Придбання іноземної валюти
Імпортуючи товар, підприємство зобов'язане розрахуватися в іноземній валюті. Оскільки на території України розрахунки провадяться у грошовій одиниці України, виникає потреба у купівлі іноземної валюти.
Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями є такі документи: договір з нерезидентом, оформлений відповідно до законодавства України; вантажна митна декларація, якщо товар ввезено на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснюється митне оформлення тимчасово ввезених вантажів із зобов'язанням про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти); документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо); довідка державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків, із зазначенням інформації про основний поточний рахунок резидента в гривнях і поточний рахунок в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентом.
Придбання іноземної валюти здійснюється через уповноважені банки. З цією метою підприємство подає заявку (порядок заповнення заявки на придбання валюти наведено в числовому прикладі №1 наприкінці статті) у вказаний банк, що містить такі дані: повна назва підприємства; адреса, телефон (факс); ПІБ працівника, уповноваженого приймати рішення про здійснення операції; назва, МФО банку; номер валютного рахунка; мета використання валюти; сума купованої іноземної валюти; курс на дату купівлі і сума в гривнях; сума комісійної винагороди банку за придбання іноземної валюти.
23. Управлінське рішення і методи їхнього прийняття.
Управлінське рішення - результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.
Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються: невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов; недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення; необхідністю вирішення в обмежений час.
Методи прийняття управлінських рішень:
1. Методи вивчення проблеми (діагностування). Передбачає застосування методів, що дають змогу достовірно і повно описати проблему і виявити чинники, що призвели до неї. Важливе місце належить методам накопичення, оброблення та аналізу інформації, факторного аналізу, порівняння, аналогії тощо. Вибір мето-дів залежить від характеру та змісту проблеми, термінів і коштів, виділених для її вивчення. Зокрема, значного поширення набули дві групи методів: методи економічного аналізу та прогнозування, їх застосовують з метою об'єктивного оцінювання поточного стану фірми і передбачення «що буде далі, якщо нічого не змінювати». Ці методи опираються на статистичний матеріал минулих періодів у певній сфері діяльності.
2. Методи економічного аналізу. Ґрунтуються на вивченні аналітичних залежностей, що визначають співвідношення між умовами і результатами вирішен-ня задачі, поданих у вигляді формул, графіків, діаграм.
3. Евристичні методи. Це сукупність логічних прийомів, методичних правил дослідження, пошуку істини, способів реалізації творчого потенціалу особистості. Ці методи активізують та інтегрують мислення, знання, ерудицію, творчі начала, фантазію особистості, тому їх називають активізуючими. Вони можуть бути індивідуальними або груповими.
4. Теоретико-ігрові методи. Дають змогу дещо спростити картину зовнішнього середовища. До них, зокрема, відносять теорію ігор, метод сценаріїв, моделі «чор-ної дошки».
Методи реалізації рішення –використовують після прийняття та схвалення рішення. Методом доведення рішення до виконавців найчастіше є план реалізації, який передбачає систему заходів для досягнення поставлених цілей.
Менеджери повинні добре знати переваги та недоліки різних методів прийняття рішень, вміти комбінувати їх, виділяти типові управлінські завдання і застосовувати при їх вирішенні структуровані методи прийняття рішень, а також збагачувати арсенал методів власними розробками.
24. Види валютних операцій.
Більшість валютних операцій здійснюються в доларах, євро.
Валюта – певні грошові знаки за допомогою яких здійснюється національні і міжнародні розрахунки.
Валютою також можуть бути:
цінні папери і платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви)
фондові цінності (акції, облігації).
На ринку використовують 2 групи валютних операцій:
операції СПОТ – короткострокові платіжні операції, валюта за якими здійснюється протягом 48 годин;
фондові валютні операції – термінові операції (більше 48 годин).
Валютний курс – співвідношення обміну двох грошових одиниць або ціна однієї валюти виражена в іншій.
Коливання валютного курсу впливає на: баланс зовнішньої торгівлі; рух капіталів; на розмір і заборгованості іноземним установам.
25. Склад і призначення методів менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.
Адміністративні методи безпосередньо впливають на господарські відносини. Адміністративні методи найдоцільніше застосовувати за умов економічної нестабільності, зростання дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовнішньоекономічної діяльності), ліцензування, квотування, специфічні вимоги до товару та ін.
Економічні — діють через ринковий механізм. Економічні методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо (в галузі експорту). Важливу роль з - поміж економічних методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності відіграють валютні обмеження, які спрямовано на розширення або отримання розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країни. Валютні обмеження охоплюють сферу зовнішньої торгівлі, рух капіталів та кредитів, переказ прибутків, податкових та інших платежів.
26. Загальні напрямки становлення системи валютного регулювання.
Валютне регулювання - це сукупність законодавчих норм і економічних заходів, що реалізуються державними органами з метою формування і вдосконалення національної валютної системи країни з урахуванням структури принципів світової валютної системи, забезпечення валютної стабільності і ефективного формування механізму валютно-фінансових взаємовідносин з іншими країнами.
Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями.
Напрямки валютного регулювання: формування і оновлення законодавчої і нормативної бази зовнішніх валютно-фінансових відносин; формування механізму щоденного валютного контролю, перед яким поставлено завдання забезпечувати дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності при виконанні валютних операцій валютного законодавства; Національний банк України, а також уряд України, керуючись поставленими цілями макроекономічної політики, здійснюють в межах своєї компетенції поточний оперативний вплив на функціонування валютного механізму: визначають режим валютного курсу гривні по відношенню до іноземних валют, регулюють динаміку ринкового валютного курсу, вживають заходи, направлені на забезпечення достатнього рівня і найбільш ефективної структури офіційних золотовалютних резервів, проводять погашення державних зовнішніх боргових зобов'язань, здійснюють вплив на основні види зовнішньоекономічної діяльності, а також на стан платіжного балансу.
27. Планування зовнішньоекономічної діяльності.
Планування являється важливою частиною менеджменту ЗЕД, основною її функцією. Підприємство, яке не вміє планувати чи не вважає потрібним це робити, навряд чи може досягнути серйозних успіхів в своєму розвитку. Звичайно, планування - не панацея від усіх бід, проте уважний підхід до цього важливого етапу роботи створює основу для успішної діяльності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.
Суть планування можна визначити як уміння передбачити мету підприємства, результати його діяльності і ресурси, потрібні для досягнення цієї мети.
Планування допомагає відповісти на важливі запитання: 1. Де підприємство знаходиться в даний час, які його економічні позиції, в тому числі в зовнішній сфері ?
2. Яким чином, при допомозі яких ресурсів може бути досягнута мета підприємства, в тому числі по ЗЕД, і як може бути використана зовнішньоекономічна діяльність для його успішного соціально-економічного розвитку?
Планування ЗЕД являється об'єктивно необхідним для будь-якого підприємства-суб'єкта ЗЕД. Це визначається насамперед:
- прагненням підприємств, функціонуючих в умовах глобалізації ринку, одержати додатковий прибуток за рахунок більш повного використання переваг міжнародної праці, міжнародної економічної інтеграції; передбачити несприятливі дії зовнішніх факторів, різноманітні непередбачені обставини, котрі можуть відбутися на світовому ринку;
- і головне - необхідність прогнозування свого майбутнього.
Планування поділяється на три типи: довготривалі, середньотривалі, короткочасні.
* Довготривале планування охоплює довгі періоди часу - 10-25 років.
* Донедавна середньотривале планування розраховувалось на 5 років, проте швидкість змін зовнішнього середовища зумовила необхідність скоротити термін цього типу планування приблизно до 2-3 років.
* Короткочасне планування - вироблення планів на 1-2 роки.
28. Народногосподарська оцінка ефективності зовнішньоторговельних зв’язків.
Під ефективністю зовнішньоекономічних зв’язків розуміють результат від співставлення сукупних витрат і доходів від зовнішньоекономічної діяльності.
Ефективність зовнішньої торгівлі в широкому розумінні пов’язана з економією суспільної праці, яка виникає за рахунок того, що, з одного боку, національні витрати на виробництво експортної продукції нижчі за міжнародні, а з іншого – на виробництво продукції ці витрати вищі за міжнародні.
Таким чином визначається прямий ефект від зовнішньоекономічної торгівлі. Непрямий ефект проявляється в тому позитивному впливі зовнішньої торгівлі, який вона чинить на економічний розвиток країни у цілому, включаючи вплив на зміну народногосподарських пропорцій, підвищення промислового потенціалу, рівня технічного забезпечення народного господарства тощо. Оцінка непрямої дії зовнішньої торгівлі на економіку країни на сьогодні поки що не вирішена в теоретико-методологічному аспекті. У цьому зв’язку надзвичайно важливою є проблема кількісної оцінки прямого економічного ефекту від зовнішньої торгівлі. Оскільки зовнішня торгівля країни включає продаж товарів на експорт та закупівлю імпортної продукції, то й ефективність зовнішньої торгівлі необхідно розглядати з погляду сукупності експортних та імпортних операцій. Тому слід розрізняти ефективність зовнішньої торгівлі як в цілому, так і ефективність експортних та імпортних операцій.
Крім того, умовою ефективності зовнішньоторговельних операцій є економічна безпека країни, яка базується на наявності сукупності ресурсів, що забезпечують відтворення виробництва та системи економіко-соціальних відносин.
Враховуючи інтереси держави та економічну доцільність експортно-імпортних операцій, розраховують економічну ефективність на народногосподарському рівні. Народногосподарська ефективність зовнішньої торгівлі визначається методом порівняння витрат на виробництво експортних товарів з економією народногосподарських витрат щодо імпорту товарів. Це положення виходить з того, що потреби народного господарства в різних товарах визначаються не тільки національним виробництвом, але й імпортом. Валютні кошти для купівлі імпортних товарів отримують за рахунок виробництва товарів на експорт та їх реалізації. Тому ефективність зовнішньої торгівлі на рівні народного господарства визначається порівнянням витрат на вітчизняне виробництво необхідної продукції, яку збираються отримати по імпорту, з витратами на виробництво експортних товарів.
Таким чином, в основі методики визначення народногосподарської ефективності зовнішньої торгівлі лежить той факт, що всі витрати щодо експорту здійснюються заради отримання валютних коштів, які підуть на придбання імпортних товарів. Різниця витрат на імпорт та експорт відображає економію витрат відповідно з використанням імпортних товарів і відмовою від виробництва вітчизняних товарів, які можуть бути заміщені імпортом.
29. Організація зовнішньоекономічної діяльності.
Організація зовнішньоекономічної діяльності - дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д.
Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби, органи. Розрізняють: організаційно-виробничу структуру; структуру управління; організаційну структуру підприємства. Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління - системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства - побудову і взаємозв'язок обох данних систем.
Структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в даній сфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД.
Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. ЇЇ мета - максималізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатися незмінними.
30. Коефіцієнти ефективності продажу валюти.
Валюта — грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товарів. Поняття валюта вживається в трьох значеннях:
грошова одиниця країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.) та її певний тип (золота, кредитно-паперова, срібна);
іноземна валюта, тобто грошові знаки іноземних країн, а також кредитні і платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних грошових розрахунках;
міжнародна (в тому числі регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СДР, євро).
На нижчий стадії розвитку капіталізму як валюту використовували золото і срібло. Тепер роль валюти виконують кредитно-паперові гроші.
Сучасна валюта поділяється на: вільно конвертовану (яку вільно можуть обмінювати на валюту будь-якої країни як фізичні, так і юридичні особи), якою можуть розраховуватися за експортно-імпортні операції, депонувати в національних банках та інше); частково конвертовану (обмін якої частково обмежується для певних категорій фізичних і юридичних осіб і для окремих видів операцій). Часткова конвертованість означає допущення лише зовнішньої конвертованості і тільки в поточних, а інколи лише в зовнішньоторгівельних операціях. Розрізняють також неконвертовану валюту, що означає заборону держави на проведення будь яких операцій щодо обміну національної валюти на іноземну або дозвіл це робити за погодженням уповноважених валютних органів. Виділяють також національні і резервні (ключові) валюти.
31. Значення світових організацій для побудови менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.
Світове господарство – це сукупність національних економік. Характерні риси світового господарства: розвиток та активізація процесів переміщення капіталу, робочої сили, технологій; зростання міжнародних форм виробництва; виникнення економіки відкритого типу; поява нових індустріальних держав; зміна в розробці політичних сил.
Світова організація торгівлі (СОТ) – це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.
За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.
Процеси створення, становлення і розширення СОТ не були простими та однозначними. Хоча за останні 30 років масив загальних правил СОТ надзвичайно зріс, СОТ усе ще базується на принципі двосторонніх переговорів між членами з метою взаємного відкриття їх ринків. Члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їх ринків, відстоюють інтереси власних підприємств, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес є непростим і, як правило, тривалим.
32. Коефіцієнти ефективності імпорту товару.
Імпорт товарів – це купівля (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з увезенням або без увезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів для особистого споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Розраховують валютну ефективність експорту та імпорту, яка допомагає визначити, яку кількість суспільної праці необхідно витратити на виробництво експортних товарів, щоб отримати одиницю валюти, та яку кількість суспільної праці необхідно було б витратити на власне виробництво імпортованих товарів, що маємо на певну суму іноземної валюти, яка була використана на зовнішньому ринку.
Валютна ефективність імпорту дорівнює відношенню необхідних витрат на виробництво імпортних товарів у країні до витрат на імпортні закупівлі або відношенню виручки від реалізації його в межах країни до витрат на його придбання. Тобто, результатом імпорту є економія витрат національної праці при імпорті товарів замість їх власного виробництва.
Показник ефективності імпорту визначається за формулою:
де Єімп. - ефективність імпорту; Мвімп. - можливі витрати праці, необхідні для власного виробництва імпортного товару (національна вартість); Ввімп. - витрати валюти на імпорт (інтернаціональна вартість).
33. Формування виробничих колективів
Колектив — це соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.
Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток.
Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:
— організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань);
— виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості);
— стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).
Виробничий колектив – це група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо.
34. Коефіцієнти ефективності експорту товару.
Розраховують валютну ефективність експорту та імпорту, яка допомагає визначити, яку кількість суспільної праці необхідно витратити на виробництво експортних товарів, щоб отримати одиницю валюти, та яку кількість суспільної праці необхідно було б витратити на власне виробництво імпортованих товарів, що маємо на певну суму іноземної валюти, яка була використана на зовнішньому ринку.
Отже, валютна ефективність експорту дорівнює відношенню валютної виручки від експорту (інтернаціональна вартість) до витрат праці на виробництво товару (національна вартість), тобто вартості його в цінах виробництва. У загальному вигляді показник валютної ефективності експорту обчислюється за формулою:
де Єекс. - ефективність експорту товару; ВВекс. - валютна виручка від експорту; Векс. - витрати праці на виробництво товару.
35. Керування персоналом у міжнародному бізнесі.
Міжнародний бізнес - це будь-які господарські операції, що проводяться суб'єктами двох або більше країн з метою одержання прибутку. Міжнародний бізнес – це частина загальної системи МЕВ, що відповідає стосункам, пов”язаним з діловою діяльністю промислового, комерційного, валютно-фінансового, перевізного типів. Кожна форма МЕВ відображена в міжнародноиу бізнесі, і виходячи з них можна говогрити про такі види міжнародного бізнесу, як валютний, промисловий, фінансово-кредитний, торговий, аграрний,- кожен з яких, має свої підвиди. Найпоказовішим проявом міжнародного бізнесу є спільне підприємництво та транснаціональний бізнес.
Персонал компанії, що виконує міжнародні функції, найчастіше зобов'язаний взаємодіяти з високопоставленими офіційними особами в закордонних країнах. Такі види діяльності, як переговори про будівництво нових або розширення наявних виробничих потужностей, продаж технології й оцінювання фінансових умов, вимагають від керівників компанії під час їхніх поїздок в інші країни взаємодії на високих рівнях. Багато в чому їхні завдання є навіть більш важкими, ніж завдання керуючих філіями, оскільки їм припадає знаходитися вдалині від дому протягом тривалого або невизначеного періоду в спробах завоювати довіру і встановити стосунки з потрібними офіційними особами не в одній, а в багатьох країнах.
36. Аналіз ефективності експортно-імпортних операцій підприємства.
У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.
Прямий метод зовнішньоекономічних операцій застосовується: при продажу і закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів; у разі експорту дорогого і великогабаритного устаткування; у разі експорту стандартного устаткування через закордонні філії; при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів; у разі продажу і закупівлі товарів державою. Прямі зв'язки мають низку переваг: більш тісні контакти з контрагентом; краще знання кон'юнктури ринку; швидке пристосування своїх виробничих потужностей до потреб покупця. Проте і непрямий експорт та імпорт продовжують зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торговельних посередників у світовий товарообіг залучається біля 50 % загального обсягу товарів. Цей метод застосовується: у разі збуту стандартного промислового устаткування; у разі збуту споживчих товарів; при реалізації другорядної продукції; на окремих важкодоступних і маловідомих ринках; при просуванні нових товарів; у разі відсутності власної збутової мережі; за умови, що торгівля монополізована значними торговельно-посередницькими фірмами. У непрямого методу експортно-імпортних операцій також є свої переваги: великий досвід, власна мережа обслуговування, гарні зв'язки, знання ринку й кон'юнктури.
З метою організації та управління зовнішньоекономічною діяльністю на підприємствах створюють відповідні самостійні структури, а на невеликих підприємствах – підрозділи у складі інших структур.
37. Дослідження міжнародного ринку.
Дослідження ринку — це систематичний збір, запис, аналіз та інтерпретація даних про продаж товарів чи послуг, а також організацію маркетингу.
Дослідження ринку:
* Вивчення та аналіз умов ринку: вивчення загальних умов; аналіз попиту; аналіз пропозиції; аналіз вимог споживачів до товару; аналіз перспектив розвитку ринку.
* Вивчення суб'єктів, форм і методів торгівлі: аналіз та оцінка діяльності фірм-постачальників; вивчення та оцінка фірм-конкурентів; вивчення покупців; вивчення комерційної практики; вивчення транспортних умов; вивчення торговельно-політичних умов.
Вивчення міжнародних ринків проводиться за такими па раметрами: продукція (галузі, види продукції, підприємства-виробники, методи і форми збуту та обслуговування продукції); споживачі (галузі, види продукції, підприємства-виробники та покупці, цілі та способи споживання); місцезнаходження ринку (регіон, країна, територія).
Дослідження міжнародних ринків може проводитись підприємством власними силами, або силами спеціалізованої маркетингової компанії.
38. Моделювання експортної стратегії підприємства.
Експорт є найпростішим способом виходу на зовнішній ринок. За інтенсивністю і обсягами розрізняють нерегулярний і регулярний експорт. Нерегулярний експорт — це пасивний рівень зовнішньо-економічних відносин, коли підприємство час від часу експортує свої надлишки і продає товари місцевим оптовикам, що представляють закордонних покупців. Про регулярний експорт можна говорити тоді, коли підприємство має за мету розширити свої зовнішньоторговельні операції на конкретному ринку. Застосовуючи стратегію експорту, підприємство виготовляє свої товари у власній країні, пропонуючи їх на експорт у модифікованому або в немодифікованому вигляді.
Переваги цього способу: потребує мінімальних змін у товарному асортименті підприємства, його структурі; потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових зобов´язань; забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу.
Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий. За непрямого експорту підприємство користується послугами посередників, а за прямого проводить експортні операції самостійно. Підприємства, що тільки починають свою експортну діяльність, частіше використовують непрямий експорт.
Непрямий експорт, або делегування повноважень без інвестування, має різноманітні форми:
* Передача повноважень з експорту передбачає використання системи збуту, що знаходиться в одній або декількох країнах і належить іншому підприємству. Таку систему збуту експортер використовує тоді, коли його потенціал слабкий, щоб діяти самостійно на зовнішньому ринку.
* Експортна франшиза — такий спосіб організації справи, за якого франчайзі купує у відомої компанії право на продаж її товарів під її товарним знаком.
* Комерційні посередники активно беруть участь в експортних операціях. Їх розрізняють за двома ознаками: винагороді (торгова націнка або комісійні) і сталості зв´язків з експортером.
Прямий експорт передбачає прямий продаж через власний торговий персонал. Він застосовується у випадку, коли легко визначити споживачів або вони самі знаходять продавця.
39. Способи проникнення на закордонні ринки.
Способи проникнення на закордонні ринки:
1. Експорт є найпростішим способом виходу на зовнішній ринок. За інтенсивністю і обсягами розрізняють нерегулярний і регулярний експорт. Нерегулярний експорт — це пасивний рівень зовнішньо-економічних відносин, коли підприємство час від часу експортує свої надлишки і продає товари місцевим оптовикам, що представляють закордонних покупців. Про регулярний експорт можна говорити тоді, коли підприємство має за мету розширити свої зовнішньоторговельні операції на конкретному ринку. Застосовуючи стратегію експорту, підприємство виготовляє свої товари у власній країні, пропонуючи їх на експорт у модифікованому або в немодифікованому вигляді.
Переваги цього способу: потребує мінімальних змін у товарному асортименті підприємства, його структурі; потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових зобов´язань; забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу. Експорт буває двох різновидів: непрямий і прямий. За непрямого експорту підприємство користується послугами посередників, а за прямого проводить експортні операції самостійно.
2. Спільна підприємницька діяльність. Ця стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок ґрунтується на поєднанні його зусиль із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільній підприємницькій діяльності (СПД) формується партнерство, у результаті якого за рубежем створюються певні потужності. Законодавство ряду країн передбачає, що присутність на їхньому ринку іноземної компанії можлива лише при укладанні контракту з місцевими фірмами про виробництво товарів у цих країнах. Навіть промислово розвинені країни іноді чинять тиск на експортерів, щоб вони створювали спільні виробництва за рубежем.
3. Стратегія прямого інвестування. Велика кількість підприємств, що ведуть зовнішню торгівлю, з часом засновують за кордоном власні виробничі філії для виготовлення товарів, споживаних на іноземному ринку. Цей спосіб виходу на зовнішній ринок передбачає інвестування капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД. У міру накопичення компанією досвіду експортної роботи і за досить великого обсягу такого зовнішнього ринку виробничі підприємства за кордоном дозволяють очікувати на значні вигоди. Основні риси цього способу: максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові зобов´язання; максимальна відповідальність за результати діяльності; максимальний контроль за діяльністю; складна процедура виходу з ринку.
40. Фактори, що визначають ефективність функціонування системи менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.
Роль ЗЕД як зовнішнього фактора економічного росту в сучасних умовах постійно зростає. Посилюється її вплив на соціально-економічний розвиток не тільки країни але й кожного господарського суб'єкта. Воно включає наступні види діяльності: зовнішню торгівлю, міжнародне виробниче кооперування, міжнародне науково-технічне співробітництво, міжнародне інвестиційне співробітництво, валютно-фінансові і кредитні операції.
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності являє собою управління виробничо-господарською і комерційною діяльністю підприємства; пов'язаною з його виходом на зовнішній ринок, в зовнішнє міжнародне середовище з метою більш повного використання зовнішніх (міжнародних) факторів економічного росту.
Зовнішньоекономічна діяльність в своєму розвитку пройшла декілька етапів на яких виокремилися ринкові фактори ЗЕД: насиченість внутрішнього ринку товарами власного виробництва; наявність конкурентів; можливість отримання прибутку за рахунок різниці між експортом і імпортом; можливість отримання товарів більш високої якості.
41. Оцінка конкурентноздатності.
Оцінка конкурентноздатності підприємства відповідно до методики виробляється по трьох напрямках: оцінка конкурентноздатності продукції, здійснювана на основі її нормативних, технічних, економічних і організаційних параметрів за допомогою розрахунку інтегрального показникаконкурентноздатності продукції;Оцінка ефективності маркетингової діяльності, здійснювана задопомогою розрахунку коефіцієнтів конкурентноздатності,згрупованих по елементах комплексу маркетингу, підсумком якої єінтегральний показник ефективності маркетингової діяльності. Приоцінці ефективності маркетингової діяльності підприємства-конкурентів (у цілому по сукупності діяльності на всіх ринках або на окремих ринках) можливе використання, що доцільно згрупуватипо окремих елементах комплексу маркетингу; Оцінка конкурентноздатності підприємства в цілому, щоприпускає розрахунок показників, що характеризують позиціюпідприємства на ринку і його фінансовий стан.
42.Форми розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.
Існують такі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності: Банківський переказ - це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахунках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати: боргових зобов'язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах; рекламацій за поставку неякісної продукції; авансових платежів;розрахунків нетоварного характеру. Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит, при цьому в експортера немає гарантій одержання платежу від імпортера. Тому такі розрахунки застосовуються тоді, коли існують регулярні і стабільні ділові відносини між покупцем і виробником (наприклад, асоційованими членами транснаціональних корпорацій) і немає законодавчих обмежень. Розрахунки по відкритому рахунку передбачають, що експортер відвантажує на адресу покупця товар, надсилає йому відповідні документи та записує суму у дебет рахунку покупця. Цей рахунок відкривається не в банку, а ведеться підприємством-постачальником. Імпортер повинен оплатити одержані товари протягом заздалегідь обумовленого строку, причому він розпоряджається товарами на свій розсуд. Інкасо означає операції, здійснювані банками на підставі одержаних інструкцій з документами з метою:одержання акцепту або платежу залежно від угоди; видачі комерційних документів проти акцепту або проти платежу;видачі документів на інших умовах. Існує два види інкасо:чисте (означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами);документарне (означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо лише останніх документів). У зовнішньоекономічній діяльності в основному використовують документарне інкасо, бо воно краще захищає інтереси постачальника. Акредитив являє собою угоду, відмежовану від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися. Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, які розроблені Міжнародною Торговою Палатою і затверджені в 1993 р.У зовнішній торгівлі доцільно застосовувати тільки безвідзивні акредитиви, оскільки безвідзивний акредитив може бути змінений чи відмінений тільки після отримання згоди всіх сторін цього акредитива. Відзивний акредитив дозволяє іноземному покупцеві, навіть після відвантаження товарів, змінити чи відмінити цей акредитив без попереднього повідомлення експортера.
43. Організація праці менеджера.
Організація праці менеджера – це певний порядок, правила службової поведінки в апараті управління, які спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань керівниками відповідно до їх функціонального розподілу.
Мета: формування вмінь організовувати свою роботу та працю підлеглих і складати основні види управлінської документації.
Напрямки організації праці менеджера: регламентація діяльності і стосунків на підприємстві; оптимальний розподіл і розстановка кадрів по ланках систем управління; організація закріплення в процесі поділу і кооперації управлінської праці і забезпечення необхідної кваліфікації працівників; вибір системи і методів роботи; раціоналізація, організація робочих місць і створення оптимальних умов праці і відпочинку; нормування управлінської праці; моральне і матеріальне стимулювання.
44.Види розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.
Існують такі види розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності: Банківський переказ - це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахунках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати: боргових зобов'язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах; рекламацій за поставку неякісної продукції; авансових платежів;розрахунків нетоварного характеру; Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит, при цьому в експортера немає гарантій одержання платежу від імпортера. Тому такі розрахунки застосовуються тоді, коли існують регулярні і стабільні ділові відносини між покупцем і виробником (наприклад, асоційованими членами транснаціональних корпорацій) і немає законодавчих обмежень. Розрахунки по відкритому рахунку передбачають, що експортер відвантажує на адресу покупця товар, надсилає йому відповідні документи та записує суму у дебет рахунку покупця. Цей рахунок відкривається не в банку, а ведеться підприємством-постачальником. Імпортер повинен оплатити одержані товари протягом заздалегідь обумовленого строку, причому він розпоряджається товарами на свій розсуд; Інкасо означає операції, здійснювані банками на підставі одержаних інструкцій з документами з метою:одержання акцепту або платежу залежно від угоди; видачі комерційних документів проти акцепту або проти платежу;видачі документів на інших умовах. Існує два види інкасо:чисте (означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами);документарне (означає інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами, або інкасо лише останніх документів). У зовнішньоекономічній діяльності в основному використовують документарне інкасо, бо воно краще захищає інтереси постачальника; Акредитив являє собою угоду, відмежовану від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися. Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, які розроблені Міжнародною Торговою Палатою і затверджені в 1993 р.У зовнішній торгівлі доцільно застосовувати тільки безвідзивні акредитиви, оскільки безвідзивний акредитив може бути змінений чи відмінений тільки після отримання згоди всіх сторін цього акредитива. Відзивний акредитив дозволяє іноземному покупцеві, навіть після відвантаження товарів, змінити чи відмінити цей акредитив без попереднього повідомлення експортера.
45. Визначення типового контракту в міжнародній практиці.
Типовий контракт — це своєрідний шаблон контракт чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформованих раніше з урахуванням торгової практики чи звичаїв і прийнятих сторонами, що домовляються після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної операції.
Частіше за все типові контракти використовуються при укладенні контрактів на стандартні види машин та устаткування, споживчі товари, промислову сировину на довгостроковій основі, на масові продовольчі товари (на біржах).