20 Склад української лексики за походження

За походженням лексика української мови неоднорідна. Вона формувалася про­

тягом багатьох століть у тісному зв’язку з іншими мовами. Тому з погляду походження

виділяється дві групи: споконвічноукраїнська і запозичена. Українська мова нале­

жить до східнослов’янської мовної групи, які разом із південнослов’янською та

західнослов’янською постала із спільнослов’янської (праслов’янської мови), а та -

з індоєвропейської. Отже, споконвічно українська лексика формувалася у такій по­

слідовності: індоєвропейська —> праслов’янська —> спільносхіднослов’янська —>

власне українська лексика.

1 Індоєвропейські слова становлять важливий шар української лексики. Вони

називають: предмети і явища (небо, сонце, вечір, озеро, вода),’ тварин, рослини, про-

2 4 дукти (вівця, вовк, верба, сіль, мед); родинні зв’язки (тато, батько, мати); частини

тіла (око, рука, зуб, серце, кров); числа (л ‘ять, тисяча, сто); якості (жовтий, босий,

довгий); дії (брати, везти, веліти).

2. Праслов’янська лексика утворилася, коли слов’яни жили спільним життям.

Спільнослов’янські слова позначають назви: людей, тварин, птахів (чоловік, жінка,

голуб, ведмідь); житла, одягу, взуття, прикрас (вікно, дзеркало, шуба); їжі (пиріг,

молоко, сало); предметів і явищ природи (вітер, роса, осінь, серп, плуг); абстрактних

понять (правда, гнів, скорбота); обрядів (Купала, молода).

3. Спільносхіднослов’янські (або давньоруські) слова виникли в період, коли із

слов’янської мовної єдності виділилася група східних слов’ян (ГУ-УІ ст.). Спіль­

носхіднослов’янських слів в українській мові дуже багато: щока, кулак, племінник,

дядько; білка, кішка, собака; ківш, кочерга, горня; зозуля, жайворонок; щавель, хвощ,

молочай; ярина, сіножать та ін.

4. Власне українські слова виникли на українському мовному грунті після

розпаду давньоруської єдності слов’ян і утворення трьох народів — українського,

білоруського і російського. Це такі слова, як: вареники, сніданок, галушки, паляниця,

борщ, корж; смуга, вибалок; мрія; козачок, козацтво; баритися, очолити, линути;

кремезний, розкішний, чарівний.

Власне українські слова можна розпізнати за фонетичними і граматичними

ознаками:

1) чергування [о], [е] з [і]: село — сільський, чоло — чільний;

2) зміна [е] на [о] після шиплячих та [й]: женити — жонатий;

3) наявність’суфіксів -ник, -івник, -ець, -овець(-івець), -ій, -ень, -ищ, -от, -шн, -неч,

-анн, -енн, -інн, -ач, -аль, -ив, -иськ, -юк, -ар, -езн, -елезн, -ісіньк, -есеньк, -юсіньк, -ощ:

візник, комірник; промовець; плаксій, водій; днище, горище; голота, босота;

дітлашня; ворожнеча; зростання; знищення; горіння; викладач; скрипаль; печиво;

хлопчисько; злюка; нездара; старезний; довжелезний; гарнісінький; малесенький;

тонюсінький; ласощі;

4) наявність префіксів су-(сузір ’я); перед-(передчасно); по-(подвір ‘я, посадити);

прі-(прірва, прізвище).

СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМИ

стилістичні засоби, що мають виразні ознаки свого старослов’янського походження, використовуються як стилістичний засіб для створення історичного колориту, пафосу або комізму, іронії: глава, врата, возлюби, благословен, ректи: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойовна ще не була (П. Тичина).

Інтернаціоналізми

Досить часто сперечаються про способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів [6, с. 224-227]. У ряді похідників позичені суфікси семантично порожні, тому без них можна обійтися і додавати український суфікс -н- не до прикметникового суфікса, а до кореня: функція - функційний, але функціонал - функціональний; диференціювати - диференційний, але диференціал - диференціальний, гармонійий і гармонічний( з різними значеннями). Неоднакова сполучуваність різносуфіксальних пар служить засобом чіткішого значеннєвого розрізнювання названих паронімів. Наприклад, гармонійний означає "злагоджений, милозвучний, стрункий" (гармонійний спів, гармонійні відносини), а гармонічний - "той, що стосується гармоніки" (гармонічний ряд).

Відновлено деякі прикметники, утворені від термінів-інтернаціоналізмів з допомогою українського суфікса -ов-: процесовий, тритомовий. Однак такий засуджений в 30-ті роки національний замінник іншомовних суфіксів реабілітовано не до кінця: давно відомі утвори від інтернаціоналізмів атомовий, спортовий, призмовий та інші прикметники такого типу і сьогодні старанно замінюють ближчими до російської атомний, спортивний, призматичний тощо.

Іноді можна усунути цілий корінь, як, наприклад у поширюваному замість термінологічний прикметнику термінний (термінна лексика, термінний словник); обидва слова - пароніми (перший указує на відношення до терміна, а другий - до термінології). Однак такий терміновжиток сприймають не всі термінокористувачі.

Ще один цікавий приклад усування міжнародного суфікса - це додавання українського дієслівного суфікса -ува- безпосередньо до кореня, усуваючи міжнародний терміноелемент - суфікс -из-/--із-: каналувати (а не каналізувати), стандартувати ( а не стандартизувати) або інший суфікс кондиціювати ( а не кондиціонувати).

Зроблено тільки деякі кроки на шляху до повернення зовнішній форми інтернаціоналізмів питомих українських рис. Але майже непорушним залишається основне русифікаційне правило: в українській мові загалом, і в термінології зокрема, не повинно бути інтернаціоналізмів, яких немає в мові російській.