- •1 Поняття про мову і її функції
- •12 Правопис префіксів
- •13 Правопис слів іншомовного походження
- •15 Мова ы мовлення
- •16 Лексикологія
- •17 Синонім
- •18 Пароніми
- •19 Активна і пасивна лексика української мови
- •20 Склад української лексики за походження
- •23 Словник
- •24 Фразеологія
- •25 Фонетика
- •27 Класифікація голосних звуків
- •28 Приголосний звук
- •29 Фонеми в мовленнєвому потоці
- •3 Літературна мова
- •30 Транскрипція і транслітерація
- •31 Чергування голосних
- •34 Наголос
- •35 Орфоепія
- •36 Морфеміка
- •37 Словотвір
- •40 Морфологічні способи творення слів
- •42 Граматика
- •45 Загальні відомості про категорію роду іменників
- •4 “Роль т.Г.Шевченка
- •46 Структура категорії відмінка іменника
- •§ 48. Орфографічні правила переносу
- •5 Українська мова – державна мова України.
- •51 § 74. Відмінювання іменників, що мають тільки форму множини
- •52 Прикметник
- •53 Ступені порівняння прикметників
- •6. Графіка
- •7 Виникнення й розвиток письма у східних слов’ян
- •8 Пергамент: особливості виготовлення і використання, відомі пам'ятки
45 Загальні відомості про категорію роду іменників
Граматична категорія роду є однією з основних морфологічних ознак іменника.
В українській мові всі іменники, що вживаються в однині, мають постійне значення роду :
чоловічого,
жіночого,
середнього.
Категорія роду іменників є синтаксично незалежною, на відміну від категорії роду прикметників, числівників, займенників, дієприкметників та дієслів, з якими іменники входять в синтаксичні зв'язки.
Граматична категорія роду як самостійна властива лише іменникам.
Поняття про категорію числа
Категорія числа узагальнено відображає кількісні відношення предметів, позначуваних іменниками. Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини. Ці форми становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга - книги, стіл - столи, подія - події функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень.
У своєму типовому вираженні форми однини й множини поширюються на ті іменники, які виступають назвами обчислюваних предметів, явищ або подій. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів. Множина вказує на два, три і більше (аж до нескінченності) однорідних предметів.
За давньоруської доби існувала ще й третя форма числа в іменників - двоїна. У процесі розвитку української мови ця форма відмерла; залишки її маємо в словах очі, плечі (але тепер вона вже має значення множини).
Засоби вираження категорії числа
Граматичні ознаки категорії числа іменників характеризуються:
наявністю відмінкових форм, властивих окремо для однини і множини: рік-а, рік-и і т.д. - рік-и, рік; сел-о, сел-а - сел-а, сіл; тел-я, телят-и - телят-а, телят. Морфологічними показниками у цьому випадку служать відповідні відмінкові закінчення;
відповідними синтаксичними зв'язками іменників з іншими словами в реченні: зелена трава, зеленої трави - зелені трави, зелених трав; учень працює - учні працюють;
специфічними засобами словотвору: киянин - кияни; небо - небеса; курча - курчата;
наголосом: пшениця, пшениці - пшениці; верба, верби - верби; море, моря - моря;
Форми вираження категорії числа
За наявністю форм числа іменники поділяються на три групи:
іменники, що мають форму однини і множини;
іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum);
іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum).
Іменники, що мають форму однини і множини
Найбільшу за обсягом групу становлять іменники, що вживаються як в однині, так і в множині. До цієї групи належать назви осіб, предметів, явищ, що піддаються лічбі: мати - матері; дерево - дерева; тінь - тіні. Такі іменники означають предмети, що сприймаються роздільно. Вони поєднуються з кількісними числівниками: три олівці, сім лелек.
Іноді форма однини може набувати узагальнено-збірного значення і позначати сукупність предметів: З наближеням весни день поступово стає більшим; У поліських лісах росте ялина, сосна, осика, береза, вільха.
Інколи іменники, хоч і мають множину, проте не означають двох чи більше предметів, що мисляться рздільно, наприклад: небо і небеса, час і часи та деякі інші. У цих випадках, власне, немає відмінності в значенні між одниною і множиною.
Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum)
Іменники цієї групи виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Вони могли б мати потенціально повну парадигму відмінювання, але практично для них характерна лише однина.