4. Освіта й педагогічна діяльність т. Лубенця

Тимофій Григорович Лубенець (1855–1936) – послідовник К.Д.Ушинського, громадській діяч, герой праці, педагог, фахівець із теорії методики початкового навчання, дошкільного виховання та освіти дорослих. Свою учительську діяльність він розпочав у 18 років на Чернігівщині. Лубенець – автор шкільних підручників, до змісту яких включав матеріал про життя селян, сільський побут.

У 1878 році Т.Лубенця було звільнено з роботи за написання підручника “Общеполезный задачник” (1876), кожна задача якого містила відомості життя і тим самим пов’язувала предмет арифметики з практикою.

Із 1883 року Лубенець обіймав посаду викладача підготовчого класу Київської першої гімназії.

Під впливом ідей таких відомих світочів, як Й.Г.Песталоці, Ф.А.Дістервега, М.І.Пирогова, К.Д.Ушинського, й формувався світогляд і педагогічні погляди Т.Г.Лубенця.

Педагогічні праці Т.Лубенця присвячені питанням дошкільного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Саме від рівня освіти залежить прогрес всього суспільства, вважав він. Особливу увагу Лубенець звертав на збагачення розуму дітей повноцінними знаннями, що в кінцевому результаті привело б до зв’язку навчання із життям. Відомий діяч активно відстоював думку щодо запровадження у школах навчання рідною мовою.

У 1883 році вийшли українською мовою під псевдонімом Норець український буквар “Граматка”, де було багато фольклорних творів; а під псевдонімом Хуторний – “Читанка”, яка була логічним продовженням „Граматки”. Незважаючи на перевагу такого типу підручників, вони були конфісковані Міністерством освіти й заборонені для користування у народних школах.

Згодом, у 1901році Т.Лубенця призначили директором народних училищ Київської губернії, де він працював біля 12 років поєднуючи цю посаду з творчою працею.

Т.Г.Лубенець видав десятки підручників, медичних посібників і книг із різних питань навчання та виховання як для дітей, так і для дорослих.

У своїй основній педагогічній праці “Педагогічні бесіди” (1903) Тимофій Григорович розкрив мету, завдання та зміст освіти, принципи (наочність, науковість, активність, свідомість, зв’язок із життям) і методи початкового навчання й виховання.

Книга для читання у початковій школі “Зернинка” (1910) у 4-х частинах, „Методичний посібник для арифметики” використовувалася у недільних школах та вечірніх класах. У них Т.Лубенець виступав за впровадження у практику, в навчання й виховання демократичних і гуманітарних принципів педагогіки, за заборону тілесних покарань учнів.

Громадський діяч активно боровся за необхідність відкриття народних дитячих садків з метою надання дітям з народу притулку у робочий для їх батьків час. У 1906 році разом зі своєю дружиною Наталією Дмитрівною Т.Лубенець організував у Росії Київське товариство народних дитячих садків із метою поширення у народі ідеї суспільного виховання дошкільників. Не маючи підтримки від уряду, Товариство відкривало на свої кошти дитячі садки у робітничих районах м. Києва. У 1911 році було відкрито школу виховательок для забезпечення цих садків кваліфікованими спеціалістами. Учений був її викладачем, читав лекції із грамоти та арифметики.

У грудні 1913 – січні 1914рр. Т.Лубенець виступив на першому Всеросійському з’їзді з питань народної освіти з доповіддю “Витяг про покарання”, у якій засудив деспотизм російської школи, наполягав на викладанні всіх предметів українською мовою, обстоював гуманістичну педагогіку.

Відразу ж після завершення з’їзду почалися переслідування його учасників, а Лубенця позбавили права викладання. Однак у 1914 році йому вдалося влаштуватися викладачем педагогіки й методики на Київських вищих жіночих курсах. До 1918 року Т.Лубенець був деканом педагогічного факультету цих курсів.

Після революції Тимофій Григорович створював підручники для початкової школи, книги і підручники для нової трудової школи. Він займався ліквідацією неписьменності, читав лекції учителям, виступав зі статтями в газетах і журналах. У них педагог відстоював свої думки про внесення доповнень у зміст та методи рідної школи нових демократичних перетворень, про зв’язок школи з життям, про пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів. Учений активно виступав проти надання школі вузькопрактичного, утилітарного характеру.

Значної уваги Т.Лубенець надавав питанням освіти дорослих, ліквідації неписьменності серед них; закликав користуватися досвідом минулого, визнавати цінності культурної та педагогічної спадщини.

У 1919–1924 роках Т.Г.Лубенець керував дослідною трудовою школою у Пущі-Водиці, де вчителі міських шкіл знайомилися з передовим досвідом навчально-виховної роботи. У 1924 році Київським губернським відділом профспілки педагог був нагороджений званням Героя праці.

У 1926 році Т.Г.Лубенець вийшов на пенсію, але й після цього продовжував невтомно працювати в ім’я процвітання української держави.

Помер Т.Г.Лубенець у 1936 році у м.Києві.