16.Лобелія одутла-лрс та поширення

Лобелія одутла — Lobelia infldta L., Рослина однорічна трав'яниста, з прямостоячим чотиригранним

малорозгалуженим, злегка опушеним стеблом заввишки 40-70 см, яке

містить молочний сік. Листки почергові, голі, темно-зелені. Квітки дрібні, світло-зелені, двогубі, в коротких китицях. Плід — двогнізда одутла срібля-

ста коробочка з чашечкою, що залишається. Насінин багато, вони дрібні, видов-

жені, ямкуваті, бурі.Поширення. Дико росте і культивується в США та Канаді. Раніше вирощували в Росії.Хімічний склад сировини. У траві знайдено 14 алкалоїдів (0,25-0,4 %), серед яких основним є лобелін, а також лобеланін, лобеланідин, ізолобелін тощо.Біологічна дія та застосування. Із трави лобелії виробляють аналептичний препарат лобеліну гідрохлорид. За кордоном лобелін використовують для лікування бронхіальної астми та хронічних бронхітів; він входить до складу препаратів, що знімають нікотинову абстинен-

цію (лобесил).У гомеопатії використовується вся свіжа квітуча рослина при

псоріазі, бронхіальній астмі, ревматичних болях у суглобах.

18.Кокаїновий кущ-ЛРС та поширення(Erythroxylum coca кокаїнового куща

Erythroxylaceae).Рослина походить з Перу, Болівії, культивується.

Листки містять 0,7-1,5 % алкалоїдів, серед яких кокаїн, циманоїл-

кокаїн, труксилін. Співвідношення цих основних алкалоїдів варіюєть-

ся в залежності від сорту куща. Серед інших алкалоїдів знайдені ек-

гонін і рідкі алкалоїди — гігрин, гігролін, кускгігрин, дигідрокускгігрин,

тропакокаїн. Листки справляють тонізуючу дію при стомленні, підтримують м'язову енергію і тамують почуття голоду. Кокаїн та його солі (кокаїну

гідрохлорид) були першими анестетиками, але зараз застосовуються

тільки як місцеві анестезуючі засоби в офтальмології, хірургії вуха,

горла, носа і ротової порожнини. Постійне надмірне застосування кокаїну призводить до наркотичної залежності — у кокаїністів руйнується нервова система, що призводить до швидкої смерті.

20.Глечики жовті-ЛРС та поширенняГлечики жовті — Niipharluteum (L.) Smith.Рослина. Кореневище горизонтальне, товсте й довге,повзуче, вкрите округло-трикутними рубцями від обпалих листків. Поверхня має темно-сірий колір, на зламі — сірувато-кремовий або жовтуватий. Численні корені вкоріняються під водою у мулі. Листки нижні підводні, напівпрозорі, верхні — плаваючі,довгочерешкові, шкірясті, овальні, з глибокосерцевидною основою,цілокраї. Квітки поодинокі, великі, двостатеві; жовті чашолистки і пелюстки зібрані дзвоником, пахучі, виглядають з води на 5-6 см.Плід ягодоподібний, соковитий, зелений. Насінини оточені повітря-

ноносним мішком, тому плавають на воді й розносяться вітром на

далекі відстані.Поширення. Глечики жовті ростуть заростями в неглибоких

річках, що повільно течуть, ставках, озерах по всій Україні, окрім

Криму. Хімічний склад сировини. Алкалоїди глечиків мають унікаль-

ну будову й містять, крім азоту, гетероатоми сірки й кисню (фура-

нове кільце). Ці алкалоїди відомі під назвою нуфаридини, тіобіну-

фаридини. Раніше їх відносили до групи хінолізидинових алкалоїдів,

проте біогенетично вони мають ізопреноїдне походження.

У сумі алкалоїдів знайдені а- і р-нуфаридини (0.4-0,5%). нуф-

леїн (основна частка), псевдотіобінуфаридин, дезоксинуфаридин

тощо. Кореневища також містять дубильні речовини, сітостерин,

стигмастерин, каротин, крохмаль (20%). Біологічна дія та застосування. Алкалоїди глечиків виявляють протистоцидну, протистостатичну та сперматоцидну дію. Лютенурин (суміш гідрохлоридів алкалоїдів) зовнішньо діє як контрацептивний засіб, використовується для лікування хронічних

трихомонадних та урогенітальних захворювань, що ускладнені гриб-

ковою та бактеріальною флорою. У гомеопатії використовується свіже кореневище при статевій

слабкості, ентероколіті, свербежі шкіри і псоріазі