144. Формула фосфоліпідів

СН₂ —О—R₁

СН₂ —О—R₂

СН₂ —О—РО₃ Н —О— СН₂ —NH(CH₃)₃

145.Терпеноїди – це сполуки, що за складом кратні ізопрену.

146. Класифікація терпеноїдів.а) монотерпени (С₁₀Н₁₆ )

б) дитерпени в) тритерпени г) тетратерпени д) політерпени

147. Способи одержання ефірних олій. Перегонка з водяною парою, екстракція, пресування.

148. Ефірні олії.Багатокомпонентні суміші летких органічних сполук, що утворюються в рослинах і зумовлюють їх запах. До ефірних олій входять вуглеводні, спирти, прості і складні ефіри, альдегіди, кетони, кислоти аліфатичного ряду і циклічні. Циклічні сполуки поділяються на гідроциклічні, до яких належать терпени та їхні похідні, та сполуки ароматичного ряду. В ефірних оліях переважають вуглеводні, але найбільш цінною складовою

частиною є кисневмісні сполуки, особливо спирти і ефіри, які мають приємний запах. Ефірні олії дуже поширені в природі.

В листках найбільше ефірних олій знаходиться перед і на початку цвітіння; в квітках — під час цвітіння; в коренях — після відмирання наземної частини; в бруньках — під час їх бубнявіння. У більшості своїй всі частини рослин містять олії однакового складу, але бувають випадки, коли органи містять різні олії, які різко відрізняються за складом. Ефірні олії локалізуються в різних частинах рослини, виробляються і накопичуються в особливих екзогенних і ендогенних утвореннях.

149.Перегонка з водяною парою. Цей метод є старовинним і найбільш поширеним. Базується на законі Дальтона про парціальні тиски. При перегонці з водяною парою крізь сировину, яка вміщена у перегонний куб, пропускають струмінь пари. Водяна пара захоплює ефірну олію і, проходячи крізь холодильник, стікає у приймач. Олія поступово накопичується над водою; її збирають та висушують. Кожна сировина вимагає додержання певних умов —

температури, тиску, тривалості процесу.

150.Екстракція. Метод використовують для виділення ефірних олій, компоненти яких розкладаються при гідродистиляції. Сировину екстрагують легколеткими розчинниками (петролейний ефір,бензол, етанол, метиленхлорид та ін.). З екстракту відганяють розчинник, залишок обробляють етанолом. Після звільнення етанольної фракції від розчинника одержують ефірну олію. Відносно недавно розроблено метод виділення ефірних олій скрапленим двоокисом вуглецю або інертними газами в умовах зниженої температури.

151. Метод анфлеражу. Іноді зі свіжої сировини ефірну олію одержують методом анфлеражу. На скло наносять тонкий шар яловичого або свинячого жиру, а зверху розкладають сировину. Ефірна олія поглинається жиром, потім її екстрагують етанолом. Різновидом анфлеражу є метод мацерації, коли сировину заливають підігрітим до 50-70 °С жиром. Одержана ефірна олія має більш низьку якість тому, що вона забруднюється пігментами, воском та іншими ліпофільннмн сполуками.

152.Формула лінолоолу 153.Формула гераніолу

154.Формула борнеолу

155.Камфора

156.Цинол

157.Ментол

158.Ментон

158. Цитраль

159.Цинеол

160.Туйон

162.Туйол

163.Пінен

164.Коріандр посівний. ЛРС: плоди. Рослину скошують, коли дозріває половина плодів, досушують у снопах або валках, потім обмолочують і просівають. Зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Хімічний склад сировини. Плоди коріандру містять ефірну олію (0,7-1,5 %), до складу якої входять ліналоол (60-70 %), пінен, лімонен, терпінен, мірцен, феландрен, гераніол, цимол, борнеол і в малих кількостях цитронелол, геранілацетат, борнілацетат ,жирна олія (20 %), білкові та дубильні речовини, кумарини, флавоноїди, холін, смоли. Біологічна дія та застосування. Настій стимулює секрецію залоз травного тракту, має спазмолітичні і антибактеріальні властивості, входить до складу апетитних, жовчогінних, відхаркувальних та протигеморойних зборів; настойка — до складу комплексного анксіолітичного засобу Флора; ефірна олія — до складу знеболюючого, протизапального комплексного препарату еспоч. З олії отримують ліналоол, а з нього — цитраль, 1 % розчин якого використовують як протизапальний і

протимікробний засіб.

165. Меліса лікарська. ЛРС: листя, трава. Збирають листя до цвітіння, коли вміст ефірної олії найвищий. Збирати краще опівдні, в суху похмуру погоду,

щоб зменшити втрати ефірної олії. Траву скошують під час розцвітання перших пуп'янок. Зібрану сировину сушать при температурі 35 °С. Хімічний склад сировини. Трава містить ефірну олію (1 %), до складу якої входить цитраль (60%), ліналоол, гераніол, цитронелол, мірцен, альдегіди; є також дубильні речовини (5 %), гіркоти, слиз, органічні (янтарна, кавова, хлорогенова) та тритерпенові (урсолова, олеанолова) кислоти. Біологічна дія та застосування. Настій використовується при загальному нервовому збудженні, безсонні, судинно-вегетативній дистонії, порушенні ритму серця; діє тонізуюче на органи травлення, має протизапальні,бактеріостатичні та противірусні властивості.

166. Лаванда вузьколиста. ЛРС: суцвіття. Рослину скошують на початку цвітіння, зв'язують у снопики або складають у валки в затінку, швидко сушать і обмолочують. Сировину зразу переробляють, щоб зменшити втрати

ефірної олії. Лавандову олію одержують із свіжих суцвіть перегонкою з водяною парою або екстракцією. Хімічний склад сировини. Суцвіття містять ефірну олію (1,2%). Головним компонентом масла є ліналоолацетат (30-50 %) та вільний ліналоол (25-45 %), гераніол, нерол, 1,8-цінеол, борнеол,

борнілацетат, камфора та ін.Знайдені також кумарини, урсолова кислота, дубильні речовини (12 %), антоціани. Біологічна дія та застосування.

Настій діє заспокійливо та спазмолітично. Лавандова олія виявляє антисептичні властивості. Комплексний препарат лівіан, до складу якого входить ефірна олія,

виявляє протизапальну та знеболюючу дію, використовується для

лікування опіків.

167.М'ята перцева. ЛРС:трава і суцвіття. Хімічний склад сировини. Листки містять ефірну олію, в залежності від сорту її вміст складає від 1,5 до 2,7, інколи до 3,5 %.Головною складовою частиною олії є ментол (50-80 %), кетони

ментон (10-30 %), піперитон, жасмон, пулегон. Містяться й інші терпени: ментофуран (5-10 %), лімонен, а-феландрен, проазулени, а також ефіри ментолу з оцтовою та ізовалеріановою кислотами. На аромат масла впливає співвідношення жасмона і ментофурана. Інші групи БАР — флавоноїди (геспередин, антоціанідини), дубильні речовини (6-12 %), тритерпеноїди (урсолова та олеанолова кислоти), бетаїн, каротиноїди. Біологічна дія та застосування. Настій посилює секрецію травних залоз, виявляє спазмолітичну, седативну, протидіарейну, жовчогінну, слабку знеболюючу дію. Ефірна олія входить до складу препаратів інгаліпт, корвалдін, корвалол, м'ятні таблетки, краплі зубні, урояесан, піносол. Ментол подразнює нервові закінчення,виявляє рефлекторно-судинорозширюючу, знеболюючу та антисептичну дію. Входить до складу препаратів алором, болі-бенге, бороментол, валокормід, гевкамен, каметон, камфомен, краплі Зеленіна, меновазин, пектусин.

168.Евкаліпт кулястий. ЛРС: листя. Хімічний склад сировини. У листках накопичується ефірна олія (1,3-4,5 %), основним компонентом якої є цинеол (80 %}, у меншій кількості ос-пінен, пінокарвон, аліфатичні альдегіди - ізовалеріановий, капроновий та каприловий. З інших БАР досліджені фла-

воноїди, дубильні речовини, хлорофіл, елагова кислота, феноло кислоти.

Біологічна дія та застосування. Препарати евкаліпта виявляють

бактерицидну, протизапальну, в'яжучу. Суміш хлорофілів з листків

евкаліпта дає протистафілококовий препарат хлорофіліпт. Евкаліптова олія входить до складу комбінованих препаратів інгаліпт, каметон, ефкамон, опором, гевкамен, пінос.

170.Кмин звичайний. ЛРС:плоди. Хімічний склад сировини. Плоди містять ефірну олію (3-7%), до складу якої входять карвон (38-60 %), лімонен (40-50 %),карвеол, дигідрокарвон та інші терпеноїди, а також флавоноїди

(кверцетин і кемпферол), жирна олія, поліацетилени. Біологічна дія та застосування. Препарати плодів кмину виявляють протимікробну, спазмолітичну, відхаркувальну і жовчогінну дію, збільшують лактацію, потовиділення і діурез. Використовують для поліпшення травлення, при атонічних запорах, метеоризмі, хронічному панкреатиті. Плоди входять до складу вітрогонного, шлункового та заспокійливого чаїв. У гомеопатії використовується сухе старе листя при катарах верхніх дихальних шляхів, які супроводжуються гнійними виділеннями.

171. Шипшина корична. ЛРС: плоди. Хімічний склад сировини.У плодах особливо велику кількість аскорбінової кислоти (шипшина корична — до 14 %, шипшина зморшкувата — до 6 %), Плоди шипшини також містять каротин (0,7-8 мг %), вітаміни Вр В,РР, К₄ пантотенову кислоту, флавоноїди (кверцетин, кемпферол та їх похідні; антоціани; катехіни), фенолокислоти, пектинові речо-вини (1,5-4 %), цукру (0,9-18 %), органічні кислоти (0,9-3,7 %),дубильні речовини, солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію. Насіння містить жирну олію, що багата на каротиноїди та вітамін Е. Біологічна дія та застосування. Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну, протизапальну дію, активізують ферментні системи та окислювально-відновні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилювать синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму

до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики й лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при атеросклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геннірагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі й недостатності надниркових Зайоз, травматичному шоку. Плоди шипшини входять до складу вітамінних

зборів. З соку плодів високовітамінних видів шипшини готують також вітамінний сироп з додаванням цукру та аскорбінової кислоти. Із насіння шипшини виготовляють олію, яку використовують як зовнішній засіб для загоєння ран, при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, у стоматологічній практиці, а у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті.

172.Суниці лісові. ЛРС: листки. Хімічний склад сировини. Листки містять аскорбінову кислоту (у свіжих листках до 280 мг%), флавоноїди, алкалоїди (сліди),органічні кислоти, цукри, дубильні речовини. Біологічна дія та застосування. Галенові препарати з листків суниць розширюють периферійні судини, знижують артеріальний тиск, уповільнюють ритм і посилюють амплітуду серцевих скорочень, підвищують тонус і посилюють скорочення матки, сприяють виведенню солей з організму, мають сечогінні, жовчогінні, потогінні, протизапальні та гіпоглікемічні властивості. Широко використовують плоди та листки суниць у дерматології та косметиці.

У гомеопатії використовуються свіжі плоди при висипаннях

типу кропив'янки, ослабленні травної діяльності і порушеннях кровообігу.

173.Смородина чорна. ЛРС:плоди і листки. Хімічний склад сировини. Плоди містять аскорбінову кислоту (до 500 мг %), вітаміни груп В, К, Е, каротин; сахара (17 %), пектини, жирну олію, антоціани — похідні ціанідину і

дельфінідину, флавоноли кемпферол, кверцетин, мірицетин та їхні похідні,

кумарини, оксикоричні кислоти, органічні кислоти (яблучну, винну, лимонну, щавлеву та ін.- усього 4 %), ефірну олію, ферменти (емульсин), мінеральні речовини. У листках виявлено ефірну олію (0,75 %), що містить ліналорл, гераніол, лімонен, цимол, сабінен та ін.; флавоноїди (кверцетин, ізокверцетин, рутин, кемпферол, астрагалін, мірицетин), оксикоричні кислоти, тирозол, галову кислоту, метилгалат, кумарини,фітостерол, пентозани, органічні кислоти, вітамін С (400 мг %),каротини, сахара, фермент емульсин та дубильні речовини. Біологічна дія та застосування. Всі види сировини мають сечогінні, потогінні, протимікробні, капілярозміцнюючі, в'яжучі та тонізуючі властивості, підвищують імунітет. Свіжі та сушені плоди корисно вживати при гіпохромній анемії, пародонтозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту,

гломерулонефриті, порушеннях ритму серця, гіпертонічній хворобі,

кардіоневрозах,геморагічному васкуліті, застудних та інфекційних

захворюваннях. Сировина використовується переважно у зборах.

174.Горобина звичайна. ЛРС:плоди. Хімічний склад сировини. Плоди горобини - полівітамінна сировина. Вони містять каротини (3-15 мг %), фолієву кислоту (0,18-0,25 мг %), вітаміни С (40-100 мг %), В2 (0,05-0,07), К (0,4

мг %) і Е (0,8-5,1 мг %), фенольні сполуки (катехіни, антоціани, флавоноли), органічні кислоти (яблучну, винну, янтарну, щавлеву, сорбінову), сахдра (5,9-8%), спирт сорбіт, пектинові і дубильні речовини, мінеральні солі тощо.

Біологічна дія та застосування. Плоди горобини використовують, насамперед, як полівітамінний засіб при гіпо- та авітамінозі. Свіжі ягоди переробляють на вітамінний сироп, сухі - входять до складу вітамінних зборів. Крім того, плоди справляють в'яжучу послаблюючу, сечогінну, жовчогінну, кровоспинну та естрогенну дію. Препарати з ліпофільних речовин горобини зменшують

кількість холестерину в крові й жирів у печінці, що робить їх корисними при

ожирінні. Настій, відвар або сік плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі, утрудненому жовчовиділенні, каменях у нирках і сечовому міхурі, явищах старечої атонії товстої й тонкої кишок, дизентерії, геморої, маткових кровотечах у клімактеричному періоді. Свіжі плоди горобини корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонії та нирковокам'яній хворобі.

175.Обліпиха крушино видна. ЛРС:плоди. Хімічний склад сировини. М'якуш плодів обліпихи містить жирну олію (1,7-8 %), до складу якої входять гліцериди олеїнової, пальмітинової, пальмітоолеїнової, стеаринової та інших жирних кислот, фосфоліпіди (до 1 %), каротиноїди (0,31-20 мг %), у складі яких є каротини, лікопін, зеаксантин та ін.; токофероли (до 110 мг %); філохінон (0,8-1,5 мг %); вітаміни В, (0,02-0,08 мг %), В, (0,03-0,05 мг %), С (50-1000 мг%), холін, серотонін і бетаїн (до 700 мг %), нікотинову кислоту, інозит, фолієву кислоту; флавоноїди: лейкоантоціани, катехіни, флавоноли (ізорам-

нетин, кверцетин, рутин, кемпферол), флавони; кумарини, фелоло

кислоти{кавову, хлорогенову); стерини (до 2 %); фосфоліпіди; тритерпенові кислоти (урсолову, олеанолову); органічні кислоти (яблучну, винну, виннкам'яну, щавлеву, янтарну — загалом 3 %),моно- і дисахариди, сліди дубильних речовин. Жирна олія (12,5 %), яку одержують з насіння, містить повний набір жиророзчинних вітамінів і гліцериди лінолевої та лінолено-

вої кислот; відноситься до видихаючих олій. Біологічна дія та застосування. Обліпихова олія та супозиторії з нею мають протизапальні, бактерицидні, епітелізуючі, гранулюючі та знеболювальні властивості. У медичній практиці використовують комбіновані препарати, які містять у своєму складі

обліпихову олію: о.чазоль, гіпозоль і пластинки обіекол, лікувальний косметичний крем ≪Таліта≫. Є відомості про ефективне лікування обліпиховою олією хворих на атеросклероз. Плоди обліпихи широко використовуються в лікувально-дієтичному харчуванні при виразковій хворобі шлунка, гіпо- та авітамінозах.

176.Кропиві дводомна. ЛРС:листя. Хімічний склад сировини. Листя кропиви дводомної містить вітамін Kj (0,2 %), каротиноїди (Р-каротин, ксантофіл, ксантофілепоксид, віолаксантин — усього 50 мг/%), хлорофіл (5 %), вітаміни С (0,6 %),В.; органічні кислоти, глікозид уртицин, оксикоричні кислоти, флавоноїди (кверцетин та ін.), дубильні речовини (2%), камеді, сітостерин, фітонциди, мікро- і макроелементи (кремній,залізо, мідь, марганець та ін ). У клітинному соку волосків є мурашина кислота, гістамін і ацетилхолін

Гідрофільні речовини коренів мають характер лектинів та полісахаридів; серед ліпофільних речовин багато р-сітостерину та інших фітостеринів.Біологічна дія та застосування. Кропива дводомна має кровоспинні, сечогінні та загальнозміцнюючі властивості, виявляє слабку жовчогінну дію. Крім того, препарати з кропиви дводомної збільшують кількість гемоглобіну та

еритроцитів і нормалізують склад крові, зменшують кількість цукру в крові, виявляють протизапальну дію, підвищують регенерацію слизових оболонок шлунково-кишкового тракту,справляють судинозвужувальний вплив, сприяють нормалізації порушеного менструального циклу. Застосовують кропиву переважно як кровоспинний засіб у вигляді настою і рідкого екстракту при легеневих, кишкових, маткових та інших кровотечах. Поряд із цим, препарати з листя кропиви є ефективними засобами при атеросклерозі, залізодефіцитній анемії, холециститах,гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, цукровому діабеті, нирковокам'яній хворобі, асциті, набряках та ін.

Листки кропиви входять до складу вітамінних, шлункових, проносних та деяких інших зборів, а також жовчогінних препаратів алохол та фітон-СД. Відваром листя кропиви миють голову для зміцнення волосся, рідкий екстракт кропиви входить до складу лікувального шампуню ≪Фітовал≫. Молоді пагони рослини їдять. З листя кропиви можна одержати хлорофіл, який має тонізуючі властивості, стимулює грануляцію та епітелізацію уражених тканин і використовується в фармацевтичній та харчовій промисловості. Водно-спиртовий екстракт з коренів кропиви за кордоном використовують при простатиті з ускладненим сечовиділенням.

178. Калина звичайна. ЛРС:кора. Хімічний склад сировини. Кора містить

іридоїди, які отримали назву опулусіридоїди. Особливістю їх будови є

ацилювання не тільки гідроксилів аглікону, але й сахару. Є також

фенолокислоти (хлорогенова, неохлорогенова, кавова),

фенологлікозиди(арбутин, саліцин), тритерпеноїд (урсолова і олеанолева кислоти), дубильні речовини. Плоди містять аскорбінову, хлорогенову,

неохлорогенову та інші фенолокислоти, сапоніни, каротиноїди, біофлавоноїди, пектинові речовини, сахара. Біологічна дія та застосування. Відвар і рідкий екстракт кори калини виявляють кровоспинну і слабку сечогінну дію, мають в'яжучі й заспокійливі властивості, посилюють тонус м'язів матки, пролонгують активність снодійних засобів. Застосовують їх при маткових кровотечах, геморої, шлунково-кишкових захворюваннях та ін. Плоди застосовують як вітамінний засіб, діють також потогінно та діуретично. У гомеопатії

використовується свіжа кора Стовбурів та корені при судомних болях для припинення несправжніх переймів при вагітності; як засіб, що попереджує викидень; взагалі при судомних болях та для зупинки кровотеч.

179.Ферменти — біологічні каталізатори білкової природи, які присутні в усіх живих клітинах і беруть участь у біохімічних перетвореннях, направляють і регулюють тим самим обмін речовин в організмі. Поділяються на однокомпонентні( лише білок) і двокомпонентні (білок + кофермент).

180. Динне дерево. ЛРС: сік. Хімічний склад сировини. В латексі містяться протеолітичні ферменти — папаїн, хімопапаїн і лізозим, а також смоли, яблучна кислота. В шкірці плодів знайдені каротиноїди, жирна олія, мікро- і макроелементи. В нестиглих плодах є алкалоїди. Біологічна дія та застосування. Препарат лікозим містить суміш трьох протеїназ — папаїну, хімопапаїну і лізозиму. Має протеолітичну, антикоагуляційну і протизапальну активність. Застосовують його в ортопедії і нейрохірургії, а також

офтальмології для розсмоктування ексудатів і патологічно зміненої сполучної тканини.За специфічністю дії до папаїну близький протеолітичний фермент бромелаїн, який одержують' з супліддя ананаса. Папаїн і бромелаїн входять до складу комплексних препаратів природного походження.

181.Чорнушка дамаська. ЛРС: насіння. Хімічний склад сировини. Насіння містить фермент ліпазу,жирну олію (35 %), ефірну олію, алкалоїди дамасцеїн і дамасценін,стерини, вітамін Е, меланін. Біологічна дія та застосування. З насіння отримують фермент нігедазу, який гідролізує рослинні і тваринні жири. Препарат нігедаза застосовується при хронічних панкреатитах із зниженою ліполітичною активністю, хронічних захворюваннях ШКТ. Випускається в таблетках, вкритих оболонкою, що забезпечує цілковите збереження активності ферменту при нормальній і підвищеній кислотності шлункового соку і часткове — при зниженій кислотності. Нігедаза в комплексі з ферментом оразою входить до складу препарату орнізим-Д, який призначають дітям при захворюваннях, пов'язаних з недостатністю травних ферментів.

182.Кавун звичайний. ЛРС: насіння. Хімічний склад сировини. Насіння містить фермент уреазу, жирну олію, м'якуш кавуна — сахари (8-9 %,

переважно фруктоза), пектинові речовини, клітковину, органічні кислоти (яблучна, лимонна та ін.), фолієву кислоту і незначну кількість інших вітамінів (С, В, В2, В6, РР і (і-каротин),солі заліза і калію. Біологічна дія та

застосування. Уреаза використовується в апараті ≪штучна нирка≫, де каталізує гідроліз сечовини і сприяє очи щенню крові від токсинів. М'якуш

використовують у дієтичному харчуванні хворих на уролітіаз, атеросклероз, цукровий діабет, жовчнокам'яну хворобу, гастрити, недостатність кровообігу, подагру тощо.