії)застосовується як відволікаючий засіб при запальних процесах і ревматизмі.

72. Ортосифон тичинковийПоширення. У дикому вигляді — на островах Південно-Східної Азії. Північно-Східної Австралії. Індонезії. Культивуєтьсяу тропічних та субтропічних країнах.

Заготівля. Листки та флеші збирають протягом всього періоду вегетації. Хімічний склад сировини. Листки містять тритерпенові сапоніни — похідні а-амірину. урсолову кислоту, також флавоноїди,ефірну олію, органічні кислоти.Біологічна дія та застосування. Настій застосовують як се-

чогінний засіб при нирковокам'яній хворобі, холециститах, подагрі.Сечогінний ефектсупроводжуєтьсятривалим виділенням сечовоїкислоти, сечовини, а також солей важких металів. Виявляє такожспазмолітичну дію на гладенькі м'язи, підвищує виділення шлункового соку і підсилює виділення жовчі.

74.Флавоноїди-цеФЛАВОНОЇДИ — група БАР поліфенольного характеру з загальною формулою С₆–С₃–С₆. Назва походить від лат. flavus — жовтий, оскільки перші виділені Ф. кверцитрин (з кори дуба), рутин (з рути та гречки), робінін (з акації) мали жовте забарвлення.

Молекула Ф. складається з двох фенільних залишків (кільця А і В), з’єднаних пропановою ланкою. Ці кільця можна розглядати як похідні фенілпропаноїдів. Класифікація Ф. здійснюється на основі ступеня окиснення пропанового фрагмента, місця приєднання фенільного кільця В до пропанового фрагмента і величини окисного циклу. Група Ф. містить 3 основні під групи, які відрізняються за місцем приєднання кільця В до пропанового фрагмента.1підгрупа — власне флавоноїди, або справжні флавоноїди, або еуфлавоноїди ,2ізофлавоноїди , 2неофлавоноїди

75. Цмин пісковийПоширення. Степові райони європейської частини СНД, Се-

редньої Азії, Південного Сибіру. Росте по всій території Українив соснових лісах, на пісках, степових схилах.Заготівля. Заготовляють квітки (на початку цвітіння) із за-лишком стебла не більше 1 см. Сушать у затінку, не допускаючизнебарвлення.Хімічний склад сировини. Флавоноїди (6,5 %) представленіфлаваноном нарингеніном та його глікозидами — саліпурпозид, ізо-саліпурпозид і геліхризин; серед флавонів переважають апіген,ін ійого 5-глікозид; флавонольна група складається з похідних кемпферолу.У суцвіттях міститься ряд похідних фталевого ангідриду:5,7-ДІоксифталід, 5-метокси-7-оксифталід і 5-метокси-7-глюко-зидфталід. У сироЕгйні виявлено дубильні речовини, ефірну олію, кумарини, стероли, смоли,органічні кислоти, слизи, каротиноїди.Біологічна дія та застосування. Жовчогінний засіб. Поси-лює секрецію шлунка і підшлункової залози. Використовуютьнастій, сухий екстракт, збори, препарат фламін.

77.Чай китайськийПоширення. Батьківщина чаю — гірські ліси Південного Китаю та Індокитаю. Чайдавно введено в культуру у багатьох країнах, є плантації на Чорноморському узбережжі Кавказу та у Краснодарському краї. н..Заготівля. Ощипують молоді пагони — флеші (три листоч-ки), четвертий лист з пазушною брунькою залишається на гілці.1У мірувідростання листки збирають знову. Якщо листки сушатьодразу після заготівлі, отримують зелений чай. Для одержаннячорного чаю листки ферментують, сушать і сортують.Стебла і чайний пилвидаляють і використовують для виго-товлення пресованих чаїв (плиткового чаю) і для отримання кофеїну.Хімічний склад сировини. Поліфенольні сполуки в лист*,ках зеленого чаю становлять 15-30%і представлені катехіном,його похідними (вітамін Р), флавоноїдами і дубильними речовинами. Містяться також алкалоїди — кофеїн, теофілін та ін. Ефірнаолія надає чаю сильного аромату іспецифічного смаку. Знайденітакож вітаміни С, Вг В,, РР, мінеральні солі.Біологічна діятазастосування. Лікувальні властивості чаюзумовлені комплексом біологічно активних речовин; кофеїндієстимулююче; поліфенольні сполуки мають Р-вітамінну, протиоксидантну та знешкоджуючу дію. Для надання першоїдолікарськоїдопомоги чай дають при отруєннях, які викликають пригніченняЦНС, послаблення серцевої діяльності й дихання, при отруєнніалкоголем.