АНОТАЦІЯ
В даному дипломному проекті висвітлені питання обраної теми. Наведена коротка характеристика існуючих аналогових конструкцій обладнання Виконані розрахунки потужності, такелажних пристроїв, фундаменту. Описані будова та принцип дії, правила обслуговування, експлуатації, монтажу та ремонту модернізованого обладнання, вказані заходи з охорони праці, а також розробка кошторисної документації для економічного підтвердження доцільності модернізації та вказані її очікувані наслідки.
Дипломний проект містить ілюстрацій та таблиць. На виконання дипломного проекту використано 8 джерел літератури.
О’єктом розробки являється: преддефекатор, який призначений для проведення безперервного процесу прогресивної преддефекації дифузійного соку.
Метою проекту являється модернізація преддефекатора РЗ-ППД-3.
ВСТУП
Бурякоцукрова промисловість є однією із стратегічно важливих галузей харчової промисловості України. Вона об’єднує в собі виробників елітного і фабричного насіння, цукрового буряку, насіннєві заводи, цукрові заводи і сервісні підприємства галузі. Кінцевим продуктом цього величезного агропромислового комплексу є цукор в асортименті, а також побічна продукція – меляса (патока), жом, вапно. Крім того, при деяких цукрових заводах працює завод із виробництва лимонної кислоти.
Цукровий сезон для України – з 1 вересня по 31 серпня.
До складу цукрової промисловості України входить 149 промислових, сільськогосподарських, будівельних та інших підприємств плюс бурякогосподарства, а саме:
-цукропісочні заводи – 125 робітників;
-цукрорафінадні заводи – 2;
-насіннєві заводи – 6;
-заводи лимонної кислоти – 1;
-машинобудівні заводи з випуску технологічного обладнання – 7;
-пусконалагоджувальні організації – 2;
-кар’єроуправління з видобутку вапнякового каменю – 7;
-Науково-дослідний інститут цукрової промисловості.
Виробничі потужності галузі дозволяють щорічно виробляти:
-3,5 млн т цукру-піску;
-300 тис. т цукру-рафінаду;
-4,7 тис. т лимонної кислоти;
-1,5 млн т меляси.
Але внаслідок відмови українського уряду від держзамовлення на цукор у 1994 р. обсяги виробництва почали скорочуватися. Рекордним за рівнем зниження випуску сахарного піску став 2002 р., коли заводи виробили 1 млн 434 тис. т цукру. Це найнижчий показник з 1940 р.
За останні роки в бурякоцукровому комплексі сформувалися основні гравці – цукрові компанії, які зараз інвестують понад 50 переробних підприємств.
Із існуючих колись в Україні 192 цукрових заводів у 2006/2007 МР працювало 120 підприємств, що виробили 2,6 млн т цукру-піску.
Обсяги виробництва цукрових буряків визначаються, головним чином, внутрішніми виробничими потужностями цукрових заводів. На початку 1990-х рр. цукрова галузь мала величезний виробничий потенціал. В Україні налічувалося 190 цукрових заводів, які виробляли 12,8% світового виробництва цукру з цукрових буряків, при цьому щорічно переробляючи понад 40 млн т цукрових буряків.
У 2004-2006 рр. значно збільшилися обсяги виробництва цукрових буряків. Так, якщо в 2003 р. було вироблено 13,3 млн т, то вже в 2006 р. виробництво склало 22,4 млн т. У 2006 р. налічувалося близько 600 великих виробників цукрових буряків (10% від загальної кількості підприємств, зайнятих їхнім виробництвом). Водночас на ці 600 підприємств припало понад 60% всіх цукрових буряків, вироблених в сільськогосподарських підприємствах. При цьому середня врожайність по даних підприємствах склала 340 ц/га.
Цукрова промисловість України практично не підтримується державою. У країні відсутні механізми дотацій і пільгового оподаткування для цукровиків.
Зовнішня торгівля цукром в країні знаходиться на низькому рівні унаслідок низької конкурентоспроможності українського товару з одного боку і обмеженнями на імпорт з іншого.
Значне зниження обсягів виробництва буряків і цукру за останні роки зумовлено несприятливими кліматичними умовами, порушенням міжгосподарських зв’язків, значними труднощами в матеріально-технічному забезпеченні виробництва. Перехід на інтенсивну технологію вирощування та переробки цукрових буряків негативно вплинув на якісні показники.
Україна є великим виробником бурякового цукру. Останніми роками виробництво даного продукту коливається в межах 1,8-2,6 млн т. Побічними продуктами виробництва бурякового цукру в Україні виступають меляса і жом, які використовуються у виробництві спирту і на корм худобі.
Щорічна потреба України в цукрі, за оцінками фахівців, складає понад 2,1 млн т. Розраховується вона, виходячи з біологічної норми споживання – понад 40 кг на душу населення. Але неоднозначність оцінки чисельності населення України і кількості приїжджих, що перебувають на її території, дає розбіжність в оцінці попиту.
В Україні немає практики інтервенційних цін на ринку цукру і цукрових буряків. Тільки в деяких випадках Державний комітет з матеріального резерву України (Держрезерв) купує або продає цукор на внутрішньому ринку. Такі дії тимчасово впливають на ціноутворення, оскільки обсяги таких операцій незначні.
Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставляються в рамках квоти «А» і «В», і мінімальна ціна на цукор квоти «А» визначаються щорічно КМУ за пропозиціями Міністерства аграрної політики України з урахуванням базової цукристості цукрових буряків (16%). Дані мінімальні ціни мають встановлюватися до 1 січня з урахуванням індексів інфляції.
Сьогодні цукрова промисловість вимагає значних капіталовкладень, велика частина яких має піти на перепрофілювання цукрових заводів. Лише скорочення кількості переробних підприємств дозволить цукровим АПК, що залишаться, збільшити тривалість сезону переробки, знизити собівартість і отримати оборотні кошти для проведення ремонту і підвищення технічного рівня виробництва цукрового піску.
1. Технологічна частина
1.1. Коротка характеристика технологічної дільниці заводу
Рисунок 1.1.1 Типова технологічна схема очистки соку ( з фільтрами—згущувачами ).
1—збірник дифузійного соку; 2—підігрівачі; 3-преддефекатор; 4—дозатор вапнякового молока; 5—мішалка вапнякового молока; 6—дефекатор гарячої ступені; 7—сатуратор I; 8—збірник соку I сатурації; 9—фільтр—згущувач; 10—збірник згущеної суспензії ІІ—вакуум-фільтр; I2—шнек видалення осаду; 13—дефекатор перед ІІ сатурацією; I4—сатуратор ІІ; 15—напірний збірник; 16—субліматор; 17—сіркова піч; 18—сульфітатор соку; 19—випарна станція; 20—сульфітатор сиропу; 21-дисковий фільтр; 22—дисковий фільтр; 23—збірник соку перед випаркой; 24—фільтр—згущувач;
25—збірник згущеної суспензії; 26—збірник освітленого соку; 27—збірник рідкого осаду; 28—камерний насос; 29—збірник згущеної суспензії; 30—збірник часткового спорожнення; 31—циркуляційний насос; 32—установка для видалення осаду; 3—дефекатор холодної ступені.
Очистку дифузійного соку проводять в безперервному потоці
Дифузійний
сік із збірника (1) насосом через
циркуляційний клапан та підігрівач (2)
(якщо його температура не відповідає
температурі процесу преддефекації)
направляють в преддефекатор (3) прогресивної
дії. Із мішалки (5) через дозатор (4) в
останню зону преддефекатора додають
вапнякове молоко. В зону з 8- 9,5 рН
через регулюючий клапан вводять згущену
суспензію соку І сатурації. Із
преддефекатора сік самоплином поступає
в апарат (33) холодної ступені основної
дефекації. Вапнякове молоко для дефекації
додають в переливну коробку преддефекатора
або в трубопровід перед входом в дефекатор
холодної ступені.
Потім сік насосом через підігрівачі направляють в апарат гарячої ступені основної дефекації (6). Дефекований сік самоплином потрапляє в апарат І сатурації (7). В переливну коробку дефекатора (6) до дефекованого соку І сатурації додають вапнякове молоко. Відсатурований сік виходить із апарату, через підігрівач направляється в напірний збірник (8) та самоплином поступає в
листові фільтри- згущувачі ФіЛС (9). Фільтрований сік І сатурації насосом подають через підігрівач в апарат дефекації (13) перед ІІ сатурації. Вапнякове молоко в сік вводять перед насосом.
Згущену суспензію соку І сатурації з ФіЛС направляють збірник (29) і насосом (28) – в розподільчий збірник згущеної суспензії (10), звідки вона самоплином поступає на преддефекацію (3) і вакуум-фільтри ІІ.
Фільтрат після вакуум- фільтрів через вакуум-збірник поступає в збірник (26) і потім в напірний збірник (8) перед ФіЛС. Промитий фільтраційний осад скидають в мішалку (27) і виводять з заводу. Сік з апарату дефекації перед ІІ сатурацією (13) самоплином поступає в апарат ІІ сатурації (14), потім насосом через напірний збірник (15) – на листові фільтри- згущувачі (24).
Згущена суспензія з фільтрів- згущувачів (24) поступає в збірник (25) і далі в напірний збірник (8).
При цьому розрахунок потужність фільтрів соку І сатурації повинен виготовляться з врахуванням повернення фільтрату з вакуум-фільтрів і згущеної суспензії соку ІІ сатурації.
Фільтрований сік ІІ сатурації подають в сульфітатор (18), де він оброблюється отриманим в сіркових печах (17) і очищеним в субліматорі (16) сірчаним газом.
Сульфітований сік фільтрують на дискових фільтрах (22), а потім зі збірника соку перед випарною установкою (23) насосом через підігрівачі подають на випарну установку (19).
При необхідності фільтри сульфітованого соку можуть бути використані в якості контрольних для соку ІІ стару рації.
Сироп після випарної установки і клеровку жовтих цукрів із сульфітатора (20) через підігрівач (2) насосом подають на дискові фільтри (21). Фільтрований сироп з клеровкою насосом направляють у кристалізаційне відділення.
Осад з фільтрів сульфітованого соку і сиропу направляють у збірник і насосом подають на фільтри соку ІІ сатурації.
В перспективі сік з апарату І сатурації доцільно подавати в напірний збірник перед ФіЛСами самоплином.