
- •1. Основні визначення дослідження операцій
- •2. Математична модель операції
- •3. Модель «затрати-випуск» в. В. Леонтьєва
- •Завдання для самостійних і контрольних робіт
- •4. Модель розподілу ресурсів
- •5. Загальний вигляд задачі лінійного програмування
- •6. Графічний метод розв’язання задачі лінійного програмування
- •Завдання для самостійних і контрольних робіт
- •7. Алгоритм розв’язання задачі лінійного програмування за допомогою симплекс-методу
- •Завдання для самостійних і контрольних робіт
- •8. Спряжені (двоїсті) задачі лінійного програмування. Основні властивості
- •Завдання для самостійних і контрольних робіт
- •9. Економічна інтерпретація основної та спряженої задач лінійного програмування
- •10. Задачі транспортного типу
- •11. Знаходження опорного плану задачі транспортного типу
- •12. Поліпшення плану перевезень
- •13. Задачі транспортного типу з неправильним балансом
- •Завдання для самостійних та контрольних робіт
- •14. Розв’язання задач лінійного програмування в цілих числах
- •Завдання для самостійних і контрольних робіт
- •15. Виробничо-транспортна задача
- •Завдання для самостійних і контрольних робіт
- •16. Динамічна модель оптимального керування. Принцип максимуму л. С. Понтрягіна
- •Завдання для самостійних і контрольних робіт
- •17. Оптимізація розподілу ресурсів в умовах кризи. Оптимальність за Парето
- •Список використаної та рекомендованої літератури
Завдання для самостійних і контрольних робіт
Розв’язати виробничо-транспортні задачі.
Транспортні таблиці мають такий вигляд:
І.
|
|
|
С1 |
С2 |
М1 |
М2 |
|
|
4 |
6 |
4 |
6 |
5 |
5 |
|
|
6 |
5 |
6 |
6 |
4 |
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ІІ.
|
|
|
С1 |
С2 |
М1 |
М2 |
|
|
4 |
6 |
4 |
6 |
5 |
5 |
|
|
6 |
5 |
6 |
6 |
4 |
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Примітка:
– підприємства, що випускають продукцію
1-го
виду, і=1,2;
– підприємства,
що випускають продукцію 2-го
виду, і=1,2;
С1, С2 – склади; М1, М2 –магазини.
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
16. Динамічна модель оптимального керування. Принцип максимуму л. С. Понтрягіна
Розглянемо математичну модель оптимального керування. Нехай математична модель економічної системи має вигляд:
(16.1)
–похідна
функції x(t)
за
t.
–
неперервно-диференційовані функції за
фазовими змінними
;
–
вектор-параметр керування, який
знаходиться в розпорядженні ОПР.
,
де U
– множина змінних вектор-параметра
керування.
Будемо
вважати, що треба перевести систему за
фіксований час Т
із стартового стану
у
такий стан
,
у якому функціонал:
,
(16.2)
де
– диференційована функція аргументів
,
досягає найменшого значення. Тобто,
треба знайти таке оптимальне керування,
набір
з
множини U,
і відповідну йому оптимальну траєкторію,
що мінімізують функціонал (16.2).
Спряженою до (16.1) будемо називати систему рівнянь:
(16.3)
де H – функція Гамільтона:
,
.
Сформулюємо теорему [4]: принцип максимуму Л. С. Понтрягіна.
Теорема. Для розв’язання задачі (16.1), (16.2) необхідне виконання умови:
(16.4)
або
при
кожному
,
що задовольняє (16.3).
Очевидно,
у разі виконання умови (16.4) на єдиному
наборі
,
та існування розв’язку задачі оптимального
керування принцип максимуму є і достатньою
умовою оптимальності
на розв’язках задачі (16.1), (16.3).
Проілюструємо
застосування принципу максимуму на
конкретному прикладі. Функції
будемо
вважати залежними від часу.
Приклад. Розв’язати макроекономічну задачу оптимального керування [7], якщо модель системи описується диференційним рівнянням вигляду:
(16.5)
де х
– відношення основного капіталу до
кількості населення; u
– частка національного доходу, спрямована
на збільшення основного капіталу; n
– амортизаційна постійна;
– виробнича функція.
Математична
модель (16.5) побудована на допущенні, що
частка оплати праці дорівнює
;
– задані числа,
.
Задача
полягає у знаходженні
,
що забезпечує мінімальне значення
функціоналу:
(16.6)
де
– наперед задані додатні числа.
Алгоритм розв’язку задачі:
Будуємо функцію Гамільтона для задачі (16.5),(16.6):
,
де
(16.7)
Згідно з принципом максимуму:
Спочатку
не будемо зважати на нерівності
.
Тоді:
або
(16.8)
Підставимо
отримане значення
в (16.7).
(16.9)
Отримаємо диференціальне рівняння з відокремлюваними змінними.
Розв’яжемо рівняння (16.9)
Враховуючи
,
отримаємо:
Оскільки
знайдено
,
для оптимального керування
,
що задовольняє принцип максимуму (16.4),
то можна вважати
.
Знайдемо траєкторію
, для оптимального керування:
або
Враховуючи
початкову умову
Підставляючи
значення
в (16.8) отримаємо
Знайдемо розв’язок для кожного з трьох випадків:
Проведемо
заміну змінних:
Як і в
попередньому випадку покладемо:
(16.19)