- •1 Поняття про мову і її функції
- •12 Правопис префіксів
- •13 Правопис слів іншомовного походження
- •15 Мова ы мовлення
- •16 Лексикологія
- •17 Синонім
- •18 Пароніми
- •19 Активна і пасивна лексика української мови
- •20 Склад української лексики за походження
- •23 Словник
- •24 Фразеологія
- •25 Фонетика
- •27 Класифікація голосних звуків
- •28 Приголосний звук
- •29 Фонеми в мовленнєвому потоці
- •3 Літературна мова
- •30 Транскрипція і транслітерація
- •31 Чергування голосних
- •34 Наголос
- •35 Орфоепія
- •36 Морфеміка
- •37 Словотвір
- •40 Морфологічні способи творення слів
- •42 Граматика
- •45 Загальні відомості про категорію роду іменників
- •4 “Роль т.Г.Шевченка
- •46 Структура категорії відмінка іменника
- •§ 48. Орфографічні правила переносу
- •5 Українська мова – державна мова України.
- •51 § 74. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини
- •52 Прикметник
- •53 Ступені порівняння прикметників
- •6. Графіка
- •7 Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •8 Пергамент: особливості виготовлення і використання, відомі пам'ятки
46 Структура категорії відмінка іменника
У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інше відношення ( суб'єктне, об'єктне, означальне, обставинне ) іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожне з цих відношень і становить граматичне значення відмінкової форми.
Називний відмінок називається прямим, усі інші - непрямими.
Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.
Відмінки в українській мовіНОМЕР НАЗВА ПИТАННЯ ПРИКЛАД
1 НАЗИВНИЙ ХТО? ЩО? ластівк-а
2 РОДОВИЙ КОГО? ЧОГО? ластівк-и
3 ДАВАЛЬНИЙ КОМУ? ЧОМУ? ластівц-і
4 ЗНАХІДНИЙ КОГО? ЩО? ластівк-у
5 ОРУДНИЙ КИМ? ЧИМ? ластівк-ою
6 МІСЦЕВИЙ НА КОМУ? НА ЧОМУ? на ластівц-і
7 КЛИЧНИЙ - ластівк-о
Не змінюються за відмінками:
іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта;
жіночі прізвища на приголосний та -о: Ковальчук, Шевченко;
російські прізвища на -ово, -аго, -их: Дурново, Живаго, Черних;
абревіатури: НТР,але вузу, ЛАЗом;
складноскорочені слова типу завскладу, замдекана.
47 – 50 Поняття про відміни і групи іменників української мови
Відміна - це словозмінний клас іменників. У сучасній українській мові іменники поділяються на чотири відміни.
Перша та друга відміни мають три типи парадигм, або три групи: тверду, м'яку і мішану. Їх виділяють за характером кінцевого приголосного основи іменників та особливостями відмінювання.
I відміна
До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а(я) у називному відмінку однини: жінк-а, Полтав-а, Микол-а, земл-я, мрі-я, Ілл-я.
Залежно від якості приголосного в кінці основи іменники I відміни поділяються на три групи:
КІНЦЕВИЙ ПРИГОЛОСНИЙ ОСНОВИ ГРУПА ПРИКЛАДИ
ТВЕРДИЙ НЕШИПЛЯЧИЙ ТВЕРДА рук-а, сосн-а, Микол-а
ТВЕРДИЙ ШИПЛЯЧИЙ МІШАНА миш-а, площ-а
М'ЯКИЙ М'ЯКА мрі-я, Марус-я, судд-я
II відміна
До другої відміни належать іменники чоловічого та середнього роду, чоловічого - з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, кінь,тесть), із закінченням -о (Дніпр-о, батьк-о), середнього роду з закінченням -о,-е,-я (олов-о, мор-е,лист-я).
Iменники II відміни поділяються на три групи:
ГРУПА ПРАВИЛО ПРИКЛАДИ
ТВЕРДА Iменники, основа яких у називному вiдмiнку однини закiнчується на твердий нешиплячий приголосний дуб , студент, Павло , сiдло
М'ЯКА iменники чоловiчого роду з кiнцевим м'яким приголосним скрипаль , вiнець , герой , обрiй
iменники середнього роду з закiнченням -е , крiм тих , у яких перед -е виступає нешиплячий приголосний море , сонце , серце
iменники середнього роду з флексiєю -я умiння ,знання , полум'я , пiр'я
МІШАНА iменники чоловiчого роду і середнього роду з основою на шиплячий скрипаль , вiнець , герой , обрiй
Розподіл на групи іменників, які закінчуються на р:
ГРУПА ПРАВИЛО ПРИКЛАДИ
ТВЕРДА іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр;
наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення базар, інженер, карє'р, інжир, звір, Каїр, прапор, муляр
М'ЯКА іменники на -ар, -ир;
наголос при відмінюванні, особливо у множині, переходить з основи на закінчення вівчар, лікар, богатир, поводир
МІШАНА іменники на -яр;
наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення cкляр, гусляр, газетяр
III відміна
До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини (кров, ніч, сіль, відданість), а також іменник мати.
IV відміна
До четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а(я), які при відмінюванні у непрямих відмінках, крім знахідного і орудного, мають суфікси -ен-, -ат-, -ят- : галчен-я, кошен-я, коліщ-а, тім'-я, плем'-я.
іменники з суфіксом -ат (здебільшого позначають малих за віком істот або здрібнілі назви предметів) список іменників з суфіксом -ен
тел-я - телят-и ім'-я - імен-і
курч-а - курчат-и плем'-я - племен-і
порос-я - поросят-и сім'-я - сімен-і
цуцен-я - цуценят-и вим'я - вимен-і
лош-а - лошат-и тім'-я - тімен-і
Для того, щоб краще засвоїти поданий матеріал, пропонуємо відповісти на контрольні запитання та виконати практичні завдання. Бажаємо ус